ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2024 року
Київ
справа №818/529/16
адміністративне провадження №К/990/34385/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
представники позивача - Васильцов В. М., Лещенко О. В.,
представник відповідача - Семерня І. Ю. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 818/529/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року (головуючий суддя - Опімах Л. М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (головуючий суддя - Катунов В. В., судді: Ральченко І. М., Чалий І. С.),
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (далі - позивач, ТОВ "ШП "Харківенергоремонт", Товариство) звернулося до суду з позовом до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Шосткинська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 грудня 2015 року № 0000802202 та № 0000812202.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган прийняв з порушенням вимог чинного податкового законодавства, а висновки акта перевірки не відповідають дійсним обставинам і доказам, наданим на їх підтвердження.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, адміністративний позов задовольнив, податкові повідомлення-рішення визнав протиправними і скасував.
Верховний Суд постановою від 03 листопада 2020 року судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 16 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року адміністративний позов задовольнив, податкові повідомлення-рішення визнав протиправними і скасував.
Під час нового розгляду справи Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 листопада 2020 року на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснив заміну відповідача у справі з Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 3521341) на Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) [т. 4 а. с. 152]. Протокольною ухвалою від 16 лютого 2021 року Сумський окружний адміністративний суд здійснив заміну відповідача у справі з Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на Головне управління ДПС у Сумській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (код ЄДРПОРУ ВП 43995469) [т. 5 а. с. 211].
Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
Шосткинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Шосткинська ОДПІ) провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2015 року № 450/18-17-22-0005/34113412 (т. 1 а. с. 13-53; далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:
- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з урахуванням положень підпункту 83.1.1 пункту 83.1 статті 83 ПК України, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88), у зв`язку з чим занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 30491856 грн;
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України, з урахуванням положень підпункту 83.1.1 пункту 83.1 статті 83, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, статті 9 Закону № 996-XIV, абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88 по господарським операціям з ТОВ "Українська нафто-газова компанія", у зв`язку з чим занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 31037627 грн.
Порушення зазначених норм Шосткинська ОДПІ обґрунтовувала тим, що первинні документи, які Товариство надало на підтвердження сум витрат та податкового кредиту, задекларованих за операціями з придбання природного газу у ТОВ "Українська нафто-газова компанія", не відповідають дійсності, оскільки зазначені господарські операції фактично не мали місця.
Висновок Шосткинської ОДПІ про нереальний характер господарських операцій позивача із зазначеним суб`єктом господарювання вмотивований тим, що відповідно до висновку експертного дослідження, виконаного експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Сумській області від 14 вересня 2015 року № 80 (т. 1 а. с. 170-178), ухваленого за результатами почеркознавчого дослідження копій первинних документів та копій форми ОСОБА_1, яка згідно з інформаційними даними ДФС України є директором ТОВ "Українська нафто-газова компанія", підписи від імені директора ТОВ "Українська нафто-газова компанія" ОСОБА_1 на статутних документах товариства, а також на первинних документах, складених на виконання договорів постачання природного газу, та підписи від мені гр. ОСОБА_1 в паспортних документах виконані різними особами. Відтак, первинні документи суперечать чинному законодавству, не мають юридичної сили та доказовості, відповідно не підтверджують реальність господарських операцій та правомірність визначення позивачем податкового кредиту та витрат.
На підставі висновків Акта перевірки Шосткинська ОДПІ 21 грудня 2015 року прийняла податкові повідомлення-рішення:
- №0000802202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в сумі 45737784,00 грн, у тому числі за основним платежем - 30491856,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15245928,00 грн (т. 1 а. с. 11);
- №000812202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 39221007,00 грн, у тому числі за основним платежем 26147338,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13073669,00 грн (т. 1 а. с. 12).
Задовольняючи позовні вимоги за наслідками нового розгляду справи, суди попередніх інстанцій виходили з таких мотивів:
1) надані позивачем первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" та TOB "Українська нафто-газова компанія", а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, підтверджують наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та TOB "Українська нафто-газова компанія". Суди звернули увагу, що податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з TOB "Українська нафто-газова компанія", не спростовує факту зміни майнового стану позивача внаслідок цих операцій щодо отримання природного газу, який в подальшому позивач використав в межах власної господарської діяльності, а також обставини подальшого використання позивачем природного газу. Відповідач також не заперечує, що ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" в 2012-2013 роках фактично отримав природний газ і переробив на електричну енергію, а також витратив задекларовану ним кількість природного газу, поставленого ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за договором №П/12-185 від 29.08.2012 року. Отже, контролюючий орган не спростовує придбання та використання позивачем природного газу, а отже, не спростовує і реального характеру спірних господарських операцій;
2) висновок експертного дослідження від 14 вересня 2015 року №80 отриманий з порушенням порядку, встановленого законом, не є належним та допустимим доказом у даній справі. Суди зазначили, що копії документів не можуть бути об`єктом почеркознавчого дослідження, відтак експертне дослідження НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, оформлене висновком від 14 вересня 2015 року №80, суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Отже, експертне дослідження, на яке посилається контролюючий орган, не є належним доказом для висновків, викладених в Акті перевірки;
3) ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2016 року у справі №646/8865/16-к не підтверджує фіктивність господарських операцій між ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" та TOB "Українська нафто-газова компанія" у цій адміністративній справі. Суди із посиланням на висновки Великої Пали Верховного Суду, викладені у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, зазначили, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Відповідач не навів доводів та не надав доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо. Укладаючи правочини, позивач не міг ні знати, ні навіть припускати, що контрагент може бути фіктивним, в той час, коли станом на момент укладення правочину та здійснення господарських операцій із таким контрагентом він був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, зареєстрований платником ПДВ і, відповідно, мав всю необхідну право- та дієздатність виступати учасником господарських правовідносин. До того ж це не виключає здійснення таким контрагентом і правомірних господарських операцій, які підтверджені відповідними первинними документами. Таким чином, позивач під час укладення договору поставки природного газу не міг передбачити вчинення контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Сумській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати.
ГУ ДПС вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 лютого 2023 року у справі №280/5649/19, 14 лютого 2020 року у справі № 804/249/16, від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15, від 17 березня 2020 року у справі №820/5934/15, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/26692/15, а також висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року у справі № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-3849а15. Згідно з висновками, викладеними у цих постановах суду, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів. Скаржник звертає увагу, що Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 03 листопада 2020 року такі висновки підтримав, звернув увагу на наявність експертного дослідження №80, а також ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2016 року у справі №646/8865/16-к, яку Верховний Суд визнав такою, що відповідає вимогам допустимості в розумінні КАС України.
На переконання ГУ ДПС, суди зробили безпідставний висновок про те, що експертне дослідження №80 є недопустимим доказом, адже його не можна вважати таким, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Звертає увагу, що в експертному дослідженні зазначено про задовільну якість наданих копій документів, а позивач не висловлював клопотань у кримінальному провадженні про недопустимість такого доказу. Крім того, суди попередніх інстанцій безпідставно постійно відмовляли у задоволенні клопотання представника відповідача про допит в якості свідка контрагента позивача - ОСОБА_1, незважаючи на те, що Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд вказав, що слід надати ретельну оцінку доводам ОСОБА_1 .
Зазначене у сукупності, за позицією ГУ ДПС, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій знову не дотрималися принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, і проігнорували наявність в матеріалах справи експертного дослідження, яким підтверджено факт не підписання контрагентом позивача первинних документів.
Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Звертає увагу, що експертне дослідження № 80 не може бути використане в якості доказу у справі, оскільки останнє було складено з істотним порушенням норм процесуального законодавства, зокрема, у вказаному експертному дослідженні відсутні відомості про попередження експерта про кримінальну відповідальність та допущено інші істотні порушення порядку призначення і проведення судових експертиз. Крім того, ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2016 року у справі №646/8865/16-к не може бути єдиним і беззаперечним доказом відсутності господарської операції, про що зазначено безпосередньо в такій ухвалі суду. Наполягає на тому, що обставини, на які посилається контролюючий орган не спростовують відомості наданих первинних документів і наявності фактичного руху активів позивача.
У судовому засіданні представник ГУ ДПС підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Доводив, що матеріали справи містять вичерпні докази відсутності реальності господарських операцій, а саме: висновок експертного дослідження №80 і ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2016 року у справі №646/8865/16-к. Наголошує, що ОСОБА_1 заперечила свою причетність до здійснення господарської діяльності TOB "Українська нафто-газова компанія" і підписання будь-яких документів, відповідно, підписи, які наявні на податкових накладних, їй не належать. Звертала увагу, що суд повинен був заслухати такі пояснення цієї особи, допитавши її як свідка, чого не зробив.
Представники позивача проти доводів і вимог касаційної скарги заперечували. Доводили, що протягом усього розгляду цієї справи контролюючий орган намагається спростувати реальність господарської операції доказами, які не відповідають критеріям належності і допустимості. Наполягав на тому, що позивач є підприємством реального сектору економіки, спірні господарські операції фактично були здійснені, а придбаний товар використано у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, надані у судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
Спірне у цій справі питання, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження, пов`язане із необхідністю дослідження господарських операцій між ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" та TOB "Українська нафто-газова компанія" на предмет їх реальності з огляду на позицію контролюючого органу про наявність експертного дослідження № 80 і ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 вересня 2016 року у справі №646/8865/16-к, відповідно до яких первинні документи, виписані від імені контрагента, підписані іншими особами, а директор контрагента підтвердив свою непричетність до господарської діяльності TOB "Українська нафто-газова компанія".
Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з абзацом першим пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац четвертий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзаци перший і другий пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-XIV.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.
Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.