У х в а л а
27 березня2024 року
м. Київ
Справа № 333/323/22
Провадження № 14-30зц24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевірила заяву ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року, на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року та рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дитячо-юнацької спортивної школи імені олімпійського чемпіона Юрія Лагутіна, Департаменту спорту, сім`ї та молоді Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дитячо-юнацької спортивної школи імені олімпійського чемпіона Юрія Лагутіна (далі - ДЮСШ ім. Ю. Лагутіна), Департаменту спорту, сім`ї та молоді Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Рішенням від 18 липня 2023 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя у позові відмовив.
Мотивував тим, що за характером виконуваних обов`язків тренера-викладача ДЮСШ ім. Олімпійського чемпіона Ю. Лагутіна, які пов`язані з безпосередніми контактами з дітьми та підлітками, ОСОБА_1 підлягав обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак після попередження про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 необхідних документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації або довідки про абсолютні протипоказання до вакцинації проти COVID-19 не надав.
Суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивача від роботи становило непропорційне втручання у його приватне життя.
Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою від 28 вересня 2023 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду не встановлено.
Постановою від 31 січня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року без змін.
Виходила з того, що доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Вважала, що інші наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
12 березня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 58/0/255-24 від 15 березня 2024 року), у якій просив скасувати постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2024 року, постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 18 липня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнення судових витрат.
Заяву мотивував неоднаковим застосуванням судами касаційної та першої інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що спричиняє винесення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах де у позивачів посадові обов`язки є абсолютно тотожними з посадовими обов`язками позивача у цій справі.
Послався на те, що колегія суддів касаційного цивільного суду необ`єктивно розглянула справу і не звернула уваги на акт відсторонення, у якому позивач відмовився від участі в медичному експерименті COVID-19, що є порушенням Нюрнберського Кодексу, а також приписам статті 28 Конституції України, яка зауважує, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її ОСОБА_1 .
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenkoand Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).