1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 509/330/23

провадження № 51-7044км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 4 жовтня 2023 року стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимої,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішень

За вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Відповідно до статей 75, 76 КК ухвалено звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, якщо вона протягом одного року іспитового строку не скоїть іншого кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 . Ухвалено стягнути з

ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 31 850 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та

49 000 грн як відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги.

За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 16 вересня 2022 року приблизно о 20:00, ОСОБА_6 перебуваючи біля Садового товариства "Ветеран" в с. Молодіжне Одеського району Одеської області, будучи власником собаки, яка відповідно до Переліку небезпечних порід собак, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 № 1164, віднесена до такої категорії собак, проявивши злочинну недбалість, яка виразилася в тому, що під час супроводження вказаної собаки в місці загального користування, не передбачаючи суспільно - небезпечних наслідків своїх дій у вигляді спричинення шкоди здоров`ю іншій особі, хоча повинна була і могла їх передбачити, згідно з вимогами законодавства не забезпечила наявності повідка та намордника для здійснення вигулу собак поза місцем її постійного утримання, залишила її без нагляду, внаслідок чого собака напала на ОСОБА_7 та заподіяла їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Місцевий суд кваліфікував зазначені дії ОСОБА_6 за ст. 128 КК як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 4 жовтня 2023 року вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2023 року змінив у частині вирішення цивільного позову. Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 задовольнив частково. Постановив стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 2850 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн як відшкодування витрат на правничу допомогу.

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення учасників

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 червня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 4 жовтня 2023 року в частині цивільного позову, стягнути з неї на користь ОСОБА_7 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свою позицію обґрунтовує тим, що, змінюючи вирок місцевого суду в частині стягнення матеріальної шкоди, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, не встановили належних доказів на підтвердження наявності спричиненої матеріальної шкоди потерпілій. Так, у матеріалах судової справи є документ від ветеринарної клініки з переліком наданих послуг на суму 2850 грн, що, на переконання засудженої, є неналежним доказом, оскільки його копію, надану на дослідження суду, не завірено відповідним чином, а оригіналу взагалі не було надано. Водночас ОСОБА_6 стверджує, що навіть якщо такий документ і був виданий потерпілій ветеринарною клінікою, то він може підтверджувати лише надані послуги, з нього не вбачається, що таку суму ОСОБА_7 сплатила, адже будь-який фіскальний чек чи квитанції про сплату цієї суми на рахунок ветеринарної клініки матеріали справи не містять, а тому засуджена вважає, що наявність матеріальної шкоди не доведена потерпілою.

Стверджує, що суди обох інстанцій належним чином не обґрунтували своїх висновків про доведеність спричинення матеріальної шкоди та не надали оцінки доказам, які потерпіла надала на підтвердження заявленої в позові суми відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.

Крім того, посилаючись на судову практику, зазначає, що потерпіла не надала жодних доказів спричинення їй саме такої моральної шкоди, яка присуджена до стягнення, зокрема, враховуючи характер правопорушення, а саме те, що воно скоєне з необережності, відсутній прямий умисел у діях ОСОБА_6, відсутні наслідки для здоров`я потерпілої. З огляду на вказане вважає, що співмірною, розумною та справедливою сумою для відшкодування моральної шкоди буде сума в розмірі

10 000 грн.

Також, ОСОБА_6 зазначає, що перевірити обсяг наданих правничих послуг, правильність підрахунку проведених судових засідань та інших дій неможливо, оскільки наданий адвокатом розрахунок не містить жодного посилання навіть на номер справи, яку розглядав Овідіопольський районний суд Одеської області. Крім того, вважає найважливішим той факт, що в розрахунку суми гонорару зазначено про сплату грошової суми в повному обсязі, але матеріали справи не містять жодного доказу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо), який би підтверджував, що ОСОБА_7 сплатила цю грошову суму на рахунок адвоката ОСОБА_8 . Зазначає, що в апеляційному суді сама потерпіла також підтвердила, що не здійснювала такого розрахунку, а тому позивач не доведела фактично понесених витрат на правничу допомогу.

Крім того, зазначає, що позивач фактично просила відшкодувати їй витрати на правничу допомогу в розмірі 490 грн, а суди обох інстанцій вийшли за межі вказаних вимог та визначили, що підлягає відшкодуванню сума в розмірі 49 000 грн.

Також указує, що позовна заява потерпілої не була оформлена належним чином, а тому суд взагалі не повинен був її розглядати.

Потерпіла ОСОБА_7 направила до Суду заперечення, в яких просила касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення. Свою позицію мотивувала тим, що доводи ОСОБА_6 про недоведення завданих їй матеріальних та моральних збитків є неспроможними, а понесені нею витрати на правничу допомогу підтверджуються матеріалами судової справи.

Вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги засудженої щодо розрахунку суми гонорару за правничу допомогу в розмірі 490 грн, а не 49 000 грн, оскільки було допущено орфографічну помилку, що вбачається, зокрема, з розрахунку суми гонорару за надання правничої допомоги та довідки про підтвердження отримання від клієнта станом на 14 червня 2023 року готівкових коштів у розмірі 49 000 грн.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор просила залишити касаційну скаргу засудженої без задоволення.

Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді

За змістом ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Вирішуючи питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Під час перевірки доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, установлених судами.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, перевіривши касаційну скаргу засудженої, заперечення потерпілої, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.

Подія кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_6 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ст. 128 КК, вид та розмір призначеного засудженій покарання в касаційній скарзі не оспорюються.


................
Перейти до повного тексту