ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 201/5028/23
провадження № 61-15708св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Дніпропетровська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15 травня 2018 року в рамках кримінального провадження № 42017040000001155 від 18 вересня 2017 року прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Францішко С. Л. йому була повідомлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. 12 липня 2018 року прокурором другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Францішко С. Л. складено та направлено до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Обвинувальний акт неодноразово повертався прокурору, як такий, що не відповідав вимогам КПК України. 21 травня 2021 року кримінальне провадження відносно нього було закрито на підставі пунктів 3, 10 частини першої статті 284 КК України, а також у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення позивачу про підозру.Позивач вказував, що незаконно перебував під слідством повних 36 місяців, внаслідок чого йому завдано моральних страждань, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відносно нього. У зв`язку із цим погіршились його нормальні життєві зв`язки, а негативні емоції, переживання вплинули на стан здоров`я.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь суму на відшкодування моральної шкоди в розмірі 750 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 241 200,77 грн у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач незаконно перебував під слідством 36 місяців та 6 днів, у зв`язку із чим був позбавлений права вільно пересуватись, вести звичний спосіб життя, що завдавало моральних переживань, змушувало нервувати, створювало дискомфорт, порушувало звичайний для нього уклад життя та призводило до порушення нормальних життєвих зв`язків.
Урахувавши тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких він зазнав, та зважаючи на вимоги розумності і справедливості, суд вважав, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 242 496,77 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державна казначейська службаУкраїнизвернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, яка підписана Дерновським М. Є., повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати, у зв`язку з чим вона підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
03 листопада 2023 року Державна казначейська служба України через систему "Електронний суд" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити рішення, яким зобов`язати суд апеляційної інстанції прийняти до розгляду апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою,витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
29 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення в справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.