ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 344/7140/16-ц
провадження № 61-5213св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічними позовами № 1 та № 2) - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом № 1, відповідач за зустрічним позовом № 2), ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом № 2),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року у складі судді Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова М. В., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У січні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час шлюбу з ОСОБА_2 вони придбали дві квартири: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 20 квітня 2000 року № 178 їм було надано дозвіл на реконструкцію та об`єднання двох квартир в одну, якій присвоєно № 8.
На підставі даного рішення виконкому Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації 29 травня 2000 року видало на її ім`я свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Зазначила, що в порушення статті 156 Житлового кодексу України ОСОБА_2 вселив у спірне приміщення без її згоди свою матір - ОСОБА_3 , про що їй стало відомо від сторонніх осіб. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 чинять їй перешкоди у користуванні належній їй на праві власності нерухомим майном.
На підставі викладеного позивачка просила суд: усунути перешкоди у здійснені її права власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні даною квартирою; виселити ОСОБА_3 та інших осіб, що проживають в квартирі АДРЕСА_2 без належного на те дозволу, без надання їм іншого жилого приміщення.
У вересні 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна квартира була набута у шлюбі, тому згідно статті 22 КпШС України є спільною сумісною власністю подружжя. Вказав, що оскільки в даному випадку поділ вказаної квартири в натурі неможливий (згідно висновку № 768 будівельно-технічної експертизи від 02 серпня 2004 року), просив суд присудити дане житло йому з виплатою відповідачці компенсації.
При цьому ОСОБА_2 послався на те, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3, в якій вона і проживала. Він сам будь-яким житлом не забезпечений, крім спірної квартири.
08 червня 2005 року ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги та зазначив, що коштів на ремонт спірної квартири не вистачало, його мати ОСОБА_3 в якості здійсненого на його користь подарунка виконала за свої кошти значний обсяг ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 130 795,48 грн, що підтверджується договором про надання послуг про проведення будівельно-ремонтних робіт вказаної квартири, укладеним з фірмою "Белая Русь" договору № 9 від 12 липня 1998 року. З жовтня 1998 року по липень 1999 року нею здійснювалась оплата матеріалів та виконаних робіт.
На думку ОСОБА_2, оскільки проведені його матір`ю в якості подарунка будівельно-ремонтні роботи істотно впливають на вартість квартири, то при визначенні часток подружжя у праві власності на дану квартиру слід врахувати зазначені витрати.
Просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 з виплатою ОСОБА_1 компенсації в розмірі вартості належної їй частини вказаної квартири.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 29 295,00 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру.
На обґрунтування позову зазначила, що спірна квартира не підлягає поділу між відповідачами, оскільки належить їй на праві власності.
Так, виконуючи рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року, ОСОБА_2 компенсував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 29 295,00 грн, які перерахував на її депозитний рахунок 21 червня 2006 року, та зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру.
25 січня 2007 року квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2 було відчужено ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.
14 травня 2009 року вона ( ОСОБА_3 ) за договором купівлі-продажу придбала спірну квартиру у ОСОБА_5, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22858143 від 28 травня 2009 року.
Зазначає, що 25 вересня 2015 року, після спливу понад восьми років з часу ухвалення рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року, ОСОБА_1 на вказане рішення суду було подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року відхилено. Разом із тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що судами апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді зазначеної справи порушено її право на справедливий суд та її право на володіння спірною квартирою.
Вказує, що станом на час подання нею зустрічного позову зазначені вище договори купівлі-продажу спірної квартири від 25 січня 2007 року та від 14 травня 2009 року не визнані недійсними, отже вона є законним власником цієї квартири.
Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах розгляду цієї справи оспорюють її право власності на вказану квартиру, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі частини першої статті 392 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2019 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності і виселення та з зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час ОСОБА_3 є титульним власником спірної квартири АДРЕСА_2, за нею зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомості, що підтверджується інформацією з Державного реєстру права власності на нерухоме майно.
У межах даної справи сторони не ставлять під сумнів правомірність набуття ОСОБА_3 спірної квартири, відповідні позовні вимоги сторонами не заявлено.
Крім того, суд зазначив, що у провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області знаходиться справа № 344/9762/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, про витребування майна (квартири) з чужого незаконного володіння, провадження у якому зупинено на підставі ухвали суду від 07 листопада 2017 року до вирішення по суті даної справи. Відтак, зазначив суд, саме у справі № 344/9762/16-ц здійснюватиметься в подальшому правова оцінка законності вимог ОСОБА_1 щодо її прав на спірну квартиру.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ майна, суд першої інстанції також посилався на те, що на даний час саме ОСОБА_3 є титульним власником спірної квартири АДРЕСА_2, за нею зареєстроване право власності на вказаний об`єкт нерухомості.
Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_2 не було надано належних доказів укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 письмового, нотаріально посвідченого договору дарування ремонто-будівельних робіт на вказану ОСОБА_2 суму - 130 795,48 грн. Також, у матеріалах справи відсутні докази надання згоди членів колишнього подружжя на виконання будівельних та ремонтних робіт у спірній квартирі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання права власності, суд першої інстанції, зокрема, послався на те, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 14 травня 2009 року позивачка за зустрічним позовом придбала квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_4, право власності на квартиру зареєстроване за нею, і на цей час відсутні підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі частини першої статті 392 Цивільного кодексу України.
Доводи ОСОБА_3 про те, що вперше апеляційну скаргу ОСОБА_1 було подано 25 вересня 2015 року після спливу понад восьми років після прийняття рішення Івано-Франківським міським судом рішення від 21 листопада 2006 року, через що Апеляційним судом Івано-Франківської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ порушено право ОСОБА_3 на справедливий суд, апеляційний суд вважав безпідставними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справі, що переглядається, сторонами договору купівлі продажу спірної квартири від 14 травня 2009 року є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак останній не залучений до участі у справі в якості співвідповідача.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_3 пред`явлено зустрічний позов про визнання права власності не до всіх відповідачів, на думку апеляційного суду, у задоволенні цього зустрічного позову необхідно відмовити саме з цих підстав.
У зв`язку з викладеним апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року необхідно змінити в цій частині, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій оскаржуваній частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що оскільки рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні заявлених первісних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення учасниками справи не оскаржується, апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14 квітня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.
При цьому ОСОБА_2 посилався на те, що внаслідок недобросовісної поведінки ОСОБА_1 остання, зловживаючи процесуальними правами, подала апеляційну скаргу після спливу понад восьми років після прийняття рішення Івано-Франківським міським судом рішення у листопаді 2006 року, що призвело до порушення судами прав ОСОБА_3 на справедливий суд та на мирне володіння майном. Зазначив, що договори купівлі-продажу від 25 січня 2007 року та від 14 травня 2009 року не визнані недійсними, є легітимними, а відтак ОСОБА_3 є належним власником спірної квартири.
При таких обставинах ОСОБА_2 вважає, що судове провадження у цій справі, що здійснювалося судами після набрання рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року законної сили у справі, є помилковим, а тому його необхідно закрити.
21 червня 2023 року на адресу Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року.
В касаційній скарзі заявниця просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Касаційна скарги мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року та витребувано матеріали цивільної справи.
09 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року.
Згідно розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик від 10 січня 2024 року № 49/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу № 344/7140/16-ц (провадження № 61-5213св23) призначено судді-доповідачеві: Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 1993 року до 07 липня 2003 року.
За період перебування у шлюбі сторони придбали дві квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, про що свідчать договори купівлі-продажу від 11 листопада 1994 року та від 26 листопада 1994 року.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 20 квітня 2000 року № 178 надано дозвіл реконструювати та об`єднати вищезазначені квартири в одну.
29 травня 2000 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку № 268 будівельно-технічної експертизи від 04 березня 2004 року вартість спірної квартири складає 189 000,00 грн.
Відповідно до висновку № 768 будівельно-технічної експертизи від 02 серпня 2004 року розподіл квартири АДРЕСА_2 неможливий.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року у цій справі позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 29 295,00 грн.
На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на вказану квартиру та 25 січня 2007 року продав її ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору купівлі-продажу.
14 травня 2009 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу придбала спірну квартиру у ОСОБА_5, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22858143 від 28 травня 2009 року.
25 вересня 2015 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року, яку ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року було відхилено. Разом із тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.