ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2024 року
м. Київ
справа № 160/11340/23
адміністративне провадження № К/990/39562/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі №160/11340/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії, яка нарахована в загальному розмірі 447 364,47 гривень;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача недоплачену пенсію та компенсацію втрати частини доходу в розмірі 447 364,47 гривень.
Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду письмових пояснень із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 та відкрито касаційне провадження на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси.
Суд апеляційної інстанції, на підставі інформації зазначеній у довідці про доставку електронного документа через підсистему "Електронного суду", встановив, що копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 позивачем отримано 16.08.2023 о 18:26 годині, що не заперечується і самим апелянтом.
Водночас суд апеляційної інстанції врахував фактичний час отримання копії ухвали та положення статті 251 КАС України, у зв`язку з чим днем отримання копії оскаржуваної ухвали слід вважати 17.08.2023.
На підставі наведеного, із покликанням на частину сьому статті 251 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач був обізнаний із судовим рішенням та у суду першої інстанції не виникло додаткового обов`язку із направлення на адресу позивача копії оскаржуваної ухвали у паперовому вигляді.
Щодо тверджень апелянта про те, що надсилання судом процесуальних документів до Електронного кабінету учасника справи не позбавляє останнього права отримати копію судового рішення у паперовому вигляді, суд апеляційної інстанції зазначив, що хоча таке право й закріплене у частині восьмій статті 18 КАС України, проте подальше отримання копії судового рішення у паперовому вигляді не змінює момент, коли воно було вручено особі у розумінні пункту 2 частини шостої, частини сьомої статті 251 КАС України.
Також суд наголосив, що в разі виникнення у сторони провадження сумніву щодо справжності отриманої копії судового рішення, така особа має можливість додатково ознайомитися зі змістом отриманого судового рішення з офіційного джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку фактичним обставинам справи, а саме належності вручення судового рішення позивачу.
Звертає увагу, що 18.10.2023 ним направлена до суду апеляційної інстанції заява про надання письмових пояснень із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, з підтвердженням таких обставин належними доказами, а саме тим, що направлена на електронну пошту оскаржувана ухвала суду першої інстанції була у форматі, що не дозволяла друкування, тобто Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система мала технічний збій, що позбавляло позивача права фізично (фактично), технологічно з телефону роздрукувати вказану ухвалу та у визначний строк направити до апеляційного суду, чим порушено процесуальні норми, а саме пункти 2,3 частини третьої статті 44 КАС України.
Вважає, що наведені обставини пропуску строку безпосередньо унеможливлювали звернення до суду у визначений строк, ці обставини виникли об`єктивно та не залежали від його волі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач з касаційною скаргою не погодився, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх без змін.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Отже закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Водночас, протягом встановленого судом строку особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про його поновлення або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Відповідно до частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.