ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2024 року
м. Київ
справа № 460/17904/23
адміністративне провадження № К/990/345/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №460/17904/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
19.07.2023 ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України № 796-796-XII), починаючи з 01.12.2022;
- зобов`язати нарахувати та виплатити доплату до пенсії відповідно до статті 39 Закону України № 796-796-XII як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 01.12.2022.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.08.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023, позовну заяву в частині позовних вимог, що знаходяться поза межами шестимісячного строку звернення до суду, за період з 01.12.2022 по 18.01.2023 повернуто позивачці.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 в іншій частині позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці з 19.01.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язано відповідача здійснити позивачці з 19.01.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій щодо залишення позовних вимог в частині без розгляду, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та у цій частині позовних вимог направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на виплати, передбачені Законом №796-XII, натомість відповідач не нараховує і не виплачує позивачці належні до виплати суми.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка є непрацюючим пенсіонером та потерпілою від Чорнобильської катастрофи особою (категорія 1), яка проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивака перебуває на обліку у відповідача, та у спірному періоді отримувала пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України № 796-796-XII.
Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:
" 1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25% від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На звернення позивачки щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України № 796-796-XII у розмірах, визначеному цією статтею, відповідач листом від 08.02.2023 зокрема повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку вказаних пенсійних виплат на заявлених умовах, оскільки їх обчислення та виплата здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивачка 19.07.2023 звернулась до суду з цим позовом.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, та не надала доказів поважності причин пропуску такого.
Суди зазначили, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.
Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас у цьому випадку суди констатували, що отримання позивачкою листа-відповіді пенсійного органу від 08.02.2023 у відповідь на її заяву про перерахунок пенсії не змінює моменту, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, оскільки зацікавленість щодо розміру пенсійних виплат та активні дії щодо отримання інформації про розрахунок її пенсії, у тому числі, за період з 01.12.2022 по 18.01.2023.
При вирішенні цієї справи, суди послалися на правову позицію Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладену у постанову від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду. За позицією скаржниці, її пенсія стала нарахованою у момент призначення і залишається такою до її чергової зміни.
Позивачка вважає, що відновлення виплати пенсії має проводитись з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 без обмеження її виплати жодними строками.
При вирішенні цієї справи скаржниця просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №815/1226/18 та позицію Верховного Суду викладену у справі №620/3968/21.
Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.