УХВАЛА
27 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/106/23
Провадження № 11-42 заі 24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
під час проведення підготовчих дій для апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним і скасування рішення
ВСТАНОВИЛА:
Етична рада та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2024 року, яким цей суд відмовив у задоволенні позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 05 та 12 березня 2024 року відкрила апеляційне провадження у цій справі.
Згідно із частинами першою, третьою статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
У своїй апеляційній скарзі Етична рада просила провести апеляційний розгляд справи за її участю. Від другого апелянта клопотання з подібними вимогами не надходило.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеції" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Як убачається із матеріалів справи та оскаржуваного рішення суду першої інстанції, розгляд справи відбувся на відкритому судовому засіданні за участю, зокрема, представника Етичної ради, тобто відповідач реалізував свою можливість бути особисто заслуханим судом та викласти свої аргументи й міркування у справі.
З тексту апеляційної скарги Етичної ради можна побачити, що ключовими доводами стверджуваного порушення прав Етичної ради є недотримання (відступ) вимог закону, які регулюють предметну юрисдикцію спорів, стороною (відповідачем) в яких є Етична рада.
Зі змісту апеляційної скарги випливає також, що її автор не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції з наведених у ній підстав необхідно провадити усні слухання. Не міститься в ній й доводів, які би змушували визнати, що порушенні в апеляційній скарзі питання права становлять особливу складність, яка диктує потрібність заслуховування сторін.