УХВАЛА
27 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/48/24
Провадження № 11-36заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
під час проведення підготовчих дій для апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправним та скасування рішення
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2024 року, якою цей суд відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалою від 29 лютого 2024 року відкрила апеляційне провадження у цій справі.
Відповідно до вимог статті 306 КАС України здійснено підготовку справи до розгляду.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила провести апеляційний розгляд справи за її участю.
Згідно із частиною третьою статті 311 КАС України Велика Палата як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Оскільки предметом апеляційного перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, яка виносилася без виклику на судове засідання та заслуховування пояснень сторін, а також з огляду на характер спірних правовідносин, який конче не вимагає участі сторін і їхніх пояснень, Велика Палата вважає за можливе призначити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без виклику учасників справи.
Принагідно треба зазначити, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) орієнтує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Зокрема, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Приміром, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.