ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 730/717/21
провадження № 51-5172 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270310000250 від 14 червня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Борзна Чернігівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2022 рокуОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та виправдано.
Поновлено ОСОБА_7 у правах, обмежених під час кримінального провадження.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Чернігівський апеляційний суд 25 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2022 рокускасував і ухвалив свій, яким ОСОБА_7 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, ОСОБА_7 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, під час збирання металобрухту за допомогою металошукача знайшов боєприпаси, які забрав із собою та переніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, де зберігав їх без передбаченого законом дозволу.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Укасаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції:
· не звернув увагу, що ОСОБА_7 постійно не проживає за адресою, де були виявлені боєприпаси; вказаний будинок належить ОСОБА_8, яка з цього приводу не була допитана;
· не врахував, що обшук, під час якого були знайдені патрони, проводився в межах іншого кримінального провадження, а також те, що в ухвалі слідчого судді зазначено, що дозвіл на обшук надавався за місцем проживання ОСОБА_9 ;
· залишив поза увагою, що в ході цієї слідчої дії засуджений не був повідомлений про своє право відмовитися від дачі показань;
· зробив висновок про винуватість ОСОБА_7, зокрема, на підставі його висловлювань в ході обшуку, а також на підставі показань свідків, які не були очевидцями зберігання ним боєприпасів;
· визнав допустимим протокол обшуку, який не містив саме на останній сторінці підписів понятих та у якому не зазначено, що ця слідча дія була проведена за участю оперативних працівників;
· не допитав свідка ОСОБА_9, який у суді першої інстанції стверджував, що патрони, вилучені в ході обшуку, належать йому;
· у порушення вимог ст. 374 КПК України не встановив час з якого засуджений почав зберігати набої, який має суттєве значення, оскільки редакція ст. 263 КК України змінювалася в частині призначення покарання;
· постановив вирок, який не відповідає приписам статей 370 та 420 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав доводи касаційної скарги необґрунтованими та просив залишити її без задоволення.
Засуджений та його захисник касаційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження. Підтверджуючи законність судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні судові рішення, суд апеляційної інстанції тим самим забезпечує охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована відповідна правова процедура.
Належний апеляційний перегляд забезпечує реалізацію права кожного на справедливий суд; перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції; виправлення помилок у застосуванні норм матеріального чи процесуального права; недопущення виконання незаконних і необґрунтованих судових рішень.
Приписами ст. 420 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків та повинен містити короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення та рішення по суті вимог апеляційної скарги. Рішення має містити відповідну власну оцінку та переоцінку доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду, не є такими.
Відповідно до ст. 17 КПК Україниособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.