ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
справа № 713/2101/18
провадження № 61-16891св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Олійник А. С. (суддя-доповідач)
суддів: Гулейкова І. Ю., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Наталія Миколаївна, Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2019 року у складі судді Кириляк А. Ю. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Владичана А. І., Кулянди М. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н. М., Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна, що є спільною власністю, та визнання договору іпотеки недійсним.
Позов обґрунтований тим, що 13 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", укладено іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2 передав у іпотеку земельні ділянки площею 0,0300 га, 0,4259 га, 0,2500 га, які розташована у с. Мигове Вижницького району Чернівецької області, та житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Спірне нерухоме майно вона з ОСОБА_2 набула за час їхнього спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за рахунок спільних коштів та праці.
Вона не надавала ОСОБА_2 згоди на передання в іпотеку спірного нерухомого майна.
Просила суд:
- визнати її та ОСОБА_2 спільною сумісною власністю розташовані у с. Мигове земельні ділянки: площею 0,0300 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0392, вартістю 10 620,00 грн, площею 0,4259 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0318, вартістю 150 769,00 грн, площею 0,2500 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0272, вартістю 107 250,00 грн, житловий будинок з господарськими спорудами вартістю 7 716,00 грн за адресою: АДРЕСА_1 ;
- поділити їхнє спільне з ОСОБА_2 майно, виділивши їй та ОСОБА_2 у власність по 1/2 частки вказаного нерухомого майна;
- визнати недійсним іпотечний договір, укладений 13 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н. М., реєстровий № 3319.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2019 року, що залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року, в позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка не надала доказів того, що спірне майно придбане за рахунок спільних коштів чи спільної праці подружжя, тому немає підстав для задоволення у цій частині позовних вимог ОСОБА_3 .
Наявність судового рішення про визнання факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю з березня 2000 року до січня 2015 року без реєстрації шлюбу, не дає підстав вважати недійсним договір іпотеки, який укладений в 2007 році. Вказане судове рішення не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв`язку з укладенням спірного договору, оскільки на момент укладення оспорюваного правочину власником предмета іпотеки був ОСОБА_2, який під час нотаріального посвідчення договору зазначав, що на момент придбання майна у фактичних шлюбних відносинах не перебував.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 серпня 2019 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 липня 2015 року у справі № 725/2507/15 встановлено факт проживання позивачки з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2000 року до січня 2015 року. Отже, факт спільного проживання однією сім`єю встановлений судовим рішенням та не підлягає доказуванню.
Зазначає, що суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що спірне майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, оскільки немає рішення суду про визнання цього майна його особистою приватною власністю.
Аргументи інших учасників справи
У жовтні 2019 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які є законними та обґрунтованими, без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 523/14489/15-ц.
Розпорядженням від 30 травня 2023 року № 689/0/226-23 у зв`язку з обранням судді Воробйової І. А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві - Олійник А. С.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 липня 2015 року встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2000 року до січня 2015 року (т. 1, а. с. 11).
Відповідно до державного акта від 02 березня 2007 року, серія ЯЕ № 175689, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0300 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0392, яка розташована у с. Мигове (т. 1, а. с. 12).
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,4259 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0318, яка розташована у с. Мигове, що підтверджується державним актом від 15 лютого 2007 року, серія ЯЕ № 175688 (т. 1, а. с. 16-17).
Згідно з державним актом від 15 лютого 2007 року, серія ЯА № 423106, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0272, яка розташована у с. Миговому (т. 1, а. с. 20-21).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2006 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 24-25).
13 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 для забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 11 вересня 2007 року передав в іпотеку розташовані у с. Мигове земельні ділянки: площею 0,0300 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0392, площею 0,4259 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0318, площею 0,2500 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0272, житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 84-87).
Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 13 вересня 2007 року він повідомив нотаріуса про те, що земельні ділянки площею 0,0300 га, 0,4259 га, 0,2500 га та житловий будинок з господарськими спорудами є його особистою власністю, оскільки під час їх придбання він у шлюбі не перебував, спільно однією сім`єю ні з ким не проживав, на купівлю майна витрачав особисті кошти (т. 1, а. с. 88).
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2014 року визнано неправомірними дії ОСОБА_2, пов`язані із здійсненням зміни права власності на предмет іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя, а саме: поділу земельних ділянок, які згідно з іпотечним договором від 13 вересня 2007 року № 71107Z41, укладеним між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_2, є предметом іпотеки.
Визнано неправомірними дії фірми "Здвижин", пов`язані з виготовленням технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, які згідно з іпотечним договором від 13 вересня 2007 року № 71107Z41 перебувають в іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", а саме розташованих у с. Мигове земельних ділянок: з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, сінокосіння і випасання худоби, площею 0,0300 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0392, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, сінокосіння і випасання худоби, площею 0,4259 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0318, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:0272.
Визнано неправомірними дії Держземагентства у Вижницькому районі Чернівецької області, пов`язані зі скасуванням записів про державну реєстрацію земельних ділянок та кадастрових номерів земельних ділянок, що згідно з іпотечним договором від 13 вересня 2007 року № 71107Z41 перебувають в іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".
Зобов`язано Держземагентство у Вижницькому районі Чернівецької області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, що утворилися внаслідок поділу земельних ділянок, що згідно з іпотечним договором від 13 вересня 2007 року № 71107Z41 перебувають в іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", та відновити стан земельних ділянок, який існував до їх поділу.
Визнано неправомірними дії реєстраційної служби Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області, пов`язані з проведенням державної реєстрації речових прав за ОСОБА_1 на земельні ділянки, а саме: площею 0,015 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:1111, площею 0,213 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:1110, площею 0,125 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:1109.
Зобов`язано Реєстраційну службу Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області скасувати державну реєстрацію речових прав за ОСОБА_1 на земельні ділянки, а саме: площею 0,015 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:1111, площею 0,213 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:1110, площею 0,125 га, кадастровий номер 7320585000:01:001:1109 (т. 1, а. с. 64-70).
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2014 року у справі № 713/115/14-ц в частині зобов`язання Держземагентства у Вижницькому районі Чернівецької області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, що утворилися в результаті поділу земельних ділянок, які згідно з іпотечним договором від 13 вересня 2007 року № 71107Z41 перебувають в іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", та відновити стан земельних ділянок, який існував до їх поділу. Зобов`язано Держземагентство у Вижницькому районі Чернівецької області об`єднати земельні ділянки, що утворилися в результаті поділу земельних ділянок, що згідно з іпотечним договором від 13 вересня 2007 року № 71107Z41 перебувають в іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та відновити стан земельних ділянок, який існував до їх поділу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо перегляду судових рішень в частині вирішення позову про визнання права спільної сумісної власності та поділу майна подружжя
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Тому закон встановив презумпцію спільності інтересів подружжя і сім`ї .
Такі правові висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, провадження № 14-712цс19.
Отже, будь-які правочини чи дії, спрямовані на отримання майна, зокрема, коштів, вчинені одним із подружжя під час шлюбу вважаються такими, що вчинені в інтересах подружжя і сім`ї.
У постанові від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання.
Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Вказане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
У справі, що переглядається, суди, відмовивши у позові в частині позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна, що є спільною власністю, виходили з того, що позивачка не довела, що спірне майно набуто за спільні кошти подружжя, а заяви ОСОБА_2, викладені ним під час оформлення іпотечного договору від 13 вересня 2007 року, реєстровий № 3319, підтверджують, що спірне майно придбане за його особисті кошти.
Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Статті 60, 70, 71, 74 СК України встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Презумпція спільності майна встановлюється за законом для осіб, які набули таке майно у зареєстрованому шлюбі (стаття 60 СК України), або осіб, які набули його під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (стаття 74 СК України).