ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 44/735-б-49/113-б (910/1242/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Картере В.І., Погребняк В.Я.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023
та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023
у справі № 44/735-б-49/113-б (910/1242/22)
за позовом Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед"
до 1) Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю)
2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про визнання недійсним свідоцтва на знаки для товарів та послуг
в межах справи № 44/735-б-49/113-б
про банкрутство Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю)
Учасники справи:
Позивач: Крижов С. В. (адв.);
Відповідач-1: не з`явився;
Відповідач-2: Саламов О.В. (адв.);
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. Компанія "Зафорпо Венчез Лімітед" (Zaforpo Ventures Limited, Республіка Кіпр) (далі - Компанія, позивач) звернулася до суду з позовом до Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - Фірма, відповідач-1) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ, відповідач-2), в якому просила суд:
- визнати недійсним повністю свідоцтво № 21303 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА", зареєстроване на ім`я відповідача-1;
- зобов`язати відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 21303, зареєстрованого на ім`я відповідача-1, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- заборонити відповідачу-1 використовувати позначення НАША МАРКА ("НАША МАРКА"), а також інші позначення, які є тотожними, або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаком позивача "НАША МАРКА" за свідоцтвом України № 14590 відносно всіх товарів і послуг, для яких він зареєстрований, в тому числі шляхом нанесення їх на будь-який товар 33 класу МКТП, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торгова марка за свідоцтвом № 21303, зареєстрована 15.10.2001 за відповідачем-1, є неправомірною і повинна бути визнана судом недійсною, оскільки має ідентичний (тотожний) знак для товарів і послуг із раніше зареєстрованою (29.12.1999) торговельною маркою позивача за свідоцтвом № 14590. Згідно з положеннями Закону України "Про торговельні марки" не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
2. Стислий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 в позові відмовлено повністю, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було подано заяву ліквідатором Фірми "Союз-Віктан" ЛТД" (ТОВ).
3. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи
3.1. Реєстрація торгової марки Фірми "Союз - Віктан" ЛТД (ТОВ) була проведена уповноваженим на те органом - Укрпатентом.
3.2. Держпатент України видав Наказ № 116 від 28.07.1995, зареєстрований в Міністерстві юстиції України, "Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг". Ці Правила розроблені відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" і визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
3.3. Саме на підставі вищезгаданих Правил була подана заявка для реєстрації торгової марки Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ) за свідоцтвом № 21303, що зареєстрована 15.10.2001.
3.4. Заявка № 98072944, на підставі якої в подальшому було проведено реєстрацію торгової марки за Фірмою "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ), проходила перевірку, а також експертизу по суті позначення, і Укрпатентом не було встановлено підстав для відмови.
3.5. Торговельна марка за свідоцтвом № 21303, зареєстрована не просто за юридичною особою, а за особою яка має статус Банкрута.
3.6. Ліквідатором Фірми "Союз-Віктан" ЛТД (ТОВ) вчинялися дії в межах його повноважень щодо виявлення майна та отримання дубліката свідоцтва № 21303 на торговельну марку Фірми "Союз - Віктан" ЛТД (ТОВ).
3.7. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
3.8. Позивач звернувся з позовом до суду 28.01.2022, тобто ним пропущено трирічний строк позовної давності.
3.9. У питанні перебігу строку позовної давності місцевим господарським судом враховано позицію Верховного суду, викладену у постанові від 30.04.2020 у справі № 5023/5847/11 та від 17.03.2020 у справі 10/5026/995/2012, згідно з якою у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
3.10. Позивачу було відомо про порушення його прав, проте ним не вживалися ніякі заходи для їх захисту, тому підлягають застосуванню наслідки спливу строків позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
4. Стислий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023.
4.2. Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість доводів позивача щодо оманливості спірної торговельної марки та відхилив твердження позивача про невідповідність спірної торговельної марки вимогам абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
4.3. Водночас суд визнав обґрунтованими вимоги позивача в частині невідповідності спірної торговельної марки умовам надання правової охорони, передбаченої абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки вона є тотожною із торговельною маркою ("НАША МАРКА" проти "НАША МАРКА") із раніше зареєстрованою чи заявленою на реєстрацію (дата пріоритету 09.03.1998 проти 27.07.1998) на ім`я Компанії для однорідних товарів (33 клас МКТП алкогольні напої).
4.4. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про застосування позовної давності до спірних правовідносин та відмову в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
5. Встановлені судом апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
5.1. Компанія є власником торговельної марки "НАША МАРКА", що засвідчується свідоцтвом України № 14590 від 29.12.1999, яке видано на підставі заявки ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" №98030896 від 09.03.1998. Торговельна марка зареєстрована для товарів і послуг 32, 33, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).
5.2. Права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590 Компанія набула від компанії "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед (Кіпр).
5.3. Право власності на торговельну марку "НАША МАРКА" за свідоцтвом України № 14590 від 29.12.1999 зареєстроване за Компанією у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.12.2018 на підставі рішення Мінекономрозвитку від 26.12.2018 № 24345, про що здійснено публікацію в Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 24 за 2018 рік.
5.4. Також Компанія є власником низки інших торговельних марок, а саме: "НАША МАРКА ПОСОЛЬСЬКА", зареєстрована для товарів 33 класу МКТП за свідоцтвом України № 174967 від 27.08.2013 (заявка № m201304570 від 19.03.2013), "НАША МАРКА ПОСОЛЬСКАЯ", зареєстрована для товарів 33 класу МКТП за свідоцтвом України № 174968 від 27.08.2013 (заявка № m201304571 від 19.03.2013), "НАША МАРКА", зареєстрована для товарів 33 класу МКТП за свідоцтвом України № 194282 від 10.12.2014 (заявка № m201319494 від 24.10.2013).
5.5. Фірма є власником торговельної марки "НАША МАРКА" за свідоцтвом України № 21303 на знак для товарів і послуг, зареєстрована для товарів 33 класу МКТП, яке видано 15.10.2001 на підставі заявки № 98072944 від 27.07.1998 (спірна торговельна марка).
5.6. За твердженнями позивача, із проміжного звіту ліквідатора Фірми арбітражного керуючого Комлика І.С. від 02.12.2021 у справі № 44/735-б-49/113-б про банкрутство Фірми від ТОВ "Кримська водочна компанія" (кредитора у справі про банкрутство, корпоративні права належать Компанії) він довідався про реєстрацію за банкрутом спірної торговельної марки за оспорюваним свідоцтвом № 21303 від 15.10.2001.
5.7. Позивач стверджує, що торговельна марка "НАША МАРКА" за оспорюваним свідоцтвом № 21303 не відповідає умовам надання правової охорони, що передбачені абзацом п`ятим пункту 2 статті 6, абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Крім того, торгівельна марка за оспорюваним свідоцтвом може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 33 класу МКТП, оскільки тотожна із торговельною маркою Компанії. Спірна торговельна марка є тотожною із торговельною маркою Компанії, зареєстрована раніше для таких самих товарів - алкогольні напої.
5.8. Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження оманливості спірної торговельної марки, зокрема, доказів які б свідчили про можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товар, в даному випадку, алкогольних напоїв (горілки) маркованих спірною торговельною маркою "НАША МАРКА", враховуючи, що Фірма з 2009 року перебуває в судових процедурах банкрутства та не здійснює виробничу діяльність.
5.9. Спірна торговельна марка "НАША МАРКА" за свідоцтвом № 21303 та торговельна марка Компанії "НАША МАРКА" за свідоцтвом № 14590, яка має пріоритет, є тотожними за звуковим (фонетичним), графічним (візуальним) та смисловим (семантичним) виконанням.
5.10. Спірна торговельна марка зареєстрована для товарів 33 класу МКТП, а саме: алкогольні напої (крім пива). Торговельна марка Компанії, яка має пріоритет, зареєстрована для товарів і послуг 32, 33 та 42 класів МКТП, а саме: пиво; газовані води, безалкогольні напої; фруктові напої; алкогольні напої; забезпечення харчами і напоями; реалізація товарів 32 та 33 класів. Тобто, торговельні марки зареєстровані для одних і тих же (однорідних) товарів, а саме товарів 33 класу - алкогольні напої.
5.11. Встановлюючи обставини реєстрації тотожних торговельних марок, суд з`ясував, що у серпні 2000 року ОСОБА_1 та Фірма звернулись в суд з позовом до ТОВ "Нова інтернаціональна корпорація" про визнання недійсним свідоцтва України № 14590 на знак для товарів і послуг "НАША МАРКА", права інтелектуальної власності на яку наразі належать Компанії.
5.12. Рішенням Сімферопольського районного суду від 27.10.2000, яке залишено без змін ухвалою Верховного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2001, позов задоволено та визнано недійсним свідоцтво України № 14590 від 29.12.1999.
5.13. Відповідні відомості були внесені у державний реєстр та здійснено публікацію у Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 5 за 2001 рік.
5.14. 15.10.2001 Фірмі було видано оспорюване свідоцтво України № 21303.
5.15. В подальшому, рішенням Верховного Суду України від 21.03.2002, рішення судів були скасовані, а позов про визнання свідоцтва України № 14590 від 29.12.1999 залишено без задоволення.
5.16. Відповідні відомості щодо відновлення дії свідоцтва № 14590 на підставі рішення Верховного Суду України від 21.03.2002 були внесені у державний реєстр та здійснено публікацію у Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 7 за 2002 рік.
5.17. Оскільки судовий акт в разі його скасування не породжує будь-яких правових наслідків, то права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590 від 29.12.1999 діють від дати подання заявки у відповідності до п. 1 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", тобто від 09.03.1998.
5.18. Таким чином, спірна торговельна марка не відповідає умовам надання правової охорони, що передбачена абзацом третім пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки є тотожною із торговельною маркою ("НАША МАРКА" проти "НАША МАРКА") із раніше зареєстрованою чи заявленою на реєстрацію (дата пріоритету 09.03.1998 проти 27.07.1998) на ім`я Компанії для однорідних товарів (33 клас МКТП алкогольні напої).
5.19. Розглядаючи заяву відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, суд з`ясував, що Компанія набула права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590 від компанії "І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед (Кіпр). Перехід прав був зареєстрований у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.12.2018 на підставі рішення Мінекономрозвитку від 26.12.2018 № 24345, про що здійснено публікацію в Офіційному бюлетені "Промислова власність" № 24 за 2018 рік.
5.20. За твердженням Компанії, про спірну торговельну марку їй стало відомо у грудні 2021 року із проміжного звіту ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І.С. від 02.12.2021 у справі № 44/735-б-49/113-б про банкрутство Фірми. Компанія вважає, що з моменту включення торговельної марки до ліквідаційної маси банкрута виник "конфлікт на ринку", який є моментом, коли позивач дізнався про порушення його прав.
5.21. Компанія, набувши у 2018 році та зареєструвавши 26.12.2018 свої права на торговельну марку за свідоцтвом України № 14590, мала не лише можливість (відкритість даних державних реєстрів на об`єкти інтелектуальної власності), але і обов`язок (позаяк право власності зобов`язує за статтею 319 ЦК України) знати про стан своїх майнових прав. Відтак, саме з 26.12.2018 Компанія могла довідатись про порушення прав на торговельну марку у зв`язку із видачею оспорюваного свідоцтва на спірну торговельну марку та звернутись із відповідним позовом в суд за їх захистом.
5.22. Оскільки позов подано 28.01.2022, то Компанія пропустила трирічний строк позовної давності, який сплив у грудні 2021 року.
5.23. Компанія не заявляла клопотання про поновлення строку позовної давності та не повідомляла про причини його пропуску, послідовно наголошуючи про порушення своїх прав лише після з`ясування ліквідатором обставин про наявність у Фірми прав на спірну торговельну марку, тобто із моментом виникнення "конфлікту на ринку" у зв`язку з використанням торговельних марок.
6. Стислий зміст вимог касаційної скарги
6.1. Компанія "Зафорпо Венчез Лімітед" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
7. Узагальнені доводи касаційної скарги
7.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 261, 262 ЦК України та дійшов помилкового висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності за позовною вимогою про недійсність свідоцтва на торговельну марку розпочинається з моменту набуття (придбання) позивачем свого права на первинну торговельну марку №14590 у 2018 році. У цьому питанні судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 26.06.2018 у справі №910/20564/16, від 28.01.2020 у справі №910/20564/16, від 28.05.2020 у справі №910/13119/17, від 19.08.2021 у справі №910/570/16, від 01.10.2020 у справі №910/16586/18.
7.2. Визнавши обґрунтованою заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності без будь-яких доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, суд апеляційної інстанції порушив положення статті 74 ГПК України та не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №145/797/15-ц та постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/13119/17, від 19.08.2021 у справі №910/570/16.
7.3. Судом порушено норми процесуального права, зокрема частину 3 статті 86, статті 80, 91 ГПК України, оскільки суд прийняв до уваги недопустимі докази, а саме незасвідчені копії документів, за відсутності їх оригіналів чи належним чином засвідчених копій, що не узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм процесуального права, викладених у постановах від 14.04.2021 у справі №520/17947/18 та від 21.03.2018 у справі №922/1235/16.
8. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
8.1. УКРНОІВІ у відзиві заперечував проти касаційної скарги, просив Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, зазначаючи наступне:
- враховуючи дату набуття позивачем майнових прав на торговельну марку за свідоцтвом України № 1450, тобто 26.12.2018, то принаймні з цієї дати позивач мав об`єктивну можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
- оскільки позов у цій справі подано лише 28.01.2022, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем подано позов після спливу позовної давності;
- позивачем не заявлялося клопотання про поновлення строку позовної давності та не повідомляв про причини його пропуску, послідовно наголошуючи про порушення своїх прав лише після з`ясування ліквідатором обставин про наявність у відповідача-1 прав на спірну торговельну марку, тобто з моменту виникнення "конфлікту на ринку" у зв`язку з використанням торговельних марок;
- скаржником не спростовано висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів використання протягом останніх трьох років спірної торговельної марки шляхом маркування алкогольної продукції як відповідачем-1, так і позивачем;
- суди попередніх інстанцій надали належну оцінку поданим сторонами доказам, повно і всебічно дослідили фактичні обставини справи. Викладеним в касаційній скарзі обґрунтуванням протилежного не доведено.
9. Касаційне провадження
9.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.01.2024 касаційну скаргу Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед" (Zaforpo Ventures Limited, Республіка Кіпр) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 по справі № 44/735-б-49/113-б (910/1242/22) залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
9.2. 16.01.2024 представником скаржника направлено до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору та докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги.
9.3. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії "Зафорпо Венчез Лімітед" (Zaforpo Ventures Limited, Республіка Кіпр) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2024 - 15:15. Крім того, витребувано з Господарського суду міста Києва / Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №44/735-б-49/113-б (910/1242/22).
9.4. 23.02.2024 до Верховного Суду з Господарського суду міста Києва на запит надійшли матеріали справи №44/735-б-49/113-б (910/1242/22).