ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Кривенди О. В.
у справі № 990/165/23
(провадження № 11-185заі23)
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) 29 лютого 2024 року розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2023 року.
Велика Палата в цій справі ухвалила постанову про задоволення апеляційної скарги ВРП, скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Не можу погодитися з результатом вирішення цієї справи, а тому відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висловлюю свою окрему думку з таких міркувань.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені у цій справі фактичні обставини, характер спірних правовідносин та приписи законодавства, які їх регулюють, у своїй сукупності дають підстави стверджувати, що ВРП при прийнятті оскаржуваного рішення про звільнення позивачки діяла не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За висновком суду першої інстанції, ВРП поклала в основу оскаржуваного у цій справі рішення акт, який видав некомпетентний на той час орган; не застосувала приписи Конституції України як правові норми прямої дії та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - ВРУ, Рада), зокрема Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), та висновки, викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Суд також зазначив, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади судді було застосоване до позивачки після спливу трирічного строку для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги. Цей строк повинен обчислюватися з дня вчинення проступку до дати ухвалення рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, яким у цій справі є саме оскаржуване рішення ВРП від 06 липня 2023 року № 693/0/15-23.
Водночас Велика Палата дійшла висновку, що рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 18 грудня 2015 року № 1196/0/15-15 про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги є чинним, його правомірність і законність встановлена судом у межах розгляду справи № 800/421/16 (800/39/16). Обставини, викладені в цьому рішенні, які стали підґрунтям для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді та підставами для звільнення її з цієї посади, були встановлені компетентним органом (ВРЮ), а вид відповідальності за неправомірні діяння судді при здійсненні правосуддя - обраним / застосованим.
За висновком Великої Палати, в разі визнання судом незаконним рішення ВРУ за результатами розгляду подання ВРЮ про звільнення судді з посади за порушення присяги, незалежно від того, підтримав парламент таке подання чи ні, зазначена процедура не може вважатися завершеною, а подання розглянутим. За таких обставин процедура вирішення питання щодо звільнення судді з посади набуває ознак завершеності, а відповідне подання ВРЮ стає реалізованим унаслідок його розгляду уповноваженим органом та прийняття на його підставі остаточного рішення.
Таким чином, як зазначено у постанові Великої Палати, скасування постанови ВРУ про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення її на підставі рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року № 1196/0/15-15, а тому відповідно до пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) матеріали щодо звільнення позивачки було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
На мою думку, таке тлумачення зазначеної норми є хибним.
Відповідно до вимог статті 126 Конституції України в редакції, що була чинною на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги, суддя звільняється з посади органом, що його обрав.
Оскільки ОСОБА_1 була обрана суддею безстроково Постановою ВРУ
№ 240-VI, то саме до повноважень цього органу належало звільнення її з посади.
Згідно із частиною другою статті 116 Закону України № 2453-VI від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), який був чинним на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді 29 вересня 2016 року, факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені ВРЮ, а відповідно до вимог частини п`ятої цієї ж статті, на підставі подання ВРЮ ВРУ приймає постанову про звільнення судді з посади.
Порядок розгляду питань про звільнення суддів, обраних ВРУ безстроково, на той час визначався статтею 216-1 Регламенту Верховної Ради України, якою було передбачено, що подання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, вноситься до парламенту ВРЮ. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п`ятою статті 126 Конституції України. Обговорення питання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, на пленарному засіданні Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні подання ВРЮ. Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали. За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання. Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ.
Аналіз наведених норм дозволяє констатувати, що до набрання чинності Законом України № 1401-VIII від 2 червня 2016 року "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" саме парламент був єдиним органом державної влади, до конституційних повноважень якого належало як обрання суддів безстроково, так і звільнення їх з посади, зокрема, за порушення присяги.
У ВРУ в питанні розгляду подання ВРЮ про звільнення судді була наявна дискреція. Реалізуючи такі дискреційні повноваження, народні депутати могли або повернути подання ВРЮ для здійснення додаткової перевірки, наслідком якої могло бути відкликання ВРЮ цього подання, або прийняти рішення про звільнення судді шляхом голосування.
Зазначене дає підстави для висновку, що саме постанова ВРУ була тим актом, яким на суддю накладалося дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади за порушення присяги та реалізовувалося подання ВРЮ про застосування до судді такого виду дисциплінарного стягнення. Подання ВРЮ відповідно до вимог статті 116 Закону № 2453-VI містило факти, встановлені цим органом, які, на його думку, свідчать про порушення суддею присяги.
Встановлені ВРЮ факти лише враховувалися народними депутатами при вирішенні питання про звільнення судді, а остаточне рішення, яким завершувалась процедура звільнення судді з посади, ухвалювалось ВРУ. Саме на підставі постанови ВРУ від 29 вересня 2016 року, а не на підставі подання ВРЮ, ОСОБА_1 була відрахована зі штату Солом`янського районного суду міста Києва наказом голови цього суду від 17 жовтня 2016 року.
Таким чином, слід констатувати, що процедура притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності була завершена застосуванням до неї органом, який її обрав суддею безстроково, дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади судді за порушення присяги.
Згідно з пунктом 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 1798-VIII матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи ВРУ, передаються до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
Суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" ВРЮ внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи ВРУ, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
На мою думку, зазначена норма закону передбачає, що до ВРП могли бути передані лише ті матеріали та подання ВРЮ, які з тих чи інших причин не розглянуті ВРУ і за якими не прийнято рішення відповідно до вимог статті 126 Конституції України. Прийняття ж відповідного рішення ВРУ, яке в подальшому було скасовано в судовому порядку, унеможливлює повторний розгляд цього ж питання іншим органом, а саме ВРП. Розширене тлумачення пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII, яке застосували ВРП та Велика Палата, суперечить точному змісту цієї норми і покладає відповідальність за допущені ВРУ грубі порушення законодавства при розгляді питання про звільнення ОСОБА_1 з посади не на орган, який допустив ці порушення, а на особу, щодо якої їх вчинено.