ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2024 року
м. Київ
справа № 191/4048/20
провадження № 51-5239км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2023 року та касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2023 року у кримінальному провадженні №12020040390001104, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Приморське Василівського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Веселівського районного суду Запорізької області 24 червня 2016 року за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ст. 391 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 24 червня 2016 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Строк відбування покарання ОСОБА_7 вказано рахувати з 10 листопада 2021 року.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні умисних дій, які виразились у злісній непокорі законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу захисника, а вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання змінив. Постановив вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Виключив з резолютивної частини вироку посилання про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК. В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити. Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено оригіналу наказу про призначення на посаду ОСОБА_8, посадової інструкції та інших документів, наданих стороною обвинувачення, а також не перевірено повноваження посадової особи на виготовлення копій вказаних документів та їх засвідчення, а тому, на думку сторони захисту, вказані докази не могли бути прийняті судом як належні та допустимі. Також вважає помилковими висновки судів про відсутність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, під час проведення досудового розслідування будь-яких перешкод не чинив.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що апеляційний суд, після заслуховування пояснень сторін щодо поданої апеляційної скарги, без проведення судових дебатів одразу видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, не надавши сторонам провадження можливості висловити свою думку у судових дебатах про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, цим самим не забезпечив учасникам необхідних умов для реалізації процесуальних прав та порушив принцип змазаності сторін. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши практику Верховного Суду, безпідставно виключив з резолютивної частини вироку посилання на призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК. Вказує, що апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, зобов`язаний був у своєму рішенні зазначити відомості про початок строку вибування покарання.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити проте заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора. Прокурор підтримав касаційна скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги захисника вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Що стосується доводів захисника про неврахування судами попередніх інстанцій обставини, що пом`якшує ОСОБА_7 покарання - щире каяття, то вказані доводи були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав їх необгрутованими.
Зокрема колегія суддів зазначила, що факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого- як обставину, що пом`якшує покарання, оскільки щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.