ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024року
м. Київ
справа № 946/1894/21
провадження № 51-3600 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160150002160, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586-VІ) до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 13 жовтня 2019 року приблизно о 16:30 год, керуючи автомобілем марки "BMW" д.р.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі М-15 Одеса-Рені на 233 км+800 м, з боку с. Саф`яни в напрямку с. Броска в Ізмаїльському районі Одеської області, порушивши вимоги підп. "б" п. 2.3, пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, не переконавшись у безпеці маневру розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині по ходу свого руху, здійснив маневр лівого розвороту, не надавши дорогу попутному автомобілю "Mercedes Benz" д.р.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, внаслідок чого допустив зіткнення з останнім. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Mercedes Benz" д.р.з. НОМЕР_2 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні повинно було здійснюватися у формі дізнання, а не досудового слідства, оскільки законом України були внесені зміни до ч. 1 ст. 286 КК України та його віднесено до кримінального проступку. Крім того, стверджує, що досудове розслідування здійснено неуповноваженим органом, оскільки кримінальне провадження розслідували слідчі, а не дізнавач, попри пряму норму, яка передбачена в Прикінцевих положеннях Закону № 2617-VІІІ. Зазначає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 закінчився 21 лютого 2021 року, проте обвинувальний акт був затверджений 05 березня 2021 року та направлений до суду 11 березня 2021 року. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор вважала за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема, показання: самого засудженого ОСОБА_7 щодо обставин вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди; потерпілого ОСОБА_8 про порушення саме засудженим ОСОБА_7 Правил дорожнього руху, оскільки останній почав робити маневр розвороту перед його автомобілем та не надав йому перевазі в руху; свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ; дані протоколів: огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 жовтня 2019 року із схемою та ілюстраційною таблицею; проведення слідчого експерименту та додатковим проведенням слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 07 вересня та 17 жовтня 2020 року; дані висновків експертиз: судово-медичної тілесних ушкоджень ОСОБА_8 № 159 від 20 січня 2020 року та ОСОБА_7 № 13 від 16 січня 2020 року, відповідно до яких у них наявні тілесні ушкодження, а також в крові засудженого виявлено 0,27 проміле етанолу; експертизи № 718-А від 10 грудня 2019 року та 720-А від 26 грудня 2019 року ушкоджень транспортних засобів; висновки експертів № 635-А/75-ІТ від 03 листопада 2020 року та № 10201210 від 04 лютого 2021 року про те, що у порушення ПДР ОСОБА_7 є причинний зв`язок з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та іншими доказами.