ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2024 року
м. Київ
справа № 593/1158/21
провадження № 61-14074св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області, у складі судді Данилів О. М., від 17 квітня
2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії судді: Костів О. З., Храпак Н. М., Хома М. В., від 08 серпня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради
(далі - КНП "БОДГС" ТОР) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона працювала на посаді молодшої медичної сестри (санітарка палатна) в КНП "БОДГС" ТОР.
3. Наказом відповідача № 86-к від 19 грудня 2019 року її звільнено з роботи 28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією підприємства.
4. Із наказом про звільнення вона не погоджується, вважає його незаконним та таким, що порушує її трудові права, оскільки підставою звільнення слугувало рішення Тернопільської обласної ради № 1430
від 17 вересня 2019 року "Про ліквідацію окремих закладів охорони
здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю", яке скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 500/320/20.
5. З моменту набрання постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 500/320/20 законної сили відповідач не вчинив жодних заходів для поновлення її на роботі.
6. Крім того, відповідач не взаємодіяв із громадськістю і трудовим колективом закладу при вирішенні питання про ліквідацію медичного закладу. Працівники закладу, в тому числі і вона, не були персонально повідомлені про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Відповідачем не було проведено консультацій з первинною профспілковою організацією КНП "БОДГС" ТОР щодо запобігань звільненню працівників.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним і скасувати наказ КНП "БОДГС" ТОР "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства" № 86-к
від 19 грудня 2019 року в частині її звільнення з роботи з 28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити їїна роботі на посаді молодшої медичної сестри (санітарка палатна) КПН "БОДГС" ТОР;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 184 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
8. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області
від 17 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки у судовому порядку в справі
№ 500/320/20 було визнано незаконною ліквідацію підприємства, проте позивачкою без поважних причин пропущений встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р. Б. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 25 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у справі № 593/1158/21.
12. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у жовтні 2023 року надійшли до Верховного Суду в електронній формі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15, від 22 березня
2017 року у справі № 6-3063цс16 (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
14. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України та частини третьої статті 267 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а крім того вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 06 квітня 2016 року справа № 6-409цс16, від 05 липня
2017 року у справі № 758/9773/15-ц, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 червня 2021 року у справі № 588/1672/18,
від 26 жовтня 2022 року у справі № 5023/2756/11, від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц,
від 09 травня 2023 року у справі № 398/1985/22 (пункт 2 частини другої
статті 389 ЦПК України).
15. Звертає увагу, що відповідачем не було подано заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності. При цьому наголошує, що заяви, подані ОСОБА_2 у цій справі, які стосуються предмету спору та строку позовної давності, не можуть бути взяті до уваги та враховані судами, оскільки їх підписано неуповноваженим представником. Оспорюваним наказом про звільнення працівників КНП "БОДГС" ТОР згідно зі списком (додаток)
28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією підприємства звільнено, в тому числі й ОСОБА_2, а повноваження її, як голови ліквідаційної комісії, що визначені рішенням Тернопільської обласної ради від 17 вересня 2019 року
№ 1430, скасовані постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 500/320/20, яка набрала законної сили.
16. Стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували
пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада
1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки постанова Пленуму не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах.
У зв`язку з цим заявник вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки норми КЗпП України не містять положення про застосування строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 233
КЗпП України, незалежно від заяви сторін. При цьому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.
17. Вказує, що самостійне застосування судами наслідків пропуску позовної давності, за умови неподання повноважним представником відповідача заяви про їх застосування, суперечить висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі
№ 6-3063цс16, від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15, які судами не були враховані.
18. Зауважує, що позивачка не мала можливості звернутися до суду із розглядуваним позовом у визначений законом місячний строк, оскільки її було введено в оману щодо подальшої можливості продовжити працювати після проведення реорганізації КНП "БОДГС" ТОР. Крім того, на той час такий позов був би завідомо безпідставним, оскільки рішення обласної ради, на виконання якого ліквідовано юридично особу відповідача, було чинним.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи, встановлені судами
19. ОСОБА_1 з 16 травня 1989 року працювала в Бережанському дитячому пульмонологічному санаторії.
20. У березні 2013 року Бережанський дитячий пульмонологічний санаторій перейменовано на КУТОР "Бережанський обласний комунальний дитячий гастроентерологічний санаторій", а в червні 2017 року - на Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій.
21. Наказом генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії відповідача ОСОБА_2 "Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства" № 86-к від 19 грудня 2019 року
ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства (відповідача), з посади молодшої медичної сестри (санітарка палатна).
22. 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлена із вказаним наказом.
23. Підставою для прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 було рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради
№ 1430 від 17 вересня 2019 року "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю", з якого слідує, що юридичну особу - КНП "БОДГС" ТОР припинено шляхом ліквідації.
24. Згідно повідомлення, надісланого голові профспілки КНП "БОДГС" ТОР № 164 від 23 вересня 2018 року, адміністрація підприємства повідомила, що вирішено припинити юридичну особу - КНП "БОДГС" ТОР і у зв`язку з цим планується вивільнення працівників.
25. Із повідомлення КНП "БОДГС" ТОР від 26 вересня 2019 року за №-56 вбачається, що ОСОБА_1 письмово попереджена генеральним директором (головним лікарем) головою ліквідаційної комісії відповідача ОСОБА_2 про те, що у зв`язку із припиненням юридичної особи КНП "БОДГС" ТОР шляхом ліквідації, позивачка підлягає звільненню із займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
26. Вказане повідомлення ОСОБА_1 отримала 16 жовтня 2019 року.
27. 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнена із роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
28. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду
від 11 березня 2021 року у справі № 500/320/20 визнано протиправним та скасовано рішення одинадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради № 1430 від 17 вересня 2019 року "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю".
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
29. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
30. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.