ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 240/30133/21
адміністративне провадження № К/990/15604/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 (головуючий суддя: Попова О.Г.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 (головуючий суддя: Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.) у справі № 240/30133/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду III групи з 15.04.2021 внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, що оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.06.2021 № 96;
зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленої законом для працездатних осіб станом 01 календарного року, в якою буде проводитись виплата.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 12.01.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, проте Міноборони України порушує його право на належний соціальний захист.
Стверджує, що встановлення часового інтервалу у два роки ставить під сумнів існування самої гарантії військовослужбовця на отримання належного соціального забезпечення. Таким чином, позивач вважає, що законодавець обмежуючи право на виплату ОГД дворічним строком керувався нелегітимною метою.
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що оскільки групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності, відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що 27.01.2017 органами МСЕК позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності внаслідок поранення, що пов`язане із захист Батьківщини.
У зв`язку з цим, позивачу було виплачено одноразову грошовому допомогу у сумі 22400 грн.
Рішенням 11 регіональної військово - лікарської комі по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 23.03.2021, яке оформлене протоколом № 255, визначено, що травма ОСОБА_1, пов`язана захистом Батьківщини, а захворювання пов`язане із проходженням служби.
19.04.2021 під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 15.04.2021 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини (довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 428345 від 19.04.2021).
ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.
17.06.2021 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом № 96, яким, із посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII та пункт 8 Порядку № 975, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що інвалідність встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди обох інстанцій виходили з того, що законодавство допускає можливість виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У цій справі така умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (27.01.2017) та встановленням ІІІ групи інвалідності (15.04.2021) минуло більше 2-х років. У зв`язку з цим, рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.
При вирішенні справи, суди послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 та від 21.08.2019 у справі №806/2187/18.
Одночасно з цим, апеляційний суд наголосив, що визнання неконституційним пункту четвертого статті 16-3 Закону № 2011-XII (рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022), не впливає на результат розгляду цієї справи, оскільки правовідносини у справі виникли до 06.04.2022.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували при розгляді цієї справи рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами. Отже, за позицією скаржника є достатні підстави для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 та від 21.08.2019 у справі №806/2187/18.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Наполягає, що оскільки між первинним встановленням відсотка втрати працездатності і встановленням групи інвалідності минуло більше двох років, підстав для призначення і виплати позивачу ОГД немає. Така позиція відповідача відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим у справі № 1.380.2019.006957 (постанова від 02.12.2020).
Також відповідач вважає, що прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 1-р(ІІ)/2022 не впливає на результат розгляду справи, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, виникли до його прийняття.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон № 2011-XII).
Ключовим правовим питання у справі, що розглядається, є те, чи розповсюджується на спірні правовідносини дія пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII
Так, згідно із пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).