ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2024 року
м. Київ
справа № 640/19418/20
адміністративне провадження № К/990/14145/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Лісунової А.А., Маричевої О.О.,
представника відповідача Кокизи Н.В., Палій М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І.О., суддів Ключкович В.Ю. Парінова А.Б.)
УСТАНОВИВ;
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" (далі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати:
1.1.- податкове повідомлення-рішення №0003875212 від 12.05.2020 року;
1.2. -податкове повідомлення-рішення №0003885212 від 12.05.2020 року;
1.3. -податкове повідомлення-рішення №0003895212 від 12.05.2020 року;
1.4. -податкове повідомлення-рішення №0003905212 від 12.05.2020 року;
1.5. -податкове повідомлення-рішення №0003845212 від 12.05.2020 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, господарські операції позивача із контрагентами є реальними, що підтверджується первинними документами, наданими ТОВ "Ядзакі Україна" під час спірної перевірки. В свою чергу, технічні помилки, допущені у податкових розрахунках за формою 1-ДФ, на переконання позивача, не завдають жодної шкоди державному бюджету та не призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, позивач переконаний, що ним правомірно включено до собівартості реалізованої продукції вартість послуг по забезпеченню трудовими ресурсами за Договором про надання послуг на загальну суму 39 951 324,99 грн., а також сформовано податковий кредит на загальну суму 7 990 265,03 грн.
2.1. Позивач указує, що значення від`ємного об`єкту оподаткування минулих звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування здійснено позивачем шляхом подання 05.03.2020 року уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року.
2.2. Крім того, позивачем зазначено, що у останнього відсутній обов`язок для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних за договором з ТОВ "Профур", оскільки, позивачем не здійснювалося будь-яких операцій з безоплатного надання майна в оренду ТОВ "Профур" та первинних документів за фактом надання подібних послуг не складалося.
2.3. ТОВ "Ядзакі Україна" належним чином документально оформлено факт знищення, розібрання, перетворення основних засобів, внаслідок чого основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням у зв`язку з фізичним зносом та подано відповідні документи до Офісу великих платників податку.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" задоволено повністю.
3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003875212 від 12.05.2020 року, №0003885212 від 12.05.2020 року, №0003895212 від 12.05.2020 року, №0003905212 від 12.05.2020 року, №0003845212 від 12.05.2020 року.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції позивача із контрагентами є реальними, що підтверджується первинними документами, наданими ТОВ "Ядзакі Україна" під час спірної перевірки.
4.1. Також позивачем правомірно включено до собівартості реалізованої продукції вартість послуг по забезпеченню трудовими ресурсами за Договором про надання послуг на загальну суму 39 951 324,99 грн., а також сформовано податковий кредит на загальну суму 7 990 265,03 грн.
4.2. Висновки відповідача про те, що позивачем не відкориговано значення від`ємного об`єкту оподаткування минулих звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування здійснено позивачем шляхом подання 05.03.2020 року уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року.
4.3. Крім того, у останнього відсутній обов`язок для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних за договором з ТОВ "Профур", оскільки, позивачем не здійснювалося будь-яких операцій з безоплатного надання майна в оренду ТОВ "Профур" та первинних документів за фактом надання подібних послуг не складалося.
4.4. Висновки відповідача про не нарахування податкових зобов`язань у грудні 2018 року на загальну суму 461 525,00 грн. від балансової вартості основних засобів, які ліквідовано за самостійним рішенням платника податку є неправомірними, оскільки, як зазначено позивачем, ТОВ "Ядзакі Україна" належним чином документально оформлено факт знищення, розібрання, перетворення основних засобів, внаслідок чого основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням у зв`язку з фізичним зносом та подано відповідні документи до Офісу великих платників податку.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року та прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна".
6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний суд висновував:
1) операції із списання (ліквідації) основних виробничих засобів або невиробничих засобів прирівняні до операцій з постачання товарів, які є об`єктом оподаткування ПДВ та відповідно оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому, база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до п. 189.9 статті 189 ПК України, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
2) Отже, позивач повинен був скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну вартість зазначених списаних (ліквідованих) основних засобів на загальну суму 6 254 025,11 гривень.
3) Позивачем не надано суду доказів реальності господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "СМАРТ СОЛЮШНС".
4) операція з безоплатної передачі майна, є об`єктом оподаткування у розумінні п. 185.1 ст. 185 ПК України, оскільки така операція відповідає визначенню операцій з постачання товарів/послуг, наданому пп. 14.1.185 та пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
5) на порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкові накладні на загальну суму 45 421 194,90 гривень.
6) Згідно п.119.2 ст.119 ПК України, неподання,подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих(сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари(роботи, послуги), якщо такі відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. 08 червня 2022 року товариство не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволені позовних вимог, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі №826/19418/20 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року.
7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/19814/20 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без врахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в Постановах Верховного Суду у справах № 809/4373/15, № 560/3956/18, № 560/711/19, № 826/10120/18, № 826/10186/18 (в частині нереальності господарських операцій) та у справах № 813/5611/15, № 826/2313/13-а, № 820/813/17 (в частині списання основних засобів), а також з підстави, що передбачена п. 3. ч. 4 ст. 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо епізодів нібито оренди приміщень контрагенту ТОВ "Профур" та подання уточнюючих розрахунків в період зупинення перевірки).
7.3. Товариство указує, що за правовою позицією Верховного Суду в аналогічних справах, фактичне надання послуг повинне підтверджуватися лише Актами наданих послуг, що у цьому випадку є достатнім доказом здійснення операції. Твердження про певні змістові недоліки чи відсутність певних додаткових документів мають оціночний характер та не можуть бути безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема, інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Так, за фактом здійснення операції Позивач надав до перевірки (а також до Позовної заяви), належним чином оформлені первинні документи - Акти виконаних робіт (наданих послуг) та додаткові супутні документи (калькуляції, реєстри входу-виходу працівників, відповідь від ТОВ "Смарт-Солюшнс"), які містять достатню та повну інформацію про зміст, період та вартість наданих послуг із забезпечення персоналом. Надані документи в сукупності підтверджують факт реального прибуття працівників контрагента на підприємство та містять достатні відомості про прізвища, ІПН, кількість працівників, залучених у відповідному періоді, кількість витраченого ними часу та інші відомості, необхідні для повної ідентифікації наданої послуги.
При цьому, Акти виконаних робіт (наданих послуг) є належним чином оформленими первинними документами для цілей бухгалтерського обліку, що підтверджують отримання Товариством послуг від ТОВ "Смарт Солюшнс" та містять достатню деталізацію змісту наданої послуги та її вартості.
Таким чином, господарські операції Позивача за Договором про надання послуг забезпечення персоналом, укладеним з ТОВ "Смарт Солюшнс", є реальними, оскільки підтверджені обставинами фактичного здійснення правочину та всіма необхідними та належно оформленими первинними, додатковими документами, які засвідчують факт здійснення таких операцій, а також пов`язані з його господарською діяльністю та обумовлені діловою метою (розумною економічною причиною).
Позивач уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно підтримав позицію Відповідача, що таких актів та інших додаткових документів (калькуляцій, листа від контрагента) не достатньо для підтвердження реальності господарських операцій Позивача із ТОВ "Смарт Солюшнс". Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи та наданим Позивачем доказам, чим порушив норми процесуального права, а також неправильно та без урахування правових висновків Верховного Суду застосував норми матеріального права, зокрема п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України.
7.4. Позивач наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у справах № 813/5611/15, № 826/2313/13-а, № 820/813/17, у випадку, якщо платник належним чином документально оформив факт знищення, розібрання, перетворення основних засобів, внаслідок чого основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням у зв`язку з фізичним зносом та подав відповідні документи податковому органу, такі операції не є постачанням товарів у розумінні пп. 14.1.191 п. 14.1 статті 14 ПК України та не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України.
За фактичними обставинами справи, Позивач не ліквідував основні засоби за власним рішення, а був вимушений їх списати саме у зв`язку з неможливістю подальшого використання за первісним призначенням, що є прямим виключенням з випадків для нарахування податкових зобов`язань в порядку п. 189.9. статті 189 ПК України. Акти списання основних засобів, складені комісією Позивача, відповідають типовій формі і містять всі необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати списані основні засоби, їх поточний стан, можливість подальшого використання та причини їх вибуття, затверджені керівником Позивача та є достатнім доказом належного проведення Позивачем списання основних засобів і підставою для не нарахування на їхню вартість податкових зобов`язань з ПДВ.
Таким чином, суд апеляційної інстанції був зобов`язаний врахувати наведені висновки Верховного Суду у справах, що аналогічні за обставинами до цієї справи. Однак, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновки Верховного Суду та в результаті неправильно застосував норми матеріального права - п. 189.9. статті 189 ПК України, дійшовши до необґрунтованого висновку про наявність у Позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість списаних основних засобів та правомірність спірних ППР.
Така позиція суду апеляційної інстанції є неправомірною та суперечить висновками Верховного Суду у наведених вище справах, адже Верховний Суд в аналогічних правовідносинах та при наданні платниками аналогічних документів вказує на відсутність підстав для кваліфікації такого списання основних засобів як постачання товарів.
7.5. Позивач акцентує, про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування п. 50.2 статті 50 ПК України у подібних правовідносинах щодо правомірності подання уточнюючих розрахунків у період зупинення перевірки.
Товариство вказує, що коригування різниць було здійснено Позивачем шляхом подання 05.03.2020 р. уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП (податок на прибуток) за І квартал 2019 р., І півріччя 2019 р. та 9 міс. 2019 р., проте Відповідач безпідставно не врахував такі уточнюючі декларації в порушення вимог ПК України. Водночас, оскільки під час зупинення перевірки (з 31.01.2020 р. по 16.03.2020 р.) перевірка не проводилася, у цьому періоді Позивач виконав свій обов`язок та правомірно відкоригував значення різниць та від`ємного значення об`єкту оподаткування ПнП за 2018 р. на 120 470 934,00 грн і сплатив відповідні податкові зобов`язання, суми штрафних санкцій та пені.
Відповідно до п. 50.2 ПК України (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Відтак, на думку Позивача, подання уточнюючих декларацій у період зупинення перевірки не заборонено, адже з системного аналізу п. 44.5 статті 44 та п. 82.4. статті 82 ПК України зрозуміло, що, оскільки строки проведення перевірки у випадку її призупинення переносяться, то перевірка в цей період призупинення не проводиться.
7.6. Також позивач звертає увагу, що наразі відсутня правова визначеність і єдність судової практики щодо правильного застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 14.1.185 ст.14, пп. "б" п. 185.1. ст.185 ПК України) та необхідним є формування правового висновку Верховного Суду
За фактичними обставинами справи, відповідно до Договору з ТОВ "Профур" № 02-17- НВ від 11.08.2017 р. Позивач отримував послуги з виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування. Суть послуги за Договором з ТОВ "Профур" полягає саме у залученні персоналу для виготовлення продукції з використанням матеріалів, обладнання та виробничих площ Позивача, а не у виробництві Виконавцем (ТОВ "Профур") певної кількості продукції з сировини та на потужностях Позивача.
Відтак, надання персоналу ТОВ "Профур" доступу до виробничих площ та обладнання Позивача, які працівники ТОВ "Профур" використовували виключно при наданні Позивачу послуг з виготовлення джгутів та кабелів із жорстких та м`яких проводів для автомобілів, не є окремою операцією з надання послуг, а є забезпеченням виконавця засобами для цілей виконання робіт, передбачених у Договорі. Таке забезпечення ТОВ "Профур" виробничими площами та обладнанням не може вважатися окремим об`єктом оподаткування, оскільки є складовою однієї операції.
Ані умовами Договору, ні іншими документами не передбачено надання ТОВ "Профур" права використання обладнання Позивача, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна. За умовами Договору лише ті працівники ТОВ "Профур", які надаються ним для виконання послуг на виробництві, мають право використовувати обладнання Позивача з чітко визначеною метою - для виготовлення продукції з матеріалів Замовника. Тому правова природа такого використання полягає лише в забезпеченні Замовником засобів для надання Виконавцем послуг, але не в передачі прав користування майном юридичній особі - контрагенту за Договором.
Суд апеляційної інстанції у цій справі безпідставно зробив протилежний висновок про надання Позивачем контрагенту послуг з безоплатної оренди, хоча ні Акт перевірки, ні процесуальні документи Відповідача у справі не містять жодних достовірних доказів наявності у контрагента права користуватися виробничими приміщеннями та обладнанням, притаманного правовідносинам оренди. Фактично висновки суду апеляційної інстанції є результатом неправильного тлумачення норм Договору з ТОВ "Профур" та неправильного застосування норм податкового законодавства.
7.7. Крім того, у відповідача були відсутні підстави для застосування до Позивача штрафних санкцій, оскільки технічні помилки, що були допущені у податкових розрахунках за формою 1-ДФ не завдали будь-якої жодної шкоди державному бюджету та не призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб, а законодавство не передбачає відповідальності за наявні технічні помилки у звітності.
8. Податковий орган надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
9. У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи касаційної скарги та просили останню задовольнити шляхом скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9.1. У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти доводів касаційної скарги та наголошували на тому, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за IV квартал 2019 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 11.11.2019 року №422 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ядзакі Україна"", Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Ядзакі Україна" з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період х 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.09.2019 року (далі також - спірна перевірка), за результатами якої складено Акт від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 (далі також - Акт перевірки).
11. Згідно з Акта, перевірка (розділ ІІ) проводилася з 27.11.2019 року по 16.03.2020 року. Термін проведення перевірки продовжувався на 15 робочих днів з 13.01.2020 року на підставі наказу Офісу великих платників податку ДФС від 09.01.2020 року №4 "Про продовження документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ядзакі Україна" (ЄДРПОУ 32269989)". Термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ядзакі Україна" зупинявся з 31.01.2020 року терміном 30 робочих днів, на підставі наказу Офісу великих платників податку ДФС від 31.01.2020 року №131 "Про зупинення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ядзакі Україна" (ЄДРПОУ 32269989)".
12. За висновками Акту перевірки, встановлено порушення ТОВ "Ядзакі Україна" податкового законодавства України :
- підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135; пункту 134.1. статті 134, підпункту 140.4.2. пункту 140.4 статті 140 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями); пунктів 7, 9, 10, 11, 15 МСБ02 "Запаси", видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку станом на 1 січня 2012 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 18 787 486 грн., у тому числі за IV кв. 2016 року у сумі 634 561 грн., за 1 кв. 2019 року у сумі 11 570 725 грн., за ІІ кв. 2019 року у сумі 5 767 370 грн., за ІІІ кв. 2019 року у сумі 814 830 грн.
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1. статті 188; пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1статті 189; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством: завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванні 15816049,69 грн. у тому числі за жовтень 2016 року у сумі 88903,13 грн., за листопад 2016 року у сумі 238907,81 грн., за грудень 2016 року у сумі 277990,94 грн., за січень 2017 року у сумі 19535,33 грн., за лютий 2017 року у сумі 53766,23 грн., за березень 2017 року у сумі 156554,61 грн., за квітень 2017 року у сумі 147884,31 грн., за травень у сумі 47067,75 грн., за червень 2017 року у сумі 222055,12 грн., за липень у сумі 119383,89 грн., за серпень 2017 року у сумі 109458,03 грн., за вересень 174965,27 грн., за жовтень 2017 року у сумі 258988,54 грн., за листопад 2017 року у сумі 331853,32 грн., 331853,32 грн., за грудень 2017 року у сумі 416390,35 грн., за січень 2018 року у сумі 460194,79 грн., за лютий 2018 року у сумі 593342,54 грн., за березень 2018 року у сумі 101059,74 грн., за квітень 2018 року у сумі 1037060,83 грн., за травень 2018 року у сумі 292082,52 грн., за червень 2018 року у сумі 107945,67 грн., за липень 2018 року у сумі 758882,01 грн., за серпень 2018 року у сумі 155545,35 грн., за вересень 2018 року у сумі 683632,86 грн., за жовтень 2018 року у сумі 104874,84 грн., за листопад 2018 року у сумі 1387543,06 грн., за грудень 2018 року у сумі 2865333,02 грн., за січень 2019 року у сумі 187953,68 грн., за лютий 2019 року у сумі 527790,63 грн., за березень 2019 року у сумі 301365,07 грн., за квітень 2019 року у сумі 1284687,05 грн., за травень 2019 року у сумі 760712,22 грн., за червень 2019 року у сумі 1490923,08 грн., за липень 2019 року у сумі 51416,10 грн.;
- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2019 року у сумі 786 752 грн.
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме підприємством не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкові накладні: на загальну суму 45 421 194, 90 грн., в т.ч. ПДВ на суму 7 570 199, 15 грн.; на загальну суму 6254025, 11 грн. в т.ч. ПДВ 1042337, 52 грн.;
- розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за N111/26556, та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, щодо подання відомостей з недостовірними даними - неповідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей №1-ДФ про доходи громадян за 3-4 кв.2018 року;
- вимоги пункту 2 статті 6 Закону України №2464-VI від 08.07.2010, із змінами та доповненнями, а саме порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження нарахування внеску за період перевірки на загальну суму 577 395,60 грн.
13. Відповідно до листа Офісу великих платників податків ДПС від 07.05.2020 року №17430/10/28-10-52-12, позивача за результатами розгляду заперечення від 23.04.2020 року (вх. Львівського управління Офісу ВПП ДПС №12773/10 від 29.04.2020 року) на акт від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 та доданих документів, комісією із розгляду спірних питань, які виникають під час організації та проведення документальних перевірок та розгляду заперечень прийнято рішення наступного змісту: "висновки акта перевірки від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 є правомірними, аргументи, викладені в запереченні ТОВ "Ядзакі Україна" від 23.04.2020 року та додані документи не спростовують висновки акта перевірки.
14. Листом від 12.05.2020 року №17693/10/28-10-52-12 Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДПС направлено ТОВ "Ядзакі Україна" податкові повідомлення-рішення із розрахунками штрафних санкцій:
- №0003875212 від 12.05.2020 року, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на 18 152 825, 00 грн. та донораховано штрафні санкції на суму 4 538 231,00 грн.;
- №0003885212 від 12.05.2020 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку, у розмірі 18 725 489, 61 грн., визначено податкове зобов`язання у сумі 14 980 391, 64 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 3 745 097, 97 грн.;
- №0003895212 від 12.05.2020 року, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за вересень 2019 року на суму 786 752, 00 грн.;
- №0003905212 від 12.05.2020 року, яким застосовано штрафні санкції на суму 4 081 335,18 грн. у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних;
- №0003845212 від 12.05.2020 року, щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн за платежем податок з доходів фізичних осіб.
15. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, в порядку адміністративного оскарження останніх, позивач звернувся до Державної податкової служби України, рішенням якої від 20.07.2020 року №22937/6/99-00-06-02-02-06 залишено податкові повідомлення - рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
16. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.05.2020 №0003875212, №0003885212, № 40003895212, №0003905212 та № 0003845212, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Оцінка Верховного Суду
17. Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям між ТОВ "Смарт Солюшнс".
18. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, яка стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
20. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
21. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
22. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
23. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
24. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
25. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
26. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
27. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
28. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
29. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
30. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).
31. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).
32. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
33. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
34. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.
35. За статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.
36. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентом на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.