ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 460/6314/20
адміністративне провадження № К/990/21860/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.)
у справі №460/6314/20
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування рішення
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 (по стройовій частині) в частині утримання майора ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 (по стройовій частині) в частині утримання майора ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про залишення адміністративного позову без розгляду.
4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 в частині утримання ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено без розгляду.
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. 12 липня 2021 року адміністративна справа №460/6314/20 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду.
9. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року прийнято адміністративну справу до розгляду вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10. Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
11. У зв`язку з цим, ухвалою суду від 19 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням ОСОБА_1 строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин пропуску такого строку.
12. На виконання вимог ухвали суду від 19 липня 2021 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.
13. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 докази ознайомлення ОСОБА_1 з пунктом 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 31 травня 2013 року №126.
14. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року задоволено клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення та продовження строку для виконання вимог ухвали суду від 10 вересня 2021 року поновлено відповідачу процесуальний строк для подання доказів у справі та продовжено відповідний строк на сім днів з моменту отримання цієї ухвали.
15. Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування пункту 5 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 в частині утримання ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16. Постановляючи означену ухвалу, суд першої інстанції, виходив з того, що витяг з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 травня 2013 року №126 в частині утримання ОСОБА_1 поза штатом ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачем було отримано з листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 серпня 2020 року №ВФЗ/543. Зворотного відповідачем не доведено, доказів ознайомлення позивача зі спірним наказом суду не надано.
17. За наслідком розгляду позовних вимог по суті, Рівненський окружний адміністративний суд 16 лютого 2022 року ухвалив рішення про задоволення позову. Ухвалюючи таке рішення суд виходив з того, що відповідач протиправно вивів позивача поза штат на підставі наказу від 31 травня 2013 року №126, оскільки перебування військовослужбовців поза штатом не передбачено чинним законодавством.
18. Восьмий апеляційний адміністративний суд не погодився з висновком суду першої інстанції та прийняв постанову від 29 травня 2023 року, якою рішення суду першої інстанції скасував та залишив позов без розгляду. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач мав можливість ознайомитися із всіма рішеннями, які стосувалися призначення його на іншу посаду. Отже, у позивача були відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені щодо його переведення (призначення) на іншу посаду. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить, виключно, від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача чи інших державних органів. Однак позивач, протягом близько семи років, не вчиняв жодних дій для того щоб дізнатись пов`язану із призначенням на іншу посаду інформацію, а саме: про причини та обставини його утримання на попередній посаді з дати видання наказу про звільнення та призначення його на нову посаду.
19. При цьому, апеляційний суд зазначив, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права 31 травня 2013 року. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що поважні та об`єктивні причини пропуску строку звернення до суду з позовом відсутні, тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції вжито належних та додаткових заходів з метою повного з`ясування обставин щодо можливості позивача дізнатись про спірний наказ.
21. Так, суд встановив, що спірний наказ в частині утримання позивача "поза штатом" не доводився до позивача, не має жодного відношення до подання рапорту про призначення позивача на посаду офіцера відділу оперативної підготовки, не відноситься до наказу Командувача Сухопутних військ ЗС України (по особовому складу) та не передбачений чинним законодавством України, а тому дійшов висновку, що позивач не знав і не міг знати про спірний наказ за жодних обставин.
22. Стосовно висновків суду апеляційної інстанції, що позивач мав можливість ознайомитися зі всіма рішеннями, які стосувалися призначення його на іншу посаду скаржник зазначив, що приписи пунктів 116, 117, 109 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) стосуються зарахування військовослужбовців у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду та вибуття до нового місця служби військовослужбовця, що не має жодного відношення до утримання "поза штатом".
23. Всупереч пунктам 12, 116, 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), суд апеляційної інстанції вирішив, що після видання наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 травня 2013 року №298 будуть вдруге призначати на посаду, що є незаконним та необґрунтованим.
24. Позивач зазначає, що його звільнено та призначено на посаду наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 травня 2013 року №298, тому ніякого іншого призначення в апріорі більше бути не може.
25. Безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення його доводів, що є доречними, важливими, стосуються суті спору, призвели до порушення статті 6 Конвенції та статті 55 Конституції України.
26. Положення №1153/2008 та Інструкція №170 передбачають лише можливість зарахування військовослужбовців наказами (по особовому складу) в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення в разі наявності для цього підстав. При цьому не містять жодної можливості для відповідача вивести будь-якого військовослужбовця "поза штат", оскільки такого механізму не існує.
27. Зарахування у розпорядження та виведення "поза штат", яке існувало за часів СРСР не сумісне одне одному.
28. Позивач зазначає, що з 30 травня 2013 року він не лише звільнений з посади заступника військового комісара, але і призначений на посаду офіцера відділу оперативної підготовки. Враховуючи, що він уже призначений на посаду 30 травня 2013 року зарахувати його у розпорядження неможливо, а тим більше вивести (зарахувати) у "поза штат" механізму якого не існує неможливо.
29. Крім того, жодна Директива Міністра України не передбачає жодної можливості, для жодного військовослужбовця у виведенні "поза штат". Тому дізнатись про виведення у поза штат, яке не доведено є неможливим.
30. Згідно з витягом з послужного списку від 31 грудня 2013 року №544 позивач у період з 25 грудня 20009 року по 08 червня 2013 року перебував на посаді заступника військового комісара без урахування наказу відповідача від 31 травня 2013 року №126, який видано у непередбачений законодавством України спосіб.
31. Механізму утримувати (виводити) "поза штат" військовослужбовців, законодавством України не встановлено, його не існує, а відтак дії відповідача є незаконними, саме тому про їх вчинення позивач не міг знати за жодних обставин, оскільки такі вчинені у непередбачений спосіб, при цьому накази військового комісара Волинського ОВК в місті Луцьк (по стройовій частині) видаються щодо усіх військкоматів в області, позивач проходив службу в місті Горіхів, наказ від 31 травня 2013 року №126 (по стройовій частині) в частині утримання позивача "поза штатом" не доводився відповідачем до позивача свідомо, що встановив суд першої інстанції.
32. Позивач зазначає, що за жодних обставин не міг знати та не знав про виведення його "поза штат", оскільки це не має жодного стосунку ні до його звільнення з посади, ні до його призначення на посаду, ні до його переміщення на посаду.
33. Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, тобто на припущеннях, за відсутності доказів та діяв всупереч статті 19 Конституції України, Закону №2232-ХІІ, Положенню №1153/2008 та Інструкції №170.
34. Всупереч висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19 суд апеляційної інстанції вирішив, що позивач може знати, що відповідач видав наказ щодо позивача (у непередбачений законодавством спосіб), приховав наказ від позивача, і позивач має про це знати, невідомо у який спосіб, при цьому судом першої інстанції було встановлено зворотнє.
35. Серед іншого скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження всупереч статтям 295, 296, 298, 123, 169, 299 КАС України та безпідставно поновив строк на оскарження судового рішення, що набрало законної сили всупереч вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
36. Скаржник вважає, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, а твердження відповідача щодо дати отримання рішення суду є неправдивим. На підтвердження вказаних обставин скаржник надав докази суду апеляційної інстанції щодо ознайомлення з повним текстом судового рішення, однак суд відмовився досліджувати пропуск строку звернення до суду відповідачем та продовжив розгляд апеляційної скарги всупереч процесуальним нормам.
37. Крім того, скаржник посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №800/369/17, від 11 березня 2019 року у справі №9901/898/18, відповідно до яких дата ознайомлення з документом на супровідному листі суду першої інстанції не свідчить про дату надходження рішення суду до відповідача.
38. Також зазначає, що реєстрація документу у журналі установи не може вважатися належним доказом дати отримання, і як наслідок вважатися днем з якого обчислюється строк, про що свідчать правові висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №826/6756/18 та від 28 січня 2021 року у справі №160/8840/18.
39. Скаржник вважає, що поновлення строку відбулось за наявності беззаперечних доказів щодо порушення норм процесуального права та відсутності поважних причин на поновлення для подання апеляційної скарги на рішення суду, що відмовився суд апеляційної інстанції встановлювати, за для надання привілеїв відповідачу.
40. На думку скаржника, в сукупності суд апеляційної інстанції був зобов`язаний винести ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та відмовити у відкритті апеляційного провадження.
41. 14 липня 2023 року скаржник подав заяву, в якій просить сягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
43. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.
44. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.
45. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
46. За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
47. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
48. Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
49. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
50. Згідно з частиною п`ятою 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
51. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
52. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
53. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
54. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
55. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.