ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 803/942/17
адміністративне провадження № К/9901/32600/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області, до якої приєдналася Володимир-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Плахтій Н.Б. від 31 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С. від 12 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хан-Електробау Україна" до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хан-Електробау Україна" (далі - позивач, Товариство) до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач 1, ОДПІ), Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач 2, Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2015 року №0000922200 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5923596,00 грн., від 05 травня 2017 року №0003441403 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4906657,00 грн. та №000246319 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 150779,33 грн. (в тому числі 82001,67 грн. - за податковими зобов`язаннями, 20500,42 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 48277,24 грн. - сума пені).
Суди встановили, що оспорювані рішення ОДПІ та Управління прийняли на підставі проведених документальних планових виїзних перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року та з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, результати яких оформлено актами від 13 липня 2015 року №639/2200/32578653 та від 18 квітня 2017 року №1014/03-20-14-03/32578653 відповідно.
Перевірками встановлено порушення позивачем, окрім іншого, вимог: пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено у 2014 році від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 5923596,00 грн.; підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", у зв`язку із чим завищено у 2015-2016 роках від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4906658,00 грн.; статей 103, 167, пункту 170.10 статті 170 ПК України, а саме неутримання та несплата податку з доходу нерезидента, виплаченого громадянину Німеччини ОСОБА_2, із джерелом його походження з України в сумі 88701,00 грн.
Такі порушення мотивовані невключенням до складу інших доходів безповоротної фінансової допомоги у вигляді безнадійної кредиторської заборгованості у сумі 5923596,00 грн. та у сумі 1776242,25 грн., строк позовної давності за якою сплинув, а саме по імпортним контрактам, укладеним Товариством 15 квітня 2005 року та 12 травня 2009 року із ТзОВ командитне товариство "Хан-Електробау" (Німеччина) на поставку обладнання та інвентарю, а також завищенням витрат на суму курсових різниць, нарахованих на таку кредиторську заборгованість. Висновок контролюючого органу про неутримання та несплату податку з доходу нерезидента ґрунтується на відсутності доказів наявності підстав для застосування пільгової ставки податку при виплаті такого доходу (відсотків за користування кредитом) на користь нерезидента - громадянина Німеччини ОСОБА_1, зокрема документів про підтвердження його статусу як резидента Федеративної Республіки Німеччини та бенефіціарного (фактичного) отримувача процентних доходів.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 29 липня 2015 року №0000922200 та Управління від 05 травня 2017 року №0003441403; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовував свою позицію безпідставністю посилання ОДПІ та Управління на порушення Товариством приписів законодавства та заниження податкових зобов`язань внаслідок невключення до складу інших доходів сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, оскільки позивачем (боржником) письмово визнано свої зобов`язання перед кредитором - ТзОВ командитне товариство "Хан-Електробау" (Німеччина) по імпортним контрактам від 15 квітня 2005 року та від 12 травня 2009 року, про що між сторонами складено відповідні акти звірки взаєморозрахунків, тому в силу вимог частини 1 статті 20 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року, підписаною Україною 14 червня 1974 року, ратифікованою 14 липня 1993 року та яка набула чинності для України 01 квітня 1994 року (далі - Конвенція), чотирирічний строк позовної давності вважається продовженим на новий такий же строк і станом на відповідні періоди, що перевірялися, не закінчився, а відтак заборгованість позивача не є безнадійною в розумінні підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що виключає висновок про визнання її безповоротною фінансовою допомогою та, як наслідок, необхідності віднесення до об`єкту оподаткування. За наведеного також вказав й на помилковість твердження контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат на суму від`ємного значення курсових різниць, нарахованих на заборгованість за імпортними контрактами.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2017 року року в задоволенні апеляційних скарг ОДПІ та Управління відмовив та залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у відповідній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства у повному обсязі.
В касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на обставини, які викладені у актах перевірки Товариства та стали підставою для зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток. По суті вказує, що в охоплений перевірками період (2012 - 2016 роки) по укладеним із ТзОВ командитне товариство "Хан-Електробау" (Німеччина) зовнішньоекономічним контрактам кошти не перераховувались, тому строк позовної давності сплив, з огляду на що Товариство повинно було віднести суму безнадійної кредиторської заборгованості по цим угодам до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу; вважає, що надані позивачем акти звірок взаєморозрахунків не вказують, по якому конкретно контракту виникла заборгованість, а фіксують лише річні обсяги між підприємствами по усіх імпортних операціях, відтак не є підставою для переривання позовної давності саме за контрактами від 15 квітня 2005 року та від 12 травня 2009 року.
ОДПІ подано до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги Управління, у якій остання підтримала її вимоги у повному обсязі й просила їх задовольнити.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Так, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 29 липня 2015 року №0000922200 та від 05 травня 2017 року №0003441403, якими зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є висновок контролюючого органу про заниження Товариством доходів внаслідок невідображення у їх складі сум безнадійної кредиторської заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам від 15 квітня 2005 року та від 12 травня 2009 року, укладеним із ТзОВ командитне товариство "Хан-Електробау" (Німеччина) на поставку обладнання та інвентарю, за якою минув строк позовної давності у шість років (два роки для розрахунків за угодами згідно їх умов та 4 роки строку позовної давності за Конвенцією).
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.