ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12395/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - не з`явився
відповідача - Опалюк С.В. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Корсак В.А., Алданова С.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант- 13"
до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"
про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 15.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод "Діамант-13" (далі - ТОВ "Діамант-13", Позивач, Скаржник, Орендар) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" (далі - ПрАТ "Супутник", Відповідач, Орендодавець) про зобов`язання вчинити певні дії, а саме надати доступ до приміщень по вулиці Межигірській, 82А у місті Київ, корпус № 3.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після припинення між сторонами орендних відносин внаслідок розірвання договору оренди вказаних приміщень ТОВ "Діамант-13" не має доступу до свого майна, яке, за його твердженням, у цих приміщеннях залишилося.
1.3. Позивач вважає дії Відповідача, що виражаються у недопуску до спірних приміщень та притриманні його майна, неправомірними.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач просить зобов`язати Відповідача надати доступ до приміщень, які йому не належать, водночас не довівши наявності у вказаних приміщеннях свого майна.
2.3. Також суди зазначили про наявність у Відповідача передбаченого договором оренди та Цивільним кодексом України права притримати належне Позивачеві майно до виконання ним своїх зобов`язань за договором, оскільки останній заборгував орендну плату за час дії договору оренди.
2.4. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ТОВ "Діамант-13" скористалося правом на їх касаційне оскарження.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито ухвалою від 15.02.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
3.3. Касаційна скарга обґрунтована неврахуванням постанови Верховного Суду у справі № 914/2668/17 у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування передбаченого статтею 595 Цивільного кодексу України обов`язку Відповідача у разі притримання майна Позивача негайно повідомити про це останнього як боржника
3.4. Скаржник також посилається на необґрунтованість відхилення апеляційним судом його клопотання про долучення до справи доказів, зокрема постанови про опис та арешт його майна як боржника, опису документів та Акту недопуску представників Позивача до раніше орендованих приміщень.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Супутник" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому заперечує наявність будь-якого майна Скаржника у своїх приміщеннях та наполягає на тому, що суди лише констатували право притримати майно боржника з огляду на наявність заборгованості по орендній платі, проте фактично таке притримання Відповідачем не здійснювалося.
3.6. Також відзив Відповідача містить клопотання (з обґрунтуванням та доданими доказами) про стягнення з Скаржника витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 12 500 грн (10 000 грн за підготовку відзива та 2500 грн за участь у судовому засіданні).
3.7. До Суду надійшли заперечення Скаржника проти стягнення таких витрат з огляду на їх безпідставність.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 16.01.2017 ПрАТ "Супутник" та ТОВ "Діамант-13" уклали договір оренди № 701 (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування без права передання в суборенду та без права викупу приміщення за адресою: м. Київ, 04080, вул. Межигірська, 82А, корпус №3, загальною площею 777 кв.м під офіс/виробництво та 91 кв.м під склад, поверхи 2 та 3 і підвальне приміщення (далі - орендовані Приміщення).
4.2. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення (01.02.2017) і діє до 01.01.2020. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від відповідальності за його порушення, яке відбувається під час дії договору (пункт 4 Договору оренди).
4.3. Сторони узгодили, що орендну плату Орендар сплачує незалежно від наслідків його господарської діяльності в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 05 числа поточного місяця в розмірі відповідно до додатків №№ 1, 2 до договору з нарахуванням ПДВ у визначеному чинним законодавством України порядку.
4.4. При укладенні Договору оренди сторони також погодили, що якщо Орендар при розірванні договору оренди не повністю розрахувався з Орендодавцем, останній має право притримати його майно як засіб забезпечення (частина друга статті 594 Цивільного кодексу України), а також має право реалізувати утримане майно (статті 591, 597 Цивільного кодексу України) (пункт 6.12. Договору оренди).
4.5. За умовами Договору після закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний передати Орендодавцю орендовані Приміщення упродовж 10 днів з моменту закінчення строку оренди за актом передачі. У разі невиконання Орендарем своїх зобов`язань за договором Орендодавець вправі стягнути завдані йому збитки за рахунок майна та коштів Орендаря.
4.6. 01.08.2017, 01.03.2018 та 29.10.2018 сторони підписали додаткові угоди до Договору оренди, а саме в частині зміни загальної площі орендованого Приміщення.
4.7. У подальшому у грудні 2019 року сторони договору дійшли взаємної згоди продовжити строк його дії з 01.01.2020 по 01.01.2022.
4.8. Додатковою угодою №1 від 01.01.2022 до Договору оренди сторони внесли зміни до розрахунків платежів оренди та комунальних послуг, чим виявили взаємний намір про продовження орендних відносин.
4.9. Орендну плату та комунальні послуги за січень-лютий 2022 року Орендарем було сплачено, а починаючи з березня 2022 року останній припинив внесення платежів за договором та допустив утворення заборгованості у сумі, за розрахунками Орендодавця, 478 461,01 грн.
4.10. 26.09.2022 ПрАТ "Супутник" направило на адресу ТОВ "Діамант-13" вимогу №02-09/22 про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку з 22.10.2022 у зв`язку із невиконанням обов`язку щодо внесення орендної плати. У вказаній вимозі Орендодавець також вимагав не пізніше 21.10.2022 забезпечити присутність представників Орендаря для підписання акта передачі орендованого Приміщення, а також не пізніше 20.10.2022 сплатити заборгованість з орендної плати та штрафні санкції.
4.11. За таких обставин суди встановили, що Договір оренди між сторонами є розірваним з 22.10.2022.
4.12. Водночас Позивач неодноразово звертався до ПрАТ "Супутник" щодо надання доступу до раніше орендованих ним приміщень та до своїх основних засобів, техніки, обладнання, документів, так як Відповідач з лютого 2022 року такого доступу не надає. Про вказане ТОВ "Діамант-13" складало відповідні акти, а також зверталося з листом про усунення перешкод у доступі до свого майна.
4.13. Натомість ПрАТ "Супутник" зазначає, що у зв`язку з розірванням Договору оренди з 22.10.2022 у нього відсутні будь-які зобов`язання надавати колишньому Орендарю доступ до власних приміщень.
4.14. Заборгованість по орендній платі та штрафні санкції за порушення строків її внесення ПрАТ "Супутник" довело та стягнуло з ТОВ "Діамант-13" у судовому порядку (рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/10253/22). При цьому суди виходили із встановлених обставин прострочення сплати орендних платежів за період з березня по вересень 2022 року.
4.15. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що ТОВ "Діамант-13" не довело факту порушення його майнових прав, безпідставного притримання та утримання колишнім Орендодавцем будь-якого належного йому майна, у зв`язку з чим у позові відмовили.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.3. Стаття 317 вказаного кодексу визначає права володіння, користування та розпоряджання власника своїм майном. При цьому власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).
5.4. Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
5.5. Договір найму (оренди) - це домовленість двох сторін, за якою наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (статті 759, 761 Цивільного кодексу України).
5.6. Згідно з статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
5.7. Суть поновлення договору оренди полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Застосування принципу "мовчазної згоди" при поновленні договору оренди фактично означає, що таке поновлення пов`язується не з волевиявленням сторін договору, а з сукупністю юридичних фактів, наведених у відповідних положеннях законодавства. У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди після закінчення строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України.
5.8. Правове регулювання процедури продовження орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Подібні правові позиції викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №921/163/19.
5.9. Статті 610 та 611 Цивільного кодексу України визначають поняття порушення зобов`язання та окреслюють правові наслідки таких порушень. Так порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
5.10. У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (стаття 615 Цивільного кодексу України).
5.11. На підставі вказаних норм законодавства Договір оренди був розірваний Орендодавцем у односторонньому порядку з огляду на порушення Орендарем договірних зобов`язань.
5.12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не заперечує висновків судів попередніх інстанцій, що хоча за згодою сторін дію договору було продовжено до 01.01.2022, однак з огляду на характер відносин між сторонами, продовження користування майном, він був продовжений в силу приписів статті 764 Цивільного кодексу України та розірваний лише з 22.10.2022.
5.13. Зважаючи на викладене, оскільки судами встановлено, що спірні приміщення Позивачу не належать, жодних майнових прав на них він не має, то вони дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.
5.14. При цьому Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу неврахуванням постанови Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 914/2668/17 щодо регулювання подібних правовідносин, а саме щодо зобов`язання Відповідача у разі притримання майна Позивача негайно повідомити про це останнього як боржника.
5.15. Як вбачається зі змісту судових рішень та підтверджується наявними у справі доказами, суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми законодавства та на положення Договору оренди зазначили про наявність у Відповідача права притримати майно Позивача (боржника) до виконання останнім своїх зобов`язань за Договором оренди.
5.16. Водночас суди також встановили, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що Відповідач таким правом скористався. Зокрема, Позивач не довів, що у орендованих Приміщеннях знаходиться належне йому майно, адже як при зверненні з позовом, так і під час розгляду справи суду у встановленому процесуальним законом порядку не надано переліку такого майна та/або правовстановлюючих документів на нього. При цьому Відповідач заперечував, у тому числі і під час касаційного розгляду справи, як факт притримання майна, так і взагалі перебування будь-якого майна Позивача у його приміщеннях.