ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/546/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т.М.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,
представників учасників справи:
позивача - Гурчак Р. В., Луговик Є. В. (самопредставництво),
відповідача - Конопатський О. О. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023,
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання"
про стягнення 2 260 307,52 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) [далі - Окрема комендатура, позивач] звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 2 260 307,52 грн штрафних санкцій (пеня та 3 % річних) за невиконання зобов`язань за Договором на закупівлю автомобільних паливозаправників АПЗ-10 від 18.10.2022 №616-22 (ЦЗ) [далі - Договір].
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежаним виконанням відповідачем умов Договору в частині порушення строків поставки товару та в частині повернення попередньої оплати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 (суддя Довгань К. І.) у справі № 925/546/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 (колегія суддів: Корсак В. А., Євсіков О. О., Алданова С. О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій на підставі положень пунктів 7.2. та 7.7. Договору, з огляду на те, що позивач не довів обставин порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Окрема комендатура (скаржник), з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.2. Так, обґрунтовуючи касаційну скаргу щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Окрема комендатура зазначає про застосування судами норм права, а саме:
- статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17 та від 10.03.2021 у справі № 199/1917/19 (щодо права сторін на укладання "змішаного договору" та обов`язковості договору, який закріплений в статті 629 ЦК України);
- статей 74, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (щодо оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та з`ясування обставин, що входять до предмету доказування, з урахуванням підстав позову і умов укладеного між сторонами Договору).
4.1.3. За твердженням скаржника, ухвалюючи судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій не з`ясували природу правовідносин, які виникли між сторонами, та зміст умов Договору (пунктів 4.6 та 7.6), що призвело до неправильної кваліфікації спірних правовідносин і оцінки зібраних у справі доказів.
4.1.4. Суди першої та апеляційної інстанцій, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, порушили вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, передбачені положеннями частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Як установили суди попередніх інстанцій 18.10.2022 між позивачем та відповідачем укладений Договір на закупівлю автомобільних паливозаправників АПЗ-10 за № 616-22 (ЦЗ), за умовами якого відповідач (постачальник) зобов`язався у 2022 році поставити позивачу (замовнику) товари, зазначені в Специфікації, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити ці товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: автопаливозаправник АПЗ-10 на базі шасі А8ТКА ІЇО9 4x4, код ДК 021:2015 - 34130000-7 "Мототранспортні вантажні засоби". Кількість товарів в асортименті та цінами згідно з специфікацією.
5.2. За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору загальна сума Договору складала: 48 642 000,00 грн (сорок вісім мільйонів шістсот сорок дві тисячі гривен 00 копійок), у т.ч. ПДВ 0%. Ціна на товар зазначається у специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами.
5.3. Товар, що поставляється постачальником, оплачується замовником за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до пункту 3.2 Розділу ІІІ Договору (пункт 4.5 Договору).
5.4. У Розділі 4 Договору сторони визначили порядок здійснення оплати, зокрема у пункті 4.6 погодили, що:
- попередня оплата у розмірі 30 % від загальної вартості товару у сумі 14 592 600,00 гривень, у тому числі ПДВ - 0%, здійснюється на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору Сторонами на строк визначений пункті 5.1 розділу 5 цього Договору (не пізніше - 12.12.2022);
- перерахування 70 % від загальної вартості товарів у сумі 34 049 400,00 гривень, у тому числі ПДВ - 0%, Замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акта приймання - передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.
5.5. Згідно з положеннями пункту 5.1. Договору постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін не пізніше 20.11.2022. У разі продовження строку дії режиму військового стану - не пізніше 12.12.2022.
5.6. Положеннями пункту 5.2 Договору сторони узгодили місце поставки (передачі) товару та умови поставки - на умовах DDP (Інкотермс 2010) за адресою, визначеною сторонами.
5.7. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник (відповідно до частини другої статті 231 ГК України) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
5.8. За умовами положень пункту 7.7 Договору постачальник у відповідності до частини шостої статті 231 ГК України за весь час користування чужими коштами з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.
5.9. Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов Договору позивач (замовник) здійснив попередню оплату товару в розмірі 30 % від загальної вартості Договору на суму 14 592 600,00 грн, що не заперечується сторонами.
5.10. У подальшому між сторонами відбулось листування, зокрема:
- 30.11.2022 відповідач звернувся до позивача з листом № 30/11/2022-1 про продовження терміну (строку) поставки договору до 19.02.2023. Також, у листі вказував, що у разі неможливості продовження термінів поставки, просив розірвати договір та, у зв`язку з цим, надати реквізити для повернення отриманої попередньої оплати;
- 08.12.2022 позивач направив відповідачу лист-відповідь "Щодо розірвання договору" у якому повідомив про неможливість продовження строку поставки товару у зв`язку із закінченням бюджетного року та просив відповідача повернути кошти попередньої оплати на відповідний рахунок.
5.11. Відповідач повернув позивачу попередню оплату у розмірі 14 592 600,00 грн, зокрема:
- платіжним дорученням від 12.12.2022 № 2516 на суму 6 201 885,00 грн;
- платіжним дорученням від 20.12.2022 № 2574 на суму 4 012 965,00 грн;
- платіжним дорученням від 26.12.2022 № 2586 на суму 1 459 260,00 грн;
- платіжним дорученням від 30.12.2022 № 3895на суму 2 918 520,00 грн.
5.12. Після повернення відповідачем сум попередньої оплати у повному обсязі сторони 30.12.2022 уклали Додаткову угоду до Договору, якою узгодили, що з моменту набрання чинності цією Додатковою зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються, окрім, відповідного грошового зобов`язання постачальника перед замовником, передбаченого пунктом 4.6 розділу IV Договору.
5.13. Стверджуючи про порушення відповідачем умов Договору позивач (замовник) звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки, нарахованої відповідно до положень пунктів 7.2 та 7.7 Договору, а також 3 % річних.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.03.2024 № 32.2-01/474 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 925/546/23 у зв`язку з перебуванням судді Колос І. Б. у відпустці.
6.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції - в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
7.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності / відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій та 3% річних за невиконання Договору на закупівлю, зокрема, в частині строків поставки товару та в частині повернення попередньої оплати.
7.2. Згідно з доводами касаційної скарги об`єктом касаційного оскарження є залишене без змін постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції, яким суд відмови у задоволенні позовних вимог.
7.3. Касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.5. Саме скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.7. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
7.8. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
7.9. Так, Суд зазначає про те, що спір у справі стосується вимог про стягнення штрафних санкцій та 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням стороною взятих на себе зобов`язань в частині повернення передоплати (у разі коли сторони розірвали Договір на закупівлю та товар не був поставлений).
7.10. Верховний Суд неодноразово наголошував, що розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.
7.11. Суд звертає увагу скаржника, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
7.12. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17 та від 10.03.2021 у справі № 199/1917/19.
7.13. Зокрема, як вже було зазначено вище, у справі, що розглядається спір стосується вимог про стягнення штрафних санкцій та 3 % річних у зв`язку з неналежним виконанням стороною взятих на себе зобов`язань за договором. Спірні правовідносини сторін у цій справі виникли, як вірно визначили суди попередніх інстанцій з договору поставки та підпадають під правове регулювання положень статті 712 ЦК України та статті 265 ГК України.
7.14. Натомість:
- у справі № 456/2946/17 предметом спору є вимоги: за первісним позовом - про зобов`язання відповідача виконати умови попереднього договору для подальшого придбання відповідачем нерухомого майна та за зустрічним позовом - про встановлення нікчемності правочину;
- у справі № 199/1917/19 предметом спору є вимоги про стягнення витрат на відшкодування матеріальних збитків, понесених на ремонт транспортного засобу, внаслідок ДТП.
7.15. Отже, із наведених скаржником справ № 456/2946/17 та № 199/1917/19 вбачається, що вони прийняті у правовідносинах, які мають відмінні предмет та підстави позову, що вказує на інший зміст позовних вимог і матеріально-правове регулювання відносин і, як наслідок, виключає застосування під час вирішення цього спору вказаних скаржником правових висновків, як нерелевантних. Таким чином доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими, оскільки правовідносини у наведених вище справах та у справі, що розглядається не є подібними.
Щодо інших доводів касаційної скарги
7.16. Ураховуючи характер та причину спору, що виник між сторонами (пункти 7.9 і 7.13 цієї постанови), а також доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судами положень статей 74, 76, 77, 78, 79, 86, 236, 237 ГПК України (без урахування висновків Верховного Суду у справах № 916/2586/20, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, № 917/2101/17) у сукупності доводами касаційної скарги, які наведені у пунктах 4.1.3, 4.1.4 цієї постанови, Суд виходить з такого.
7.17. Зазначені вище норми є нормами процесуального права, відтак загальними для застосування судами під час вирішення всіх категорій справ у господарських судах. Їх застосування залежить як від предмету доказування та підстав позову, доводів і заперечень сторін та доказів, так і від встановлених обставин справи.
7.18. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
7.19. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
7.20. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
7.21. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина сьома статті 193 ГК України).
7.22. Верховний Суд відзначає, що як встановили суди - сторони спору уклали Договір поставки товару.
7.23. Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.