ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1632/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Кучмій М.Я. (адвокат)
відповідача- Чернюшок М.І. (самопредставництво)
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вербенко П.О. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра".
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал" (далі - ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал", позивач) звернулось до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.10.2022 за № 39-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК) в частині, що стосується позивача.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що висновки, які викладені у рішенні відповідача, є безпідставними та такими, що не підтверджуються в сукупності належними та допустимими доказами.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 (суддя Котков О. В.) у позові відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю.,) рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.10.2022 за № 39-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" в частині, що стосується позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Самбірський радіозавод "Сигнал".
Стягнуто з АМК на користь ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп.).
Стягнуто з АМК на користь ТОВ "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026, 00 грн (чотири тисячі двадцять шість грн 00 коп.).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АМК, не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги АМК зазначає про те, що:
- судом апеляційної інстанції застосовано статтю 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, від 09.11.2023 у справі № 924/1230/21 та від 05.12.2023 у справі № 924/1266/21;
- судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду щодо кваліфікації дій відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону, викладені у постанові від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18: "Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів".
4.3. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає також про те, що судом апеляційної інстанції оцінено кожний доказ окремо, однак не здійснено належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, у їх взаємозв`язку, що, на думку скаржника, є неправильним застосуванням статті 86 ГПК України.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Львівського електролампового заводу "Іскра" (далі - третя особа) надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів АМК, просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу АМК - без задоволення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої та судом апеляційної інстанцій встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України 27.10.2022 прийнято рішення № 39-р/тк у справі № 928-УД "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:
- визнано, зокрема, що ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону під час продажу об`єкта малої приватизації "Державний пакет акцій АТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" у кількості 99 543 480 штук номінальною вартістю 24 885 870,00 гривень, що становить 96,1290 відсотка статутного капіталу товариства", проведеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (ідентифікатор аукціону в системі "PROZORRO.SALE" - UA-РS-2018-09-07-000016-2) (пункт 1 резолютивної частини рішення АМК);
- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф на ТОВ "Самбірський радіозавод "Сигнал" у розмірі 11 329 710 (одинадцять мільйонів триста двадцять дев`ять тисяч сімсот десять) гривень (пункт 2 резолютивної частини рішення АМК);
6.2. Спірне рішення АМК мотивоване тим, що за результатами розгляду справи № 928-УД встановлено, що, зокрема позивач під час підготовки та участі у аукціоні діяв не самостійно, а узгоджував свої дії.
6.3. Позивач, не погоджуючись з висновками АМК, вважає, що наявні підстави передбачені статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання недійсним та скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача, оскільки при прийнятті вказаного рішення АМК не були доведені обставин, які мають значення для справи, і які визнано встановленими, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, були порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
7. Касаційне провадження
7.1. У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, який наявний в матеріалах справи.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним рішення АМК в частині, що стосується позивача.
9.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210-III), які стосуються спотворення результатів аукціону під час продажу об`єкта малої приватизації "Державний пакет акцій АТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" у кількості 99 543 480 штук номінальною вартістю 24 885 870,00 гривень, що становить 96,1290 відсотка статутного капіталу товариства", проведеного регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області.
9.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
9.5. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
9.6. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
9.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
9.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
9.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
9.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
9.11. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
9.12. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
9.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
9.14. Так, АМК зазначає, що судом апеляційної інстанцій застосовано норму статті 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у таких постановах Верховного Суду:
- від 04.02.2021 у справі №910/17126/19 [предметом розгляду було визнання частково недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];
- від 23.03.2021 у справі №910/4542/20 [предметом розгляду було визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];
- від 09.11.2023 у справі №924/1230/21 [предметом розгляду було визнання недійсним та скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];
- від 05.12.2023 у справі №924/1266/21 [предметом розгляду було визнання недійсним та скасування рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивача];
- від 13.08.2019 у справі №916/2670/18 [предметом розгляду було визнання недійсним та скасування рішення відділення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу у частині, яка стосується позивачів].
9.15. Слід зазначити, що у справах, наведених вище, рішення АМК оскаржувалися в частині визнання вчинення позивачем/позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III.
9.16. Правові позиції у справах, що означені вище, стосуються застосування статті 86 ГПК України, яка є нормою процесуального права та як норма процесуального права є універсальною.
9.17. Зазначені справи і ця справа, яка розглядається, є схожими в частині, що стосується предмету позову, за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-III та застосуванням статті 86 ГПК України.
9.18. Рішення АМК, у справі, що розглядається, обґрунтовано встановленням під час розгляду справи обставин, які, на думку відповідача, свідчать про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів аукціону, а саме:
- зв`язок відповідачів з одним і тим же суб`єктом господарювання;
- надання фінансової допомоги;
- наявність сталих господарських відносин;
- здійснення господарської діяльності за однією і тією ж адресою;
- використання однієї і тієї ж електронної адреси;
- використання однієї і тієї ж IP-адреси;
- оплата гарантійного внеску за рахунок коштів, отриманих від іншого відповідача;
- одне програмне забезпечення й одна IP-адреса для сплати гарантійного внеску;
- замовлення витягів з ЄДР однією і тією ж особою;
- синхронність дій відповідачів у часі;
- використання одного й того ж програмного забезпечення для створення документів;
- наявність однакових дефектів на документах;
- однаковий реєстраційний номер та схожість оформлення документів.
9.19. Відповідно до приписів Закону №2210-III:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210-III.