ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 440/2817/20
адміністративне провадження № К/990/1689/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року (головуючий суддя Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року (головуючий суддя Курило Л.В., судді: Кононенко З.О., Бегунц А.О.) у справі № 440/2817/20 за позовом Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконним та скасування припису,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
02 червня 2020 року Приватне підприємство "Монолітбудсервіс" (надалі також позивач або ПП "Монолітбудсервіс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач або Управління Держпраці), у якому просило визнати незаконним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5975/161/АВ/П від 13 січня 2020 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, у задоволені позову відмовлено.
13 січня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Відповідач копію ухвали отримав 21 лютого 2022 року, проте правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивач вважає, що перевірка, на підставі якої було видано припис, призначена та проведена з порушенням порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, оскільки підставою для її проведення стало анонімне звернення. За твердженням позивача, ПП "Монолітбудсервіс" не допускало порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) щодо допуску до роботи найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, оскільки між підприємством та зазначеними у акті фізичними особами були укладені цивільно-правові договори щодо надання послуг зі сторожування, у зв`язку з тим, що штатним розкладом підприємства не передбачено штатних одиниць "сторож".
У відзиві на позов відповідач вказує, що інспекційне відвідування призначено на підставі звернення ОСОБА_1, яке надійшло до Управління. Також стверджує, що припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5975/161/АВ/П від 13 січня 2020 року стосується не тільки виявлених порушень щодо неоформлених працівників, тобто частини третьої статті 24 КЗпП України, але й інших порушень, які були виявлені під час здійснення інспекційного відвідування.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що за своїм змістом, укладені ПП "Монолітбудсервіс" з фізичними особами угоди про надання послуг, є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України є помилковими та безпідставними. Водночас покликається на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 травня 2020 року у справі № 524/193/20, якою закрито провадження відносно ОСОБА_2 за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 листопада 2019 року до Управління Держпраці у Полтавській області через урядову телефонну "гарячу лінію" надійшло звернення ОСОБА_1 (вх. № 16-Б1719/06) про порушення щодо нього ПП "Монолітбудсервіс" правил оформлення трудових відносин та законодавства про працю.
Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 12 грудня 2019 року № 272 П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі також Порядок № 823), призначено проведення заходів державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю, зокрема, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Н. Ляшенко у діяльності ПП "Монолітбудсервіс". Підстава: звернення гр. ОСОБА_1 від 29 листопада 2019 року № 16-Б1719/06 .
На підставі наказу від 12 грудня 2019 року № 272П заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області Великою Н.М. видано головному державному інспектору Ляшенко Н.В. направлення від 16 грудня 2019 року № 2351 на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ПП "Монолітбудсервіс" (питання, що підлягають контролю: додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, додержання робочого часу та оплати праці) з 17 грудня 2019 року по 28 грудня 2019 року.
У строк з 17 грудня 2019 року по 27 грудня 2019 року головним державним інспектором Ляшенко Н.В. проведено інспекційне відвідування юридичної особи ПП "Монолітбудсервіс", за результатами якого складено акт від 27 грудня 2019 року №ПЛ5975/161/АВ.
Вказаний акт перевірки підписаний в.о. директора ОСОБА_2. із зауваженнями, примірник вказаного акта отримано представником позивача 27 грудня 2019 року, що підтверджується відміткою та підписом про отримання у примірнику акта, копія якого наявна у матеріалах справи.
13 січня 2020 року інспектором праці Ляшенко Н.В. винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5975/161/АВ/П, яким зобов`язано керівника ПП "Монолітбудсервіс" усунути виявлені порушення у строк до 28 січня 2020 року.
Позивач не погодився з приписом Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ5975/161/АВ/П від 13 січня 2020 року та звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5975/161/АВ/П від 13 січня 2020 року, прийнятий Управлінням Держпраці у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та обґрунтовано.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди попередніх інстанцій застосували статті 6, 208, 215, 626, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 21, 24 КЗпП України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 822/3342/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 300/2156/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 808/2638/16, від 26 травня 2020 року у справі № 160/5315/19, від 22 квітня 2020 року у справі № 160/8902/18.
Скаржник стверджує, що суди не з`ясували характер послуг, у матеріалах справи відсутні докази існування саме трудових правовідносин - графіків чергування, дотримання режиму робочого часу скаржника, забезпечення форменим одягом та засобами індивідуального захисту, дотримання правил з охорони праці та ін.
Водночас зауважує, що надання фізичними особами послуг ПП "Монолітбудсервіс" на підставі цивільно-правових угод підтверджується бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів.
Також скаржник зазначає, що в порушення статті 44 КАС України судом апеляційної інстанції справу було розглянуто без участі представника позивача. Водночас покликається на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 814/2148/16.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.
Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 823.
Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п`ята статті 2 Закону № 877-V).
Отже, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю" КЗпП України.
У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Суд зважає, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В межах доводів касаційної скарги позивачем не оскаржується рішення судів попередніх інстанцій в частині дотримання порядку проведення інспекційного відвідування.
Предметом касаційного перегляду є правомірність припису про усунення виявлених порушень № ПЛ5975/161/АВ/П від 13 січня 2020 року в частині допущення працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин (частина третя статті 24 КЗпП України) зі строком усунення до 28 січня 2020 року. Скаржник не наводить доводи щодо інших пунктів припису.
Пунктами 19-21 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Судами встановлено, що в період з 17 грудня 2019 року по 27 грудня 2019 року головним державним інспектором Ляшенко Н.В. проведено інспекційне відвідування юридичної особи ПП "Монолітбудсервіс", за результатами якого складено акт від 27 грудня 2019 року № ПЛ5975/161/АВ.
У розділі ІІІ "Опис виявлених порушень" акта інспекційного відвідування № ПЛ5975/161/АВ від 27 грудня 2019 року інспектором праці зафіксовано порушення ПП "Монолітбудсервіс", зокрема, частини третьої статті 24КЗпП України, що полягали у допуску громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. Зокрема зроблено висновки про те, що відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між ПП "Монолітбудсервіс" та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 фактично є трудовими.
13 січня 2020 року відповідачем складено припис № ПЛ5975/161/АВ/П про усунення виявлених порушень, серед яких пунктом 1 зобов`язано у строк до 28 січня 2020 року усунути порушення частини третьої статті 24 КЗпП України (допущення працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин).
З урахуванням предмету спору у справі, що розглядається та приймаючи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини та доводи касаційної скарги, ключовим питанням, яке постає під час касаційного перегляду ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень, є питання про те, чи виникли між позивачем та вказаними у акті інспекційного відвідування фізичними особами трудові відносини або ж мали місце відносини цивільно - правового характеру, урегульовані відповідними правочинами, та чи наявні підстави для усунення порушень, які зазначені у пункті 1 спірного припису.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано до інспекційного відвідування такі цивільно-правові договори:
від 29 листопада 2019 року, що укладений між Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" (замовник) та ОСОБА_5 (виконавець), предметом якого є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): охорона матеріальних цінностей на об`єкті ПП "Монолітбудсервіс" з 29 листопада 2019 року по 29 грудня 2019 року;
від 23 грудня 2019 року, що укладений між Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" (замовник) та ОСОБА_4, предметом якого є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): охорона матеріальних цінностей на об`єкті ПП "Монолітбудсервіс" з 23 грудня 2019 року по 23 січня 2020 року;
від 02 грудня 2019 року, що укладений між Приватним підприємством "Монолітбудсервіс" (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець), предметом якого є те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): охорона матеріальних цінностей на об`єкті ПП "Монолітбудсервіс" з 02 грудня 2019 року по 02 січня 2020 року.
Надаючи оцінку зазначеним цивільно-правовим договорам, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між ПП "Монолітбудсервіс" та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 фактично є трудовими.
Водночас судами попередніх інстанцій взято до уваги, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі № 440/949/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, між тими самими особами, які є сторонами у цій справі, встановлено факт допуску ПП "Монолітбудсервіс" трьох найманих працівників до роботи без укладення письмового трудового договору з кожним з них.
Так, відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Отже, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
З метою спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18 і були застосовані Верховним Судом також і при розгляді справи № 826/7424/17 (постанова від 30 вересня 2021 року).