ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа № 280/8617/21
адміністративне провадження № К/990/23738/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Берназюка Я. О., Єзерова А. А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 (у складі колегії суддів: Головко О.В. (суддя-доповідач), Суховарова А.В., Ясенової Т.І.)
у справі № 280/8617/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі -відповідач, МО України), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1-ї групи, а саме на 11.07.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.03.2021 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відповідь від 17.03.2021 № 745/с, якою відмовив у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги В обґрунтування відмови зазначив, що відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На думку ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата зазначена у довідці МСЕК про первинне встановлення інвалідності. Ураховуючи, що первинна інвалідність встановлена позивачеві у 1998 році вважав, що ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на той час не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.
В подальшому позивач звернувся безпосередньо до МО України із заявою, в якій просив призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 1-ї групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам. Проте листом від 28.04.2014 № 248/Ч462/456 Департамент фінансів МО України відмовив позивачеві у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги. Вказана відмова мотивована тим, що на колишніх військовослужбовців та тих хто отримав інвалідність до 2014 року до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 50-40-VI, яким змінено редакцію статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII), що набрав чинності 01.01.2014, дія зазначеного Закону не поширюється.
Також 31.08.2021 позивач звернувся до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія МО України) із заявою, у якій просив прийняти рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання такої допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1-ї групи, а саме на 11.07.2017. Також просив Комісію МО України розглянути у місячний термін його заяву про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Відповідь на вказану заяву, на момент подання позовної заяви до суду, Комісією МО України надана не була.
Ураховуючи викладені обставини, вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, а тому звернувся з цим позовом до суду
Ухвалою суду першої інстанції від 21.09.2021 вирішено відкрити спрощене позовне провадження та, зокрема, залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що після встановлення 11.07.2017 позивачу І групи інвалідності він мав право реалізувати надане йому право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до приписів частини восьмої статті 163 Закону України №2011-XII протягом трьох років (до 11.07.2020), проте за отриманням допомоги звернувся лише 11.03.2021, тобто з пропуском встановленого строку. Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано порядку звернення за одноразовою допомогою, оскільки позивачем пропущений присічний строк звернення за такою допомогою, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 скасовано зазначене рішення та ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам;
- зобов`язано відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1-ї групи, а саме на 11.07.2017.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючі позовні вимоги, дійшов висновку про те, що позивач не пропустив, встановлений частиною восьмою статті 163 Закону України №2011-XII, трирічний строк, оскільки інвалідність 1-ї групи встановлено 11.07.2017, а із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до МО України вперше звернувся 25.07.2017, що встановлено у межах розгляду справи № 334/5869/17. Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність відмови відповідача в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 11.07.2017. Розглядаючи цю справу суд апеляційної інстанції вважав, що лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.03.2021№ 745/с є предметом оскарження у цій справі.
Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:
ОСОБА_1 є особою, якій встановлено статус інваліда війни І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.07.2021.
ОСОБА_1 неодноразово проходив огляди МСЕК за результатами яких позивачу встановлювалась група інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, а саме:
16.12.1998 позивачу первинно встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-18 АЗ №118834;
25.04.2001 під час повторного огляду позивачу підтверджено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою серії НОМЕР_2 ;
26.04.2005 під час чергового огляду позивачу підтверджено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МА №037890;
11.07.2017 під час повторного огляду позивачу встановлено I групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0674307.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2018 у справі № 334/5869/17 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1, у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 1-ї групи з 11.07.2017 року внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити, ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 у справі №334/5869/17, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2018 - скасовано, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, відмовлено.
11.03.2021 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи, внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби в Республіці В`єтнам.
Листом №745/с від 17.03.2021 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про відмову в задоволенні його заяви, посилаючись на те, що позивачу первинна інвалідність була встановлена в 1998 році, проте на той час не існувало норми права, яка б регулювала правові відносини щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Листом від 06.10.2021 №1314/22/1629 МО України повідомило позивача про те, що у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги. Також у вказаному листі зазначено, що 05.10.2021 ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено комплект документів для прийняття Комісією МО України рішення щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, МО України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі № 280/861/21, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2022.
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі МО України, як на підставу для касаційного оскарження ухваленого у цій справі судового рішення посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржувану постанову без врахування висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 340/1928/19 та від 21.03.2023 у справі №240/7411/21.
В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки пунктом 8 статті 163 Закону України №2011-XII особи, які мають право на отримання такої допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Позивач вказаний строк звернення із відповідною заявою пропустив. Вказаний строк є присічним та законодавством не передбачено його продовження чи поновлення.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу МО України, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі № 280/861/21 не відповідає з огляду на таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною першою статті 16 Закону України №2011-ХІІ (тут і надалі у редакції на момент звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами частини другої статті 16 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.