ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 176/1577/21
провадження № 51-5096 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 )
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 23 березня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за ч. 1
ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.
2. Цивільний позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди - 8 000 грн та витрат на правову допомогу - 3 000 грн.
3. ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження за наступних обставин.
4. 25 липня 2021 року приблизно о 10 год. 30 хв. точного часу не встановлено, ОСОБА_8, перебуваючи на асфальтованій пішохідній доріжці біля Комунального закладу дошкільної освіти № 35 "Кульбабка" на АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, умисно, з мотивів особистої неприязні, наблизилася до ОСОБА_9 та нанесла їй три удари кулаком правої руки у ділянки правого передпліччя, нижню третину правого плеча, лівої частини грудної клітки.
5. У результаті зазначених дій ОСОБА_8, відповідно до висновку експерта № 91 Е від 26 серпня 2021 року ОСОБА_9 заподіяно легкі тілесні ушкодження.
6. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 скасував, а кримінальне провадження щодо неї закрив у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. Постановив цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок умисного спричинення легких тілесних ушкоджень залишити без розгляду.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
7. У касаційних скаргах прокурори, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважають, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
8. Так, у касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 зазначає, що апеляційний суд:
- упереджено та не об`єктивно оцінив наявні докази, з огляду на що дійшов протилежних висновків ніж суд першої інстанції, не навів мотивів неврахування доказів обвинувачення;
- безпідставно не прийняв до уваги протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення;
- помилково не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які зазначили про обставини та механізм нанесення ударів ОСОБА_8, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання;
- всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 жовтня 2019 року (справа № 404/700/17, провадження № 51-4451км19), безпідставно врахував фактичні дані, що містяться на CD-R оптичному диску, наданому стороною захисту;
- констатуючи необережність у діях ОСОБА_8, залишив поза увагою наявність неприязних стосунків між нею та потерпілою;
- скасовуючи вирок суду у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, послався на положення п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК, яким передбачено закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення.
9. Прокурор ОСОБА_7 у касаційній скарзі вказує, що апеляційний суд:
- в порушення засади безпосередності, дослідив лише докази про дослідження яких клопотали учасники провадження, однак не було ініційовано дослідження низки інших доказів, через що суд здійснив їх вибіркове дослідження та встановив обставини, які не були встановлені судом першої інстанції;
- не взяв до уваги протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27 липня 2021 року;
- дійшов помилкового висновку про упередженість свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 ;
- безпідставно взяв до уваги дані, що містяться на CD-R оптичному диску, на якому зафіксовано події, оскільки не було проведено експертизи цього відеозапису.
10. Крім того, вказує, що ухвала апеляційного суду є суперечливою за характером мотивів її прийняття, оскільки суд, закриваючи кримінальне провадження фактично не визначився з підставою для закриття. Висновок суду про нанесення тілесних ушкоджень потерпілій з необережності є невмотивованим, суперечливим за логікою обґрунтування переконання, та спростовується наявними у матеріалах доказами. Також некоректним є посилання суду на те, що було розглянуто змінену апеляційну скаргу ОСОБА_8 і ОСОБА_13, з огляду на те, що вони обоє підписали первісну апеляційну скаргу, а зміни до неї підписав лише захисник ОСОБА_13 .
11. На адресу Суду від ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_13 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких вони просять касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
12. Прокурор підтримав подані касаційні скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
13. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
14. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
15. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
16. Статтею 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, серед яких є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
17. Згідно зіст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
18. Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку та ухвали.
19. Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
20. Пунктами 15, 16 ч. 1 ст. 7 та статті 22, 23 КПК передбачено принципи змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та безпосереднього дослідження доказів.