ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 147/494/22
провадження № 51-7439км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 травня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1
ст. 263, ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 08 травня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 263 КК на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_8 визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 8003,36 грн.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_8 19 квітня 2022 року в нічний час близько 23:40, керуючи автомобілем марки "Ауді А6", державний номер НОМЕР_1, під час дії комендантської години під`їхав до магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", який розташований на АДРЕСА_2, при цьому порушив вимоги наказу Вінницької обласної військової адміністрації
від 24 лютого 2022 року № 1 "Про запровадження на території області комендантської години", і демонструючи свою зневагу до присутніх правоохоронців та військовослужбовців, без будь-яких на те причин, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства став висловлюватися до них нецензурними й образливими словами, прагнучи показати свою зневагу до установлених правил і норм поведінки в громадському місці, на зауваження військовослужбовців та працівників поліції припинити правопорушення не реагував, демонстративно провокував конфлікт із військовослужбовцями, продовжував порушувати громадський порядок приблизно протягом біля 10 хвилин. Продовжуючи свої хуліганські дії, проявляючи у своїй поведінці особливу зухвалість, з хуліганських мотивів ОСОБА_8 вийшов з автомобіля, після чого близько 23:55, реалізовуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для заподіяння тілесних ушкоджень, використовуючи для реалізації свого умислу дріб`язковий привід конфлікту, перебуваючи у громадському місці, переслідуючи мету грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи протипоставити себе соціуму та самоствердитися за рахунок інших осіб, діючи з особливою зухвалістю, грубо порушуючи при цьому громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у зневажливому ставленні до громадського порядку та установлених у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокій громадян, а також дотримання правил поведінки в побуті, дістав із правої кишені своєї куртки, в яку був одягнений, та взяв у праву руку металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору, що відповідно до висновку експерта від 28 квітня 2022 року № СЕ-19/102-22/4980-ВТХ є наступальною осколковою ручною гранатою РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, яка належить до бойових припасів. Зазначену гранату ОСОБА_8 без передбаченого законом дозволу, з порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та час, придбав, після чого умисно носив при собі та зберігав у кишені куртки, в яку був одягнутий, до 23:55 того ж дня і в подальшому умисно кинув зазначену гранату у бік військовослужбовців ОСОБА_9 й ОСОБА_10, які були позаду нього. Однак граната не вибухнула, оскільки військовослужбовець ОСОБА_7 завадив ОСОБА_8 привести її в дію та не дав можливості висмикнути запобіжне кільце.
Дії ОСОБА_8 були кваліфіковані як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень, а також як незаконне придбання, зберігання та носіння бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2023 року рішення місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У касаційній скарзі засуджений не оспорює фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК. Водночас вважає, що суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку обставинам вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, у його діях відсутній склад цього злочину, тому суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Зокрема вказує, що:
- у вироку суд не навів жодних доказів, того, що під час подій 19 квітня
2022 року він діяв з особливою зухвалістю;
- події 19 квітня 2022 року тривали протягом 1-2 хвилин, а не як вказав суд біля 10 хвилин;
- не доведеним є факт того, що він кинув гранату саме у бік військовослужбовців, при цьому стверджує, що граната у нього випала при затриманні військовослужбовцями, а також суд не взяв до уваги, що на гранаті відсутні його епітелії;
- не отримали належної перевірки доводи про те, що з потерпілими він був знайомий з 22 березня 2022 року, з ними у нього був конфлікт на блокпості, і як наслідок, виникли неприязні відносини по відношенню до нього;
- безпідставно був затриманий військовослужбовцями 19 квітня 2022 року, таке затримання відбулося на грунті неприязних особистих відносин;
- мав дозвіл на перебування під час комендантської години в смт Тростянець, де перебував з метою патрулювання;
Крім цього, висновки суду про доведеність його винуватості у вчиненні хуліганських дій, на думку засудженого, суперечать матеріалам кримінального провадження, вважає, що показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, потерпілих ОСОБА_13 і ОСОБА_7 мають суперечності в частині обставин подій.
Також, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння.
За твердженням ОСОБА_8, призначаючи покарання, суди не дотрималися загальних засад призначення покарання і не врахували ряду обставин, які дають можливість для його звільнення від призначеного покарання на підставі
ст. 75 КК.
Засуджений переконаний, що апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення безпідставно погодився з призначеним місцевим судом покаранням, не навів належних аргументів прийняття такого рішення та безпідставно послався в ухвалі на довідку про його попередні судимості, які погашено, і він є не судимою особою. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2018 року (справа № 647/1831/15-к).
Крім цього, стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив його право на захист, оскільки захисник у суді апеляційної інстанції відмовився від поданої ним касаційної скарги, що для нього стало несподіванкою. На його переконання апеляційний суд у будь-якому випадку повинен був перевірити законність вироку, зокрема не лише в частині призначеного покарання, оскільки він не визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник підтримав доводи касаційної скарги і просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Потерпілий ОСОБА_7 категорично заперечував проти доводів сторони захисту та просив судові рішення стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни.
Прокурор підтримала частково доводи касаційної скарги засудженого, зокрема просила виключити із мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції, посилання на попередні судимості ОСОБА_8 . Інші доводи засудженого викладені в касаційній скарзі вважає безпідставними. Рішення суду першої інстанції в частині доведення винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК є обґрунтованим. Призначене ОСОБА_14 покарання у виді позбавлення волі відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, думку потерпілого, прокурора і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 370 КПК визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Так, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення,
в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з положеннями ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), за обставин, викладених у вироку, місцевий суд обґрунтував наявними в матеріалах справи доказами та зробив його на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з додержанням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Щодо доводів засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК
Стаття 296 КК передбачає кримінальну відповідальність за хуліганські дії, які завжди посягають на громадський порядок.
Як хуліганство дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буяння, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Спеціально пристосованими для заподіяння тілесних ушкоджень необхідно визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.