ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 317/2256/22
провадження № 61-15411св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Фаловської І. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.
учасники справи:
позивач - Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року у складі судді Нікітіна В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Бєлки В. Ю., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов обґрунтований тим, що 03 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, в якому сторони мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 лютого 2021 року за розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Долинська сільська рада) діти вилучені з родини у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю.
25 лютого 2021 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради звернувся до суду з позовом про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів, який рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року, у справі № 317/611/21 задоволено.
На підставі судових рішень у справі № 317/611/21 малолітні діти взяті на первинний облік Служби у справах дітей Долинської сільської ради. Батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взяті під соціальний супровід, під час якого спеціалістами Комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" (далі - КУ "ЦНСП") проводилась робота щодо належного виконання ними батьківських обов`язків.
Визначено комплекс заходів зі встановлення оцінки потреб сім`ї: встановлено шляхи вирішення основних проблем, навчання та розвитку навичок, спрямованих на подолання складних життєвих обставин, з метою моніторингу виконання поставлених завдань проведено регулярні зустрічі із ОСОБА_2 . Від отримання соціальних послуг ОСОБА_1 відмовився.
Фахівці КУ "ЦНСП" систематично здійснювався контроль за виконанням рекомендацій фахівця, зверталась увага на забезпечення конкретних потреб дітей: наявність місця для сну, відпочинку та гри, одягу, постільної білизни, створення осередку та придбання засобів особистої гігієни, продуктів харчування; наголошено на необхідності працевлаштування батька дітей - ОСОБА_1 Проводились неодноразові роз`яснювальні бесіди, щодо підвищення виховного потенціалу, протидії домашньому насильству.
За результатом проведення вказаних заходів мати дітей - ОСОБА_2 придбала у кредит двоповерхове ліжко для дітей, разом зі свекрухою зробила косметичний ремонт (переклеєні шпалери, побілена стеля).
Батько дітей - ОСОБА_1 не допомагає родині у створенні належних умов для проживання дітей. Крім того, у нього є заборгованість за аліментами на дітей.
Відповідачка ОСОБА_2 має низький батьківський потенціал (через своє захворювання та відсутність підтримки чоловіка), у ОСОБА_1 взагалі відсутній батьківський потенціал: він не працює і не шукає роботи, не сплачує аліменти на дітей, не цікавиться їхнім життям, зловживає спиртними напоями. Батько жодного разу не відвідував дитячий садок та школу, не займається вихованням дітей.
Існують факти домашнього насильства з боку ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 .
На засідання опікунської ради ОСОБА_1 ніколи не з`являвся, хоча неодноразово викликався.
Мати дітей - ОСОБА_2 має інвалідність і через хворобу у неї бувають приступи, під час яких вона може втратити свідомість та травмуватись. Потребує постійного періодичного лікування у стаціонарі, але через відсутність коштів курси лікування не проходить.
Після надання малолітнім ОСОБА_3 і ОСОБА_4 статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, їх було передано під опіку ОСОБА_5, після чого в поведінці та у стані дітей відбулись позитивні зміни.
Відповідачі у справі ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків та не вчиняють необхідних дій для забезпечення їх побуту, виховання та розвитку.
Просив позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4, стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі по 1 372, 00 грн на місяць на кожну дитину, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року, що залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, позов задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недостатньо виконують свої обов`язки з виховання дітей, зокрема, не забезпечують належний побут, не проявляють належного інтересу щодо їх навчання та дозвілля, не слідкують за дотриманням дітьми правил особистої гігієни.
У частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 суди виходили з того, що він взагалі не цікавиться життям дітей, їх навчанням та вихованням. ОСОБА_1 жодного разу не відвідував дитячий садок та школу, де перебували діти. Стягнені з нього на утримання дітей аліменти він не сплачує, зловживає спиртними напоями, не намагається знайти роботу і протягом останніх шести років не працював. Після проведеної працівниками соціальних служб роботи лише ОСОБА_2 намагалась вчиняти дії щодо забезпечення належного побуту дітей, а ОСОБА_1 не намагався допомагати їй у цьому.
Після ухвалення судового рішення у справі № 317/611/21 про відібрання дітей лише ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, а ОСОБА_1 її не подавав, що свідчить про його байдужість до власних дітей.
У частині відмови в позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 суди виходили з того, що вона з огляду на можливості, стан здоров`я та матеріальне забезпечення здійснила певні заходи з поліпшення умов проживання в будинку: побілена стеля, переклеєні шпалери.
ОСОБА_2, яка є особою з інвалідністю з дитинства, самостійно у кредит, який вона погашає отриманими виплатами з інвалідності, придбала для дітей двоповерхове ліжко.
Не проведення водопостачання до будинку ОСОБА_1 не є підставою, що вказує на невиконання ОСОБА_2 її батьківських обов`язків, адже ОСОБА_1 проживають у сільській місцевості у приватному будинку, а позивач не надав доказів того, що в селі Бабурка, та на вулиці Дружній зокрема, проведено централізоване водопостачання.
Відсутність куточку для навчально-ігрової діяльності дітей зумовлена важким фінансовим станом ОСОБА_2, яка не має іншого доходу, крім виплат з інвалідності. Враховуючи встановлену повну індиферентність ОСОБА_1 щодо виховання дітей, ОСОБА_2 робить все, що в її силах для того, щоб забезпечити належне виховання дітей, але без підтримки чоловіка їй важко. Це стосується й заміни електропроводки.
Суди врахували, що ОСОБА_2 не вживає спиртних напоїв (в усіх документах, які позивач надав до справи як докази, протилежного не зазначено) та не веде антисоціальний спосіб життя, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягалась.
У присутності психолога в суді першої інстанції були опитані малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які висловились за їх залишення в сім`ї опікуна.
Суд першої інстанції також правильно погодився із тим, що на сьогодні дітям краще знаходитись саме в сім`ї опікуна.
Однак, суди врахували, що діти за тривалий час вже відвикли від матері, а перебування маленьких дітей у забезпеченій родині суттєво впливає на їхню думку.
Такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_2, не буде відповідати ступеню її неналежного виконання батьківських обов`язків та інтересам неповнолітніх дітей. ОСОБА_2 було роз`яснено необхідність поступового налагодження контакту з дітьми для того, щоб забрати їх додому.
У частині відмови у стягненні аліментів з ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року у справі № 317/611/21 такі аліменти вже стягнені. Це рішення набрало законної сили та на перебуває на стадії виконання до досягнення дітьми вісімнадцяти років.
Суд апеляційної інстанції не переглядав рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, просив їх скасувати в частині задоволення позовної вимоги про позбавлення його батьківських прав, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц, провадження № 61-36265св18, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, провадження № 61-36905св18, від 10 липня 2019 року у справі № 361/1484/16-ц, провадження № 61-6126св18, від 21 серпня 2019 року у справі № 592/14785/18, провадження № 61-8567св19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 356/642/18, провадження № 61-12661св19, від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц, провадження № 61-40224св18, від 29 січня 2020 року у справі № 756/1967/16-ц, провадження № 61-13009св19, від 25 лютого 2020 року у справі № 492/1091/18, провадження № 61-14467св19, від 14 лютого 2020 року у справі № 460/2149/17, провадження № 61-16996св19, від 25 лютого 2020 року у справі № 756/2653/18, провадження № 61-16869св19, від 02 березня 2020 року у справі № 754/10971/17, провадження № 61-14410св19, від 27 лютого 2020 року у справі № 161/8507/18, провадження № 61-3670св19, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18, провадження № 61-7195св20, від 25 вересня 2023 року у справі № 305/1707/18, провадження № 61-6132св23.
Суди не взяли до уваги показання працівника поліції, що проводив відібрання дітей, щодо того, що діти чисті, здорові, без шкірних та інших хвороб, одягнені чисто та згідно із сезоном, жорстокого та протиправного поводження з дітьми не фіксувалось.
Доказів того, що заявник є хронічним алкоголіком, протягом останніх шести років не працював, не допомагає дружині покращити умови проживання дітей після їхнього відібрання або не вчиняв дій для працевлаштування у справі немає, а лише документи складені самим позивачем.
Не є обґрунтованим висновок суду, що не оскарження ним рішення суду про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав вказує на його байдужість, оскільки разом із дружиною вони вирішили, що буде достатньо однієї скарги, оскільки вони є малозабезпеченою родиною, і на той час лише дружина була звільнена від сплати судового збору з огляду на її інвалідність.
Його ніколи не запрошували на засідання опікунської ради Долинської сільської ради, а фахівці соціальних служб не проводили профілактичних бесід, доказів цього у справі немає, а тільки доводи самого позивача, який лише імітував вчинення контролюючих дій щодо їхньої сім`ї.
Посилання на те, що він як батько не цікавиться дітьми є необґрунтованим, оскільки тимчасовий опікун дітей у своїх поясненнях до органу місцевого самоврядування вказала, що перешкоджала, зокрема телефонному спілкуванню батьків з дітьми, з урахуванням інтересів дітей, яких засмутила попередня розмова з батьками.
З огляду на те, що в України було запроваджено карантин, дитячі садки були закриті, школа проводила навчання у дистанційному режимі, то цікавитись навчання дітей безпосередньо у школі чи садку не було підстав, оскільки діти були вдома з батьками. Надалі у нього були проблеми зі здоров`ям, що призвели до інсульту та визначення йому І групи інвалідності, тому він не мав можливості особисто цікавитись навчанням дітей.
Аргументи інших учасників справи
Відзив Виконавчого комітету Долинської сільської ради на касаційну скаргу обґрунтований тим, що у ОСОБА_1 стався інсульт у серпні 2022 року, а рішення про відібрання дітей набуло чинності у червні 2021 року, проте за цей час будь-яких дій щодо участі у житті дітей він не вчиняв, не врахував зауваження, які могли бути підставою для повернення дітей. Він не оскаржував рішення суду у справі № 317/611/21 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Суди повно і належно дослідили всі докази у справі, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення судів необхідно залишити без змін.
Відзив Долинської сільської ради на касаційну скаргу обґрунтований тим, що суди на підставі належних та достатніх доказів встановили, що ОСОБА_1 ухилявся від виховання дітей, не цікавився їхнім життям та навчанням, не сплачував аліменти, зловживав алкогольними напоями, бив та залякував дружину, не шукав роботу, тому його обґрунтовано позбавлено батьківських прав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
з 03 березня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про шлюб, т. 1, а. с. 18).
Від шлюбу відповідачі мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження, т. 1, а. с. 19) і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження, т. 1, а. с. 20).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми дітьми та матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_7 (довідка Долинської сільської ради від 14 липня 2022 року № 02-08-17/161, т. 1, а. с. 21).
Згідно з актами прийому дітей від 17 лютого 2021 року (т. 1, а. с. 22-23), розпорядженням сільського голови села Долинського від 17 лютого 2021 року № 28 (т. 1, а. с. 24) дітей вилучено із сім`ї.
У ОСОБА_1 є заборгованість зі сплати аліментів на дітей за період з лютого 2021 року до червня 2022 року в розмірі 40 924,14 грн (розрахунок заборгованості від 25 липня 2022 року, т.1, а. с. 28).
Згідно з характеристикою на ОСОБА_1 він не займається вихованням дітей, жодного разу не відвідував дитячий садок та школу, не цікавився їх навчанням та розвитком. З 2018 року і до цього часу ОСОБА_1 ніде не працює, зловживає спиртними напоями. Вчиняв домашнє насилля щодо дружини ОСОБА_2, про що у 2017 році було звернення до поліції.
ОСОБА_1 неодноразово запрошувався на засідання опікунської ради Долинської сільської ради, але жодного разу не з`явився. Профілактичні бесіди, які з ним проводились фахівцями соціальних служб, результату не дали. З огляду на вказані обставини в періоди з 27 липня 2018 року до 27 січня 2019 року, з 28 січня до 28 квітня 2019 року та з 08 лютого 2021 року до 08 лютого 2022 року родина ОСОБА_1 знаходилась під соціальним супроводом як така, що опинилась у складних життєвих обставинах (т. 1, а. с. 29).
Відповідно до характеристики відповідачка ОСОБА_2 є інвалідом дитинства і через хворобу часто втрачає свідомість, може впасти та травмуватись. Після приступів вона нічого не пам`ятає. Після останнього приступу вона отримала опік руки та була госпіталізована у стаціонар. ОСОБА_2 потребує постійного періодичного лікування у стаціонарі, однак через відсутність коштів перериває лікування або отримує його не в повному обсязі. За станом здоров`я ОСОБА_2 є непрацездатною, отримує державну допомогу з огляду на групу інвалідності та на ці кошти утримує дітей. Її чоловік ОСОБА_1 не працює і коштів на утримання дітей не дає. ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_2, але вона залякана чоловіком і просить не втручатись в їх стосунки (т. 1, а. с. 30).
Згідно з актами відвідування родини від 03 червня 2021 року (т. 1, а. с. 31), від 21 липня 2021 року (т. 1, а. с. 32), від 13 вересня 2021 року (т. 1, а. с. 33) та актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 13 липня 2022 року (т. 1, а. с. 34) ОСОБА_2 були виконані певні рекомендації, але не всі; ОСОБА_1 жодних дій щодо належного проживання дітей не вчинив.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року у справі № 317/611/21, що залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року (т. 1, а. с. 39-44) малолітні діти відповідачів були відібрані від батьків без позбавлення батьківських прав, з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання дітей, які передані під опіку держави.
Відповідно до матеріалів соціального супроводу сім`ї ОСОБА_1 та витягу № 5 з протоколу Комісії з питань захисту прав дитини Виконавчого комітету Долинської сільської ради від 26 липня 2022 року № 18 (т. 1, а. с. 51-55) комісія дійшла висновку про доцільність позбавлення подружжя ОСОБА_1 батьківських прав щодо їх малолітніх дітей.
Згідно з довідкою МСЕК, серія АВ № 0277049, підтверджено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 (другої) групи з дитинства безстроково (т. 1, а. с. 144-145).
Відповідно до висновку органу опіки і піклування від 08 лютого 2023 року № 23 орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей (т. 1, а. с. 154-157).
Згідно із заявою опікуна дітей ОСОБА_5 перед новим 2023 роком батьки дзвонили дітям, проте некоректно з ними спілкувались, тому діти були засмучені. 14 січня 2023 року ОСОБА_2 знову подзвонила до них, але вона відмовила їй в розмові з дітьми, щоб їх не засмучувати (т. 1, а. с. 176).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судові рішення у цій справі переглядаються в межах доводів касаційної скарги лише в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.