ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 676/6279/20
провадження № 61-12089св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2023 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (далі - ТОВ "Цикл Фінанс"), звернулось з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.
Позов мотивований тим, що 14 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль") і ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/02-07/57-2194, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 23 500,00 дол. США, а позичальник зобов`язалась належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити 12,00 % річних за користування кредитними коштами.
12 січня 2009 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 014/01-07/57-2194/1, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди щодо викладення договору в новій редакції.
27 січня 2009 року між банком та позичальником укладена додаткова угода № 014/02-07/57-2194/2, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди стосовно викладення пункту 3.4 Розділу 3 "Умови та надання забезпечення кредиту" в новій редакції.
Таким чином, з укладенням договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, які визначені графіком погашення кредитної заборгованості.
14 серпня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, який діє в редакції додаткової угоди від 06 квітня 2007 року № 1. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Відповідно до умов договору іпотеки сторони визначили, що заставна вартість предмета іпотеки становить 197 725,00 грн.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-3601/2009 стягнено солідарно з позичальника ОСОБА_2 та фінансового поручителя ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2006 року № 014/02-07/57-2194 в сумі 17 998,96 дол. США та заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 1 536,72 дол. США. Це рішення суду знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця.
Позивач наголошував, що станом на 05 жовтня 2020 року заборгованість позичальника перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором становить 43 841,20 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитним договором - 17 974,68 дол. США, заборгованості за відсотками - 25 866,52 дол. США. Крім того, банком розраховано пеню, проте сума пені не зазначається в рамках цього спору та продовжує нараховуватися.
З огляду на викладене банк просив у рахунок погашення заборгованості в розмірі 19 535,68 дол. США, яка стягнена рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року у справі
№ 2-3601/2009, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2022 року позов АТ "Райффайзен Банк Аваль"задоволено.
У рахунок погашення заборгованості, що стягнута рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-3601/2009 року за кредитним договором від 14 серпня 2006 року № 014/02-07/57-2194 в сумі 19 535,68 дол. США (заборгованість за кредитом - 17 998,96 дол. США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1 536,72 дол. США), звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 946, виданого виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради 11 травня 2006 року, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Повернено АТ "Райффайзен Банк Аваль" з Державного бюджету витрати на сплату судового збору в сумі 7 680,00 грн.
Зупинено виконання рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на електронних торгах на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Суд першої інстанції виходив з того, що 14 серпня 2006 року між банком і ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/02-07/57-2194, а надалі також додаткові угоди до цього договору. Банк виконав свої зобов`язання за цим договором, надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, які передбачені умовами кредитного договору. Після укладання кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених графіком погашення кредитної заборгованості. Крім того, назабезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 серпня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, а надалі додаткову угоду до нього. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності. Таким чином, AT "Райффайзен Банк Аваль" має законне право, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, захистити свої інтереси за рахунок звернення стягнення на іпотечне майно.
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-3601/2009 стягнено солідарно з позичальника ОСОБА_2 та фінансового поручителя ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2006 року № 014/02-07/57-2194 в сумі 17 998,96 дол. США та заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 1 536,72 дол. США. Це рішення суду знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця.
Суд встановив, що ОСОБА_2 не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, визначені кредитним договором, ухиляється від виконання рішення Кам`янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-3601/2009.
Станом на 05 жовтня 2020 року заборгованість позичальника перед АТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором становить 43 841,20 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитним договором - 17 974,68 дол. США, заборгованості за відсотками - 25 866,52 дол. США. Крім того, банком розраховано пеню, проте сума пені не зазначається в рамках цього спору та продовжує нараховуватися.
Оскільки вимоги банку та зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку позичальником не виконані, відповідно до частини другої статті 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.
Банк вживав заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення вимог про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором відповідачу, надавши можливість позичальнику та іпотекодавцю протягом 30 календарних днів добровільно погасити заборгованість за кредитним договором. Ці вимоги були отримані, проте у визначені кредитором строки не виконані.
Відповідно до умов договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з умов кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
За таких обставин суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у вказаний ним спосіб є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції врахував, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який тримає до цього дня, а також норми Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", якими розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" доповнено пунктом 5-2 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону". Тому суд зробив висновок, що виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно зупинити на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Суд також вказав, що відповідач як особа з інвалідністю І групи звільнена від сплати судового збору, тому з Державного бюджету позивачу слід повернути судовий збір, сплачений позивачем, за розгляд справи судом в сумі 7 680,00 грн.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 квітня 2023 року до участі у справі як правонаступника позивача залучено ТОВ "Цикл Фінанс".
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ТОВ "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Стягнено з ТОВ "Цикл Фінанс" на користь держави судовий збір в сумі 11 520,00 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише у разі невиконання чи неналежного виконання такої вимоги іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.
Звернення банку з позовом з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими вимоги банку, оскільки доказів виконання рішення суду у справі № 2-3601/2009 про стягнення заборгованості відповідач не надала.
Разом з тим, апеляційний суд вказав, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 та без її участі, у зв`язку з чим вона не змогла скористатись своїм правом на подання заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та її представник ОСОБА_3 у засіданні апеляційного суду наполягали на застосуванні судом наслідків пропуску позовної давності до спірних правовідносин.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній рішення, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
У 2009 році АТ "Райффайзен Банк Аваль" скористалося своїм правом на дострокове погашення кредитної заборгованості та змінило строк виконання основного зобов`язання, звернувшись до суду з позовом до позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року у справі № 2-3601/2009 стягнено солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2006 року № 014/02-07/57-2194 в сумі 19 535,68 дол. США (заборгованість за кредитом - 17 998,96 дол. США; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 1 536,72 дол. США). Оскільки вказане рішення суду виконано не було, то банк лише 18 листопада 2020 року звернувся з позовом у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на належну відповідачу квартиру, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 серпня 2006 року. За таких обставин, ураховуючи звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості у 2009 році, строк на звернення АТ "Райффайзен Банк Аваль" до суду з цим позовом сплив у 2012 році. Банк пред`явив позов про звернення стягнення на предмет іпотеки у листопаді 2020 року. Тому апеляційний суд зробив висновок, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропущення банком позовної давності.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи та звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд стягнув з позивача ТОВ "Цикл Фінанс" на користь держави судовий збір в сумі 11 520,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ТОВ "Цикл Фінанс" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 липня 2023 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи, зокрема те, що відповідач в апеляційній скарзі вказувала, що вона не змогла взяти участь у засіданні суду першої інстанції через відсутність світла у приміщенні суду. На переконання позивача, відповідач та її представник були повідомлені про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки вони з`явились до суду;
висновок апеляційного суду про те, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без належного повідомлення ОСОБА_1 та без її участі, у зв`язку з чим вона не змогла скористатись своїм правом на подання заяви про застосування позовної давності, є помилковим. У матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 та її представник брали участь в розгляді справи у суді першої інстанції, зокрема відповідачем (її представником) подавались відзив на позовну заяву, в якому вона могла заявити клопотання про застосування позовної давності, клопотання про долучення доказів, клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, відповідач та її представник брали участь в розгляді справи в суді першої інстанції, проте не скористались правом, передбаченим статтею 267 ЦК України;
підстав стверджувати, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 мала нерівні із позивачем можливості щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, що перешкодило їй подати до суду першої інстанції заяву про застування позовної давності, немає;
висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц, не може бути застосований у цій справі, оскільки відповідач знала про розгляд справи, брала участь у розгляді справи, а суд першої інстанції не ухвалював заочного рішення;
позовна давність застосовується судом, якщо стороною заявлено клопотання про застосування таких строків, проте відповідач при розгляді справи судом першої інстанції не заявляв вимоги про застосування позовної давності;
первісний стягувач (АТ "Райффайзен Банк Аваль")до 2018 року не міг звернутись до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на той момент вже набрало законної сили рішення суду про стягнення заборгованості. Проте постановою Верховної Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 змінено судову практику і надано можливість при наявності рішення про стягнення заборгованості звертатись до суду із вимогою звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки це не є подвійним стягненням. Таким чином, зміна судової практики Верховного Суду є підставою поновлення строків звернення до суду. У справі, що переглядається, з прийняттям постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 відбулась зміна судової практики щодо спірного питання;
під час дії норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" АТ "Райффайзен Банк" було позбавлено можливості звернути стягнення на предмет іпотеки;
суди зробили правильний висновок про обґрунтованість вимог банку, оскільки доказів виконання рішення суду про стягнення заборгованості у справі № 2-3601/2009 відповідач не надала і матеріали справи таких доказів не містять.
У жовтні 2023 рокуТОВ "Цикл Фінанс" подало письмові пояснення, в яких зазначило, що:
у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що вона не брала участь у судовому засіданні 24 листопада 2022 року, оскільки не була повідомлена про судове засідання. Проте в апеляційній скарзі вона вказувала про те, що не змогла взяти участь у судовому засіданні через відсутність світла у приміщенні. Тобто, ОСОБА_1 та її представник знали про судове засідання, оскільки брали участь в розгляді справи в суді першої інстанції, але через відсутність світла не змогли бути присутніми у судовому засіданні. Таким чином, відповідач вводить суд в оману та зловживає своїми процесуальними правами;
твердження відповідача про те, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, дослідив докази та провів судові дебатів за відсутності учасників справи, тому вона мала поважні причини для подання заяви про застосування позовної давності в апеляційному суді, є помилковими. ОСОБА_1 та її представник брали участь в розгляді справи в суді першої інстанції, зокрема відповідач подавала відзив на позовну заяву, клопотання про долучення доказів. Крім того, представник відповідача неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому закон не вимагає певної форми подання заяви про застосування позовної давності письмової чи усної, зробленої в ході судового засідання. Отже, відповідач мала достатньо часу аби подати заяву про застосування позовної давності, або заявити таке клопотання під час судового розгляду, проте своїм правом не скористалась;
суд апеляційної інстанції не врахував жодного належного висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що:
позивач, звертаючись із позовом у цій справі, пропустив позовну давність;
твердження позивача щодо неможливості врахування поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності з тих підстав, що така заява не була подана у суді першої інстанції, не заслуговують на увагу. Дійсно, заява про застосування позовної давності була подана до суду апеляційної інстанції. Ця заява не була подана відповідачем у засіданні суду першої інстанції (24 листопада 2022 року), оскільки вона у цьому судовому засіданні участі не брала, а про судове засідання її не повідомлено;
позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Участі в певній кількості судових засідань відповідач не брала з поважних причин, але й участь у судових засіданнях її представника не позбавляє відповідача права бути повідомленою судом про дату та час проведення судових засідань та брати участь у судових засіданнях;
відповідач наголошувала, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, після надання пояснень позивачем та її представником, вона також бажала дати пояснення та фактично про це повідомила суд через свого представника. Проте стосовно судового засідання, яке було призначене на 24 листопада 2022 року, її не було повідомлено, а заяв про розгляд справи за її відсутності вона не подавала. Таким чином, 24 листопада 2022 року суд дослідив докази та провів судові дебати за відсутності відповідача, інших учасників справи. Отже, вона як відповідач мала поважні причини для подання заяви про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції;
аргументи позивача про те, що вона затягувала розгляд справи є безпідставними, оскільки оголошення судом перерви у справі здійснювалось з поважних причин, в тому числі в метою вирішення спору шляхом досягнення домовленості між сторонами;
апеляційний суд при вирішенні справи врахував належні висновки, викладені у постановах Верховного Суду, у подібних правовідносинах;
суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, дослідив докази щодо її належного повідомлення про судові засідання, врахував відсутність будь-яких заяв щодо розгляду справи за відсутності відповідача, а також відсутність обов`язку сторони на подання заяви про застосування позовної давності лише разом із поданням до суду відзиву на позовну заяву;
відзив на позовну заяву - це заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права (стаття 178 ЦПК України). Разом з цим, заява про застосування позовної давності - це обґрунтування порушення норм процесуального права, тобто строків звернення до суду, які передбачені статтею 267 ЦК України. Тому твердження позивача, що рішення суду апеляційної інстанції повинно бути скасоване з тих підстав, що представник відповідача могла заявити клопотання про застосування позовної давності у відзиві на позов або в іншому клопотанні, не узгоджується з указаними нормами процесуального закону.