ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 646/1552/18
провадження № 51-1418 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року затверджено угоду від 21 лютого 2018 року про примирення, укладену між Юридичною особою - компанією "TwentiethCentury FoxFilm Corporation" (FOX) в особі представника ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7, засуджено ОСОБА_7 до покарання за ч. 2 ст. 176 Кримінального кодексу України (далі - КК) у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень.
Засуджений ОСОБА_7 подав заяву про перегляд указаного вироку за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_7 повернуто його заяву від 29 вересня 2021 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017220060000212 від 3 лютого 2017 року у зв`язку із пропуском встановленого ч. 1 ст. 461 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) строку для звернення до суду з заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2023 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, не погоджуючись із постановленими стосовно ОСОБА_7 судовими рішеннями, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотивуючи свою позицію захисник зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо пропущення засудженим передбаченого законом строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованим, оскільки звернення засудженого ОСОБА_7 до суду першої інстанції із заявою про перегляд вироку щодо нього, яке мало місце 29 вересня 2021 року, відбулося в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 461 КПК.
Зокрема, захисник посилається на те, що у зв`язку із виникненням у засудженого ОСОБА_7 сумнівів у законності дій слідчого, прокурора при укладенні угоди про примирення, наявності у представника потерпілого повноважень на її укладення, а також з огляду на те, що останньому стало відомо про ухвалення виправдувального вироку у аналогічному кримінальному провадженні, 14 вересня 2021 року останній звернувся до адвоката, на запит якого було надано науково психологічно-правовий висновок від 22 вересня 2021 року № 16/23, яким підтверджено, що укладення угоди про примирення не було добровільним, порушено право засудженого на захист, а сама угода була підписана неналежним представником потерпілого, у зв`язку з чим, захисник вважає, що вказані обставини є нововиявленими, не були відомі засудженому та суду при ухваленні судового рішення, при цьому не могли бути відомі йому раніше, оскільки останній не користувався правничою допомогою адвоката, спеціаліста-психолога та науковця з питань, що стосуються кримінального провадження, та є такими, що, на думку адвоката, самі по собі або із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку щодо ОСОБА_7 .
Крім цього, захисник вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, з якими фактично погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що засудженим ОСОБА_7 не надано жодних доказів на підтвердження того, що останній дізнався про існування нововиявлених обставин саме у вересні 2021 року, оскільки, на його думку, таке твердження передбачає покладення на засудженого обов`язку доказування моменту встановлення нововиявлених обставин, а КПК не відносить встановлення такого моменту до числа обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Що стосується посилання суду першої інстанції на те, що засуджений ОСОБА_7 9 вересня 2021 року вже звертався із заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинними, яка ухвалою від 10 вересня 2021 року була повернута, то захисник вказує, що таке звернення дійсно мало місце 9 вересня 2021 року, однак до отримання засудженим допомоги адвоката та ознайомлення з науково психологічно-правовим висновком № 16/23 від 22 вересня 2021 року, у зв`язку з чим, останній, не маючи спеціальних фахових знань, допустив низку помилок при оформленні та обґрунтуванні своєї заяви, зокрема неправильно визначив момент, з якого йому стало відомо про наявність нововиявлених обставин, при цьому ухвалу від 10 вересня 2021 року про повернення заяви ОСОБА_7 не оскаржував, а натомість скористався своїм правом, передбаченим ч. 4 ст. 429, ч. 3 ст. 464 КПК, на повторне подання заяви на усунення недоліків.
Крім того, захисник вважає, що:
- твердженням суду першої інстанції про те, що заяви від 29 вересня 2021 року та від 9 вересня 2021 року містять ідентичне обґрунтування та посилання на одні і ті самі нововиявлені обставини є безпідставними, оскільки вказані заяви по суті не розглядались, а розглядаючи заяву від 29 вересня 2021 року суд першої інстанції не мав доступу до заяви від 9 вересня 2021 року та супровідних матеріалів, які були повернуті засудженому на підставі ухвали від 10 вересня 2021 року, а тому не міг зробити висновок про аналогічність цих заяв;
- зазначені доводи, викладені засудженим у апеляційній скарзі, не були жодним чином проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм не було надано відповідну оцінку, натомість колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо пропущення засудженим строку на подання заяви, не навівши мотивів, які спонукали беззастережно підтримати такі висновки місцевого суду.
Вказує, що засудженим у заяві від 9 вересня 2021 року було помилково вказано про те, що про існування нововиявлених обставин він дізнався у грудні 2020 року, а в заяві від 29 вересні 2021 року було виправлено цю помилку та обґрунтовано встановлення нововиявлених обставин у вересні 2021 року, проте суд першої інстанції в ухвалі від 27 жовтня 2021 року не взяв до уваги зазначену у ній дату встановлення нововиявлених обставин, натомість послався на ухвалу від 10 вересня 2021 року, фактично надавши встановленим у ній обставинам преюдиціального значення, що на думку захисника, суперечить положенням КПК.
Суду апеляційної інстанції, зазначивши про відсутність підстав вважати помилкою те, що у заяві від 9 вересня 2021 року ОСОБА_7 вказав, що дізнався про зазначені обставини у грудні 2020 року, оскільки, всупереч загальновизнаним темпоральним правилам та процесуальній позиції ОСОБА_7, який наполягав на необхідності брати до уваги саме заяву від 29 вересня 2021 року, на власний розсуд вирішив, яка з поданих засудженим заяв повинна братися до уваги, визнав такі доводи неспроможними.
Крім цього, захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції на власний розсуд та без будь-якого обґрунтування вийшов за межі апеляційних вимог і констатував відсутність у кримінальному провадженні нововиявлених обставин, чим, на думку захисника, погіршив становище ОСОБА_7 як засудженого, а також не надав оцінки наданому стороною захисту Науково-психологічно-правовому висновку від 22 вересня 2021 року № 16/23.
Відтак, захисник вважає, що ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року та ухвала Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2023 року є незаконними та необґрунтованими, не містять належних і достатніх мотивів та підстав їх ухвалення, у зв`язку з чим, на його думку, вказані порушення кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на положення ст. 412 КПК є такими, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
При цьому прокурор зазначив, що адвокат ОСОБА_9 звертався ще у грудні 2020 року до Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності, отримав відповідні висновки у грудні 2020 року, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасника судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК cуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року затверджено угоду від 21 лютого 2018 року про примирення, укладену між Юридичною особою - компанією "TwentiethCentury FoxFilm Corporation" (FOX) в особі представника ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7, засуджено ОСОБА_7 до покарання за ч. 2 ст. 176 КК у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень.
Як убачається з матеріалів провадження, 29 вересня 2021 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_7 про перегляд вироку цього суду від 30 травня 2018 року.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_7 повернуто його заяву від 29 вересня 2021 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017220060000212 від 3 лютого 2017 року.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_7 у своїй заяві вказав, що дізнався про існування нововиявлених обставин у вересні 2021 року.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що 9 вересня 2021 року ОСОБА_7 вже звертався з заявою про перегляд вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року за нововиявленими обставинами і ухвалою від 10 вересня 2021 року заява ОСОБА_7 була повернута.
З огляду на наявність заяв ОСОБА_7 від 9 та 29 вересня 2021 року, а також ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2021 року, суд першої інстанції встановив, що вказані заяви містять аналогічне обґрунтування та посилання на одні й ті самі нововиявлені обставини, які на думку ОСОБА_7 доводять неправильність вироку, що належить переглянути.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту ухвали від 10 вересня 2021 року вбачається, що у своїй заяві від 9 вересня 2021 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду від 30 травня 2018 року ОСОБА_7 зазначав, що дізнався про існування таких обставин у грудні 2020 року, при цьому вказана ухвала суду від 10 вересня 2021 року заявником в апеляційному порядку не оскаржувалася та набула законної сили.
Водночас, при постановленні оскаржуваного судового рішення було зазначено про те, що жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 дізнався про існування стверджуваних ним нововиявлених обставин саме у вересні 2021 року останнім до суду першої інстанції не надано.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що ОСОБА_7 пропустив встановлений ч. 1 ст. 461 КПК строк на звернення до суду з заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, що було встановлено ухвалою суду, яка набрала законної сили, та підтверджувалося матеріалами справи, а з заявою про поновлення пропущеного строку відповідно до п. 5-2 ч. 2 ст. 462 КПК не звертався, місцевий суд дійшов висновку про повернення заяви ОСОБА_7 від 29 вересня 2021 року.