ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 756/5494/22
провадження № 51-4801 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050000862, 12020100050005433, які були об`єднані судом, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Брянки Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 7 років. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст. 72 цього Кодексу, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, а вирок цього ж суду від 07 лютого 2019 року, за яким ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, постановлено виконувати самостійно.
Суд залишив щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Також суд зарахував ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 27 до 29 жовтня 2020 року та з 02 червня 2022 року до набрання вироком законної сили.
Крім того, суд у вироку вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 27 жовтня 2020 року близько 17:40, перебуваючи в торговельній залі супермаркету "Велика Кишеня" (пл. Оболонська, 6, м. Київ), діючи повторно, умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, узяв із полиці кондитерські вироби загальною вартістю 729,81 грн, які належать ТОВ "Фудком" та намагався покинути місце вчинення кримінального правопорушення, однак не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки на виході із супермаркету був зупинений працівниками охорони.
Крім того, 02 червня 2022 року близько 15:00 ОСОБА_7, перебуваючи в торговельній залі супермаркету "Екомаркет" (вул. Маршала Тимошенка, 13/1, м. Київ), діючи повторно, умисно, в умовах воєнного стану, з метою викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв із полиці належні ТОВ "ЕКО" дві одиниці шоколаду "Мілка Крем-Печиво" загальною вартістю 139,9 грн, сховав їх собі під одяг і направився до лінії кас супермаркету. У цей час працівник охорони супермаркету помітив протиправні дії ОСОБА_7 і став його зупиняти, однак останній, розуміючи, що його викрито, почав тікати з викраденим товаром, утім не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки на вулиці його наздогнали працівники охорони.
Київський апеляційний суд ухвалою від 08 червня 2023 року (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 15 серпня 2023 року) змінив вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та постановив вважати його засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 зазначеного Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України у строк цього остаточного покарання зараховано покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, і відбуте покарання за вироком цього ж суду від 07 червня 2022 року. Крім того, з посиланням на ч. 3 ст. 72 КК України зазначений вирок від 07 лютого 2019 року постановлено виконувати самостійно. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив і належно не оцінив доводів, наведених в апеляційній скарзі його захисника, про недопустимість доказів, на яких ґрунтується обвинувачення у вчиненні замаху на відкрите викрадення чужого майна, а також про суперечності в досліджених доказах і недостовірність показань допитаних свідків. Засуджений вважає, що апеляційний суд, залишивши без змін обвинувальний вирок у частині визнання його винуватим у цьому кримінальному правопорушенні, не мотивував і не обґрунтував свого рішення, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що це судове рішення суперечить вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки не містить мотивів, з яких суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, та залишив оскаржений вирок без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційні скарги на викладених у них підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважала ухвалу апеляційного суду законною, а касаційні скарги сторони захисту - необґрунтованими.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.