ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 758/5158/22
провадження № 51-5928 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100070000683, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Бориспільського районного суду Київської області від 08 вересня 2015 року за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, звільненого 19 лютого 2019 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 3 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Також суд у вироку розподілив процесуальні витрати й вирішив долю речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, діючи умисно, за невстановлених обставин незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 7,632 г, що є великим розміром, для власного вживання, без мети збуту.
Далі 15 травня 2022 року в період з 19:21 до 19:32 на АДРЕСА_2 працівники поліції під час особистого обшуку ОСОБА_7 вилучили вказану психотропну речовину, яку він незаконно зберігав при собі без мети збуту.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 червня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ст. 75 КК України щодо ОСОБА_7 застосовані неправильно, оскільки тяжкість та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дані про особу засудженого свідчать, що його виправлення можливе лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 419 КПК України відповідних доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення належним чином не перевірив, свого рішення не мотивував та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без змін, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 подали письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких просять залишити ухвалу апеляційного суду без змін як законну, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Під час касаційного розгляду засуджений і його захисник дотримувалися такої ж позиції.
Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо наведених у касаційній скарзі прокурора аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що призвело до застосування невиправдано м`якого заходу примусу, необхідно зазначити таке.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати цим же вимогам, а також приписам ст. 419 КПК України, а саме містити аналіз усіх доводів, наведених в апеляційній скарзі, і вичерпну відповідь на кожен із них з посиланням на відповідну норму права. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке призводить до скасування судового рішення.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Зважаючи на указану мету й принципи справедливості, співмірності таіндивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ст. 75 КК України (у редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.