ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 740/4018/22
провадження № 51-5626 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022270300000609, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 4 роки.
Стягнуто із ОСОБА_6 29 136,17 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_9, які зараховано до місцевого бюджету м. Ніжина Чернігівської області.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 190 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на користь потерпілої ОСОБА_9 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 117 000 грн у рахунок шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, 19 005,15 грн у рахунок відшкодування шкоди пов`язаної з лікуванням, а всього стягнуто 146 005,15 грн.
У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 травня 2023 року стосовно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову змінено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 47 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з МТСБУ на користь потерпілої ОСОБА_9 2 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 117 000 грн у рахунок шкоди пов`язаної із стійкою втратою працездатності, 19 005,15 грн у рахунок шкоди пов`язаної з лікуванням, а всього 138 505,15 грн.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24 червня 2022 року, близько 13 год 20 хв., керуючи в порушення вимог п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) автомобілем марки ВАЗ-21114, реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп`яніння, знаходився на асфальтованому майданчику біля б. АДРЕСА_2 праворуч від проїзної частини. При цьому водій ОСОБА_6, грубо порушуючи вимоги п.п. 10.1., 10.2. ПДР, не переконавшись у безпеці, розпочав рух керованого ним автомобіля у напрямку проїзної частини, та виконуючи виїзд на проїзну частину не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_9, яка в цей час рухалася по правій стороні проїзної частини вул. Василівська м. Ніжина у попутному напрямку, внаслідок чого контактував лівим переднім крилом автомобіля із велосипедистом ОСОБА_9, що призвело до падіння останньої на тверде дорожнє покриття та отримання потерпілою тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Порушення ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1., 10.2. ПДР перебувають у причинному зв`язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді отримання ОСОБА_9 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить оскаржувані судові рішення змінити, призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією вказаної частини статті, у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В обґрунтування вказує, що при призначенні покарання місцевим та апеляційним судами належним чином не враховано вчинення ОСОБА_6 із необережності нетяжкого злочину, ставлення засудженого до вчиненого, який визнав вину у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, є працевлаштованим, продовжує нести витрати на користь потерпілої, позитивно характеризується, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні трьох дітей та матір похилого віку. Крім цього, судами безпідставно, без надання відповідної оцінки не визнано обставинами, які пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданої шкоди.
Укасаційній скарзі представник цивільного відповідача, посилаючись на істотне порушення судами першої і апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_9 до МТСБУ щодо стягнення витрат на лікування потерпілої та моральної шкоди скасувати і призначити новий розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В частині стягнення з МТСБУ матеріальної шкоди у зв`язку із стійкою втратою потерпілою працездатності просить судові рішення залишити без зміни.
Вказує, що в порушення положень Закону України від 01 липня 2004 року
№ 1961-VI "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-VI), суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість цивільного позову потерпілої до МТСБУ в частині стягнення витрат на лікування потерпілої, оскільки належним чином не дослідив доказів, наданих для підтвердження цих витрат, а також безпідставно стягнув з цивільного відповідача моральну шкоду.
Так, місцевий суд дійшов помилкового висновку про достатність для стягнення витрат на лікування потерпілої лише чеків, без надання медичних документів, зокрема, виписки та рецептів, що підтверджують призначення лікарських засобів.
Водночас, місцевим судом неправильно застосовано норми ст. 26-1 Закону № 1961-IV, оскільки з урахуванням фактичних обставин цього кримінального провадження відшкодування моральної шкоди не може бути покладено на МТСБУ.
Крім цього вважає, що суд апеляційної інстанції формально розглянув доводи апеляційної скарги представника МТСБУ, належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
У запереченнях представник цивільного позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_10 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги цивільного відповідача МТСБУ, ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 касаційні скарги підтримав.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 286-1 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.
Разом із тим, доводи касаційної скарги захисника щодо зміни оскаржених судових рішень та призначення засудженому на підставі ст. 69 КК України більш м`якого покарання, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 цього Кодексу,є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його вік, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, не перебування на обліках лікарів нарколога та психіатра, неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за частинами 1, 2 ст. 130 КУпАП, за що був позбавлений права керування транспортними засобами і, незважаючи на це, продовжував керувати транспортним засобом, не маючи відповідного посвідчення та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджує систематичне порушення ним правил дорожнього руху та його протиправну поведінку на момент вчинення події ДТП, обставину, яка пом`якшує покарання, - перебування на утриманні двох малолітніх дітей, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений в судовому засіданні не вчинив дій щодо вибачення перед потерпілою ОСОБА_9, інших дій, які характеризують щирість каяття, зокрема, і відшкодування шкоди, суд дійшов до висновку про відсутність у ОСОБА_6 щирого каяття, та не встановив підстав для призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України і зазначив, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.
Не погодившись із вироком суду в частині призначеного покарання, захисник звернулася із апеляційною скаргою, яка за змістом є аналогічною доводам касаційної скарги, за результатами розгляду якої суд апеляційної інстанції залишив її без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд вказав, що призначене ОСОБА_6 покарання узгоджується із вимогами статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого та даним про особу обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.