ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 761/13964/22
провадження № 51-4642 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 01 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022105100001212 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року, за яким ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки - ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком Київського апеляційного суду від 01 травня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано.
Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який виконувати самостійно.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він у невстановлений судом час та місці, при невстановлених судом обставинах, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи та почав незаконно зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, з метою власного вживання, без мети збуту.
08 липня 2022 року, приблизно о 19 год. 00 хв., за адресою: м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, 11, працівниками поліції особливого призначення № 1 Головного управління Національної поліції у місті Києві зупинено ОСОБА_7, у ході поверхневої перевірки якого, останній повідомив, що у спідній білизні він зберігає 12 поліетиленових зіп-пакетів з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - кокаїном. Після чого на місце події викликано слідчо-оперативну групу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Того ж дня, о 21 годині 37 хвилин, в ході затримання ОСОБА_7, під час проведення його особистого обшуку, працівниками поліції вилучено 12 поліетиленових зіп-пакетів з наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - кокаїном, масою 0,500 г.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги мотивує тим, що захисник який був призначений із центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснював пасивний захист, діяв не в інтересах засудженого, а слідства, приймав формальну участь у слідчих діях, некваліфіковано та неефективно надавав правову допомогу, чим було порушено право на захист. Стверджує, що ОСОБА_7 свою вину визнав під тиском з боку правоохоронних органів, стороною обвинувачення не було отримано добровільну та усвідомлену згоду на спрощений розгляд провадження щодо нього, оскільки останньому не було роз`яснено права та наслідки підписання такої згоди.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судове рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
За змістом норм ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Оскаржуваний вирок суду апеляційної інстанції відповідає наведеним вимогам.
Доводи касаційної скарги щодо неналежного захисту засудженого не заслуговують на увагу.
Положеннями ст. 20 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Тобто, право на захист передбачає різні форми його реалізації, а залучення захисника - лише одна з цих форм, яка не замінює собою інші.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, захист прав засудженого ОСОБА_7 здійснював адвокат ОСОБА_8 на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві від 20 липня 2022 року.
Захист здійснювався професійним адвокатом, який отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000105 від 19 лютого 2018 року. Тобто відповідає вимогам ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.