ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 953/15507/20
провадження № 51-3090 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ветлуга Нижегородської області рф, жителя АДРЕСА_1 )
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
2. Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
3. ОСОБА_7 визнано винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.
4. За обставин, детально викладених у вироку, 03 липня 2020 року приблизно о 15 год. ОСОБА_7, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, на АДРЕСА_1, діючи на підставі раптово виниклого конфлікту зі своєю матір`ю ОСОБА_8, 1954 року народження, маючи умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останній, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_8 численні удари руками та ногами у ділянки тулуба, шиї та голови, точну кількість яких встановити не можливо, від яких остання померла.
5. У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_8 спричинено численні тілесні ушкодження, які згідно висновків судово-медичних експертиз №10-12/1860-ДМ/20 від 10 вересня 2020 року та 10-14/48/1860-ДМ/20 від 12 вересня 2020 року носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, утворилися прижиттєво та в один проміжок часу, одне за одним, за декілька десятків хвилин до настання її смерті, та між якими та смертю ОСОБА_8 є прямий причинний зв`язок. Причиною смерті ОСОБА_8, 1954 року народження, стала сукупна тупа травма тіла (голови, шиї, тулуба), з розвитком шоку.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.При цьому захисник посилається на допущені, на його думку, численні порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
7. Захисник вказує на те, що суд першої інстанції:
- вказавши, що смерть потерпілої настала приблизно о 15 год., не врахував висновку судової експертизи № 10-12/1860-ДМ/20 від 10 вересня 2020 р., відповідно до якого смерть настала у проміжок часу за 15 - 20 год. до моменту огляду трупа;
- не встановив та не дослідив механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, прямих чи непрямих доказів того, що саме ОСОБА_7 безпосередньо наносив потерпілій численні удари та ударно-ковзаючі дії, які спричинили її смерть;
- не зазначив у вироку, які показання допитаних у судовому засіданні свідків та потерпілої, та які суд визнав взаємоузгодженими, вказують на те, що саме діями ОСОБА_7 було спричинено потерпілій ОСОБА_8 ушкоджень, які були встановлені судовим експертом;
- в порушення п. 1 ч. 4 ст. 42 КПК, не перевірив та не спростував версію сторони захисту щодо перебування ОСОБА_7 у момент події в іншому місці, а саме у ОСОБА_9 ;
- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик ОСОБА_9 до суду і клопотання щодо його розшуку, не обґрунтував свого рішення;
- залишив поза увагою, що органами досудового розслідування не було досліджено на предмет належності іншій особі, вилучені на місці вчинення злочину волосся та зрізи нігтьових пластин з піднігтьовим вмістом. Не досліджені вони і судом першої інстанції;
- залишив без уваги дані висновку судово-медичної експертизи № 10-12/1860-ДМ/20 від 10 вересня 2020 р., відповідно до якого на животі потерпілої є ділянка розтріскування шкіри в проекції лівої клубової кістки, однак таке ушкодження, на думку захисника, не узгоджується з механізмом нанесення обвинуваченим ушкоджень потерпілій;
- невірно виклав показання обвинуваченого щодо способу нанесення ним ударів потерпілій;
- допустив порушення вимог статей 101, 356 КПК, оскільки взяв до уваги показання експерта, надані в суді першої інстанції, де він повідомив нову інформацію про те, що тілесні ушкодження потерпілій могли бути нанесені руками.
8. Також захисник указує, що всі наведені порушення були залишені поза увагою судом апеляційної інстанції, який переглядав вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою зі змінами та доповненнями захисника. При цьому захисник зазначає, що апеляційний суд помилково погодився з висновками суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7 з посиланням на показання свідків, які не були очевидцями події, та роз`яснення експерта, надані ним у судовому засіданні. Внаслідок зазначеного, на думку захисника, було залишено поза увагою допущені судом першої інстанції істотні порушення кримінального процесуального закону.
9. На адресу Суду від прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
10. Захисник підтримав касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
11. Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
12. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
13. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції із додержанням вимог чинного законодавства.
14. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
15. Статтею 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, серед яких є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.