ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 711/1839/23
провадження № 61-18179ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Черкаської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що сторони з 05 травня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Під час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час подання позову проживає зі своєю матір`ю.
02 грудня 2021 року шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, яке набрало законної сили 05 січня 2022 року.
Починаючи з 24 лютого 2022 року, ОСОБА_2 із дитиною проживають у м. Черкаси.
Незважаючи на факт розірвання шлюбу, а також ситуацію в країні, ОСОБА_1 намагається забезпечувати дочку всі необхідним, відповідно до її потреб. Водночас фактично з моменту розлучення у позивача із відповідачкою виникли непорозуміння щодо участі у вихованні дочки, її відвідувань. Відповідачкою створюються перешкоди щодо неможливості нормального спілкування батька із дочкою, а у вересні 2022 року під час телефонної розмови вона повідомила, що надасть можливість побачитися з дитиною та взяти участь у її вихованні лише на підставі рішення суду.
Всі намагання позивача вирішити питання щодо виховання та спілкування із дитиною не дали позитивних результатів. Позивач вважає, що відповідачкою порушуються його батьківські права. Враховуючи вік та інтереси дитини, з метою створення нормальних умов для її виховання та розвитку позивач вважає за доцільне встановити йому час спілкування з малолітньою дочкою.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визначити йому такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
особисті побачення з дочкою кожної першої та третьої п`ятниці з 17 год до 20 год 30 хв та кожної першої та третьої суботи з 10 год до 15 год за місцем проживання матері ОСОБА_2, з правом прогулянки містом, відвідування дитячих розважальних закладів, гуртків та секцій без присутності матері, враховуючи епідеміологічну ситуацію у зв`язку з респіраторною хворобою, погодні умови та не порушуючи режим дня дитини, турбуючись про стан здоров`я дитини;
право спілкування з дочкою під час святкування її дня народження, а також під час інших святкових днів (Новий рік, Різдво, День Святого Миколая, 8 Березня тощо), необмежене спілкування засобами телефонного зв`язку, через месенджери та інші програми, які підтримують онлайн-конференції за умови, що таке спілкування не буде порушувати режим дня дитини та освітнього процесу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2023 року у складі судді Позарецької С. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 порядок і спосіб участі у вихованні та спілкуванні
з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: особисті побачення з дитиною у перший та третій тиждень місяця у п`ятницю з 16 год до 18 год та у суботу з 10 год до 15 год за фактичним місцем проживання матері дитини ОСОБА_2, з правом прогулянки містом (населеному пункті, де проживає/буде проживати мати дитини), відвідування дитячих розважальних закладів, гуртків та секцій без присутності матері дитини; особисті побачення з дитиною у дні її народження, державні та релігійні свята, за домовленістю між батьками без присутності матері дитини; спілкування телефоном, через месенджери та інші програми, які підтримують онлайн конференції, з урахуванням фізичного стану, побажань та інтересів дитини, графіку її навчання і відпочинку та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що мати дитини протиправно чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, що є підставою для визначення судом порядку і способу спілкування батька та дитини. При цьому визначений порядок спілкування суд вважав таким, що відповідає принципам розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин та пріоритету найкращих інтересів дитини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_2 .
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Місцевий суд всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надав їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки ним доведено факт відсутності згоди батьків щодо вирішення питання способу участі батька, який проживає окремо, у вихованні дитини.
Визначений судом першої інстанції спосіб спілкування позивача з дочкою належним чином забезпечує баланс між інтересами дитини та закріпленим у положеннях міжнародних та національних норм законодавства принципом рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.
Право батька на спілкування з дитиною є його беззаперечним правом.
Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком у тій же мірі, що і з матір`ю відповідає її якнайкращим інтересам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, виключивши з її мотивувальної частини посилання на положення частини першої статті 159 СК України та абзац "Суд виходив з того, що мати дитини (відповідач) протиправно чинить перешкоди у спілкування батька з дочкою, що є підставою для визначення судом порядку та способу спілкування батька та дитини…".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно здійснено посилання на положення частини першої статті 159 СК України, оскільки факт вчинення перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною та її вихованні з її боку судом не встановлено.
Зазначає, що рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 753/18670/15-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 545/4118/16-ц, від 12 грудня 2022 року у справі № 754/1340/21.
Провадження у суді касаційної інстанції
10 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Представник ОСОБА_1 адвокат Салашний М. О. у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 травня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова, яке набрало законної сили 05 січня 2022 року.
Від шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво серія НОМЕР_1 (актовий запис № 395). Спору щодо батьківства немає.
Відповідно до довідок від 15 липня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із договором оренди нерухомого майна від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки ГО "Центр комплексної корекції та дитячої реабілітації "Сенс+", наданої психологом-педагогом спеціалістом ОСОБА_6, станом на 24 квітня 2023 року ОСОБА_3 проходить тестування онлайн щодо виявлення особливостей психоемоційного стану дитини у зв`язку із розлученням батьків із подальшим наданням матері відповідних консультацій щодо виховання дитини. За результатами тестування складено висновок від 01 травня 2023 року із наданням рекомендацій та порад батькові дитини.
Суд дослідив листування батьків дитини через месенджери мобільного зв`язку щодо дитини, у тому числі переглянуті світлини, які визнаються сторонами у справі.
Встановлено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час розгляду справи сторони погодилися з тим, що вони не змогли дійти згоди щодо укладання та підписання угоди між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, зокрема з приводу положень про участь батька у спілкування з дитиною та її вихованні, проект якого позивачем додано до позовної заяви.
Відповідно до висновку № 1701-01-21 від 02 червня 2023 року, наданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради як органом опіки та піклування м. Черкаси на виконання ухвали суду від 24 квітня 2023 року, визначено батькові ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 : перший та третій тиждень місяця у п`ятницю з 16 год до 18 год та у суботу з 10 год до 15 год; день народження дитини, державні та релігійні свята за домовленістю між батьками без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства", далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.