ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2024 року
м. Київ
справа № 759/6109/21
провадження № 61-8232св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Миргородської міської ради Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Олійником Ігорем Володимировичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року у складі суддіБабич Н. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Миргородської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дитини.
Позов обґрунтований тим, що він та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2009 року до 26 липня 2017 року. Під час шлюбу у них народилися син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2017 року у справі № 759/1310/17 шлюб між ними розірвано.
Після розлучення діти залишилися проживати разом із матір`ю ОСОБА_2, яка надалі з дітьми переїхала до м. Миргорода Полтавської області.
У зв`язку з погіршенням відносин між ним та відповідачкою, яка не давала йому спілкуватися з дітьми, він звернувся до суду з позовом про визначення способу участі у вихованні дітей.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17920/17 зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначивши способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із синами. Проте відповідачка не виконувала це рішення та фактично обмежила позивачу будь-яке спілкування з ними, у зв`язку з чим за його заявою 17 листопада 2020 року Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження щодо виконання цього судового рішення.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року у справі № 759/11044/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, визначено місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 за місцем її проживання.
Наявність рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року не позбавляє його права звернутись із позовом про визначення місця проживання дитини у зв`язку з істотною зміною обставин та безпосередньо в інтересах дитини. Зміна обставин полягає в тому, що малолітній ОСОБА_3 категорично не бажає проживати зі своєю матір`ю та тривалий час просив позивача забрати його до себе, тому з 13 січня 2021 року ОСОБА_3 проживає з батьком. Він, як батько малолітнього сина, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважав за необхідне визначити місце проживання сина разом з батьком.
Просив визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним за його фактичним місцем проживання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що малолітній ОСОБА_3 близько двох років проживає з батьком, дитині за місцем проживання батька створені всі необхідні умови для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, показаннями допитаних у судовому засіданні свідків підтверджено прихильність дитини до батька, а за результатами діагностики стану дитини психологом підтверджено емоційну близькість дитини із батьком та почуття захищеності, яке син ОСОБА_3 відчуває до нього, а у своїх поясненнях ОСОБА_3 надав явну перевагу саме батьку, мати дитини не надала суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дитини, суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину ніж залишення її проживати разом з батьком у звичному для неї середовищі, визначення судом місця проживання дитини з одним із батьків ніяким чином не перешкоджає іншому із батьків брати участь у вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, спілкуванні з нею, що передбачено чинним законодавством, а в разі зміни обставин, які впливають на вирішення спору про місце проживання дитини, другий із батьків не позбавлений права повторно порушувати це питання, суд взяв до уваги як висновок органу опіки та піклування, так і психолого-педагогічні характеристики дітей. Таким чином, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Олійник І. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, просила їх скасувати, справу передати на новий розгляд за підсудністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 592/2352/17, провадження № 61-25175св18, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, провадження № 61-592св19, від 05 вересня 2018 року у справі № 752/22028/16-ц, провадження № 61-384св18, від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц, провадження № 61-1145св19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Також суди порушили норми процесуального права, зокрема судові рішення ухвалені з порушенням правил територіальної юрисдикції, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
27 березня 2021 року відповідачка через систему "Електронний суд" до Святошинського районного суду міста Києва подала клопотання про передачу справи за підсудністю. Вказувала, що рішенням від 06 листопада 2019 рокуу справі № 759/11044/19 визначено місце проживання обох її синів за її фактичним місцем проживання, тобто в м. Миргороді. Надала договір оренди житлового приміщення. З цих підстав відповідачка просила суд передати справу на розгляд до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. Таким чином, відповідачка довела до відома суду підстави про неналежність територіальної підсудності у справі.
Матеріали справи не містять ані ухвали суду про відмову в задоволенні цього клопотання, ані протокольної форми такої відмови, чим було позбавлено відповідачку права на подальше оскарження допущеного процесуального порушення.
Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та визначенні роздільного місця проживання дітей не врахували конкретних обставин справи та не звернули увагу на такі аспекти: чи не завдасть братам істотної психологічної травми подальше розділене проживання; чи може це вплинути на погіршення їхнього психічного та психологічного стану; чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом; на емоційний зв`язок між малолітніми братами; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору; чи має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними; чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один із батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо. Таким чином, суди не позбавлені можливості визначити роздільне місце проживання братів і сестер з обома батьками, однак головне в цьому не порушити для дитини відчуття стабільності, спокою та врахувати якнайкращі її інтереси. Проте, як випливає з рішень судів першої та апеляційної інстанцій, цього зроблено не було. Суд першої інстанції допитав лише малолітнього ОСОБА_3, однак не поцікавився, як дитина ставиться до роздільного місця проживання з братом, і внаслідок чого порушив права та інтереси малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Суд був зобов`язаний виходити з інтересів дитини та заслуховувати її особисту думку по суті спору, якщо це не суперечить її інтересам. Суд апеляційної інстанції, який був зобов`язаний усунути допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, відхилив клопотання про допит малолітнього ОСОБА_3, а допит іншого малолітнього ОСОБА_4 суд взагалі не проводив і не викликав його до судового засідання, щоб дослідити емоційний зв`язок між братами. Отже, суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які не були залучені до участі у справі, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю.
Суди першої та апеляційної інстанцій, захищаючи верховенство права та права дітей, не звернули уваги на те, що дитина протягом двох років розгляду справи знаходилася не за місцем свого проживання, визначеного рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року у справі № 759/6109/21 та не вжили жодних необхідних процесуальних заходів щодо повернення дитини матері до ухвалення рішення відповідно до статті 262 ЦПК України.
Позивач належним чином не підтвердив свій дохід, тому невідомо як надалі він зможе належним чином забезпечувати малолітню дитину.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Штогрин С. В., мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Рішення судів попередніх інстанцій ухвалені відповідно до норм матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому не підлягають скасуванню.
Зокрема зазначив таке.
Бажання дитини проживати з батьком сформоване неналежною та негідною поведінкою матері, застосуванням насилля та грубої сили до ОСОБА_3 .
Протягом усього періоду проживання ОСОБА_3 з батьком позивачка бачилася з сином лише один раз - 21 січня 2021 року, під час спроби його забрати.
Зміна фактичного місця проживання дитини відбулася з її волі, без будь-якого примусу чи маніпуляції.
Працівники ювенальної поліції 13 січня 2021 року та 21 січня 2021 року та служби у справах дітей 20 січня 2021 року та 03 червня 2021 року пересвідчилися у добрій волі дитини змінити місце проживання.
Визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком не впливає на можливість спілкування зі своєю матір`ю та братом.
У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні на сьогодні позивач разом з сином перебувають в Мексиканських Сполучених Штатах.
З 24 лютого 2024 року відповідачка жодного разу не зателефонувала позивачу і не поцікавилася, яким чином він з сином евакуювався, де вони перебувають, які у них плани і потреби.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 6 частини першої, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Із 14 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 14 лютого 2009 року серії НОМЕР_1 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 липня 2017 року у справі № 759/1310/17 шлюб між сторонами розірвано.
Під час шлюбу у сторін народились діти, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим в Новому Південному Уельсі в Комонвелс (Австралія) від 08 березня 2013 року з реєстраційним номером 34205/2013, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 11 лютого 2015 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві з актовим записом № 485, серія НОМЕР_2 .
Після розірвання шлюбу позивач та відповідач разом з дітьми проживали у сусідніх квартирах: позивач - в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідачка з дітьми проживала у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
У травні 2017 року відповідачка з дітьми переїхали для проживання до м. Миргорода (Полтавська область).
У зв`язку з погіршенням відносин між сторонами ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення способу участі у вихованні дітей.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17920/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні з дітьми, визначивши способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми.
На виконання вказаного рішення суду 17 листопада 2020 року Києво-Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4. Відповідачка не виконувала це рішення суду про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми та фактично обмежила будь-яке спілкування позивача з ними, що підтверджується актами державного виконавця від 06 грудня 2021 року, від 15 грудня 2021 року, від 22 грудня 2021 року, від 28 грудня 2021 року, від 05 січня 2022 року, від 12 січня 2022 року, від 18 січня 2022 року, від 25 січня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 та постановами про накладення штрафу від 15 грудня 2021 року, від 31 грудня 2021 року, від 06 січня 2021 року, від 13 січня 2021 року, від 20 січня 2021 року, від 27 січня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.
Відповідно до листа Києво-Святошинського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 02 березня 2018 року № 152 позивач цікавиться життям дітей, про що свідчить його обізнаність про життя та потреби дітей. Позивач допомагає з утриманням дітей та оплачує послуги няні.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миргородської міської ради від 02 квітня 2019 року № 137 місце проживання малолітнього ОСОБА_3 визначено разом з матір`ю за місцем її проживання.
13 червня 2019 року до Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_2 подала позов про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, у справі № 759/11044/19 позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 за місцем її проживання.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 01 жовтня 2020 року, складеного Службою у справах дітей та сім`ї Миргородської міської ради Полтавської області, ОСОБА_3 зазначив, що хоче проживати з батьком, пояснив, що з батьком йому комфортніше і спокійніше.
Згідно з протоколом допиту слідчого СВ Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 неповнолітнього ОСОБА_3 від 28 жовтня 2020 року останній зазначив, що під час проживання з мамою у них були суперечки та конфлікти, відповідачка могла його вдарити, зокрема вдарити по обличчю, накричати. ОСОБА_3 самостійно (без змушування батька) вирішив, що відмовляється жити з мамою, проте хоче, щоб мама проживала окремо та час від часу він міг провідувати її.
Згідно з інформацією, наданою практичним психологом Миргородської гімназії ім. Т. Г. Шевченка від 18 листопада 2020 року, під час бесіди ОСОБА_3 зазначив, що хоче жити з татом і братом, але без мами, хоче щоб вона жила окремо.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 20 листопада 2020 року квартири АДРЕСА_3 встановлено, що на момент обстеження дитина проживає у квартирі разом з матір`ю та молодшим братом, створені всі умови для повноцінного життя, навчання, розвитку ОСОБА_3, однак дитина висловлює бажання проживати разом з батьком ОСОБА_1 .
23 листопада 2020 року ОСОБА_1 повторно одружився, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Фоліант НОМЕР_5.
Згідно з довідкою Миргородської гімназії ім. Т. Г. Шевченка від 20 січня 2021 року № 02-24/42 ОСОБА_3 30 серпня 2018 року було зараховано до 1-В класу та відраховано зі складу учнів 3-В класу з 22 січня 2021 року на підставі заяви батька у зв`язку із зарахуванням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр освіти "Оптима" (далі - ТОВ "Центр освіти "Оптима").
13 січня 2021 року ОСОБА_1 зустрів матір відповідачки ОСОБА_10 разом із сином ОСОБА_3 та з`ясував, що відповідачка відсутня у місті Києві. Безпосередньо син ОСОБА_3 попросив позивача забрати його з собою та заявив, що відмовляється проживати з відповідачкою та матір`ю відповідачки. Позивач разом із сином ОСОБА_3 після розмови з представниками поліції, а саме за участі інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Скалозуб А. А. поїхали за адресою місця проживання позивача та повідомили матір про місцезнаходження дитини.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 січня 2021 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_4, підтверджено належні умов для дитини, а також відповідність усіх дій позивача інтересам ОСОБА_3 . В зазначеному акті ОСОБА_3 повідомив, що під час проживання з мамою інколи мама на нього сварилась, а іноді й підіймала руку. Не пускала його до батька на зустрічі, коли він того бажав. Йому комфортно проживати з батьком, хоче й далі проживати з ним та навчатись у місті Києві. Останній раз бачив маму разом з братиком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . З братиком не спілкується, оскільки не знає його номера телефону, а коли телефонує мамі, то вона не відповідає і не передзвонює.
Відповідно до довідки Дитячої музичної школи ім. А. П. Коломійця від 25 лютого 2021 року № 19 ОСОБА_3 був зарахований на перший рік навчання у клас скрипки.
Згідно з характеристикою учня 3-В класу Миргородської гімназії ім. Т. Г. Шевченка ОСОБА_3 зарекомендував себе як старанний та відповідальний учень, володіє учбовим матеріалом на достатньому рівні. Батьки цікавляться навчанням і досягненням сина.
Відповідно до психологічного висновку від 17 березня 2021 року, проведеного психологом центру "Відновлення" ОСОБА_13, що має вищу психологічну освіту, диплом магістра НОМЕР_3, дитина відчуває дистанцію до матері та хоче бути поряд з батьком, оскільки відчуває себе з ним більш спокійно та в безпеці. Для збереження стабільного емоційного стану дитини та цілісності психіки рекомендується його постійне проживання та знаходження в умовах однієї родини, що забезпечить дитині відчуття безпеки, стабільності та дозволить виробити єдину систему правил та поведінки (т. 1, а. с. 172).
Позивач є фізичної особою - підприємцем, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та надає послуги програмування, що підтверджується договором про надання послуг (послуги програмування) від 22 березня 2021 року № 01/11-3 з компанією в США під назвою "Volia Software Inc.".
Згідно зі свідоцтва досягнень ТОВ "Центр освіти "Оптима" ОСОБА_3 закінчив 3-й клас на відмінно.
Відповідно до довідки від 23 червня 2021 року № 63 ОСОБА_3 буде зараховано до 4-Б класу спеціалізованої школи № 80 м. Києва.
Батько забезпечив додаткові умови для розвитку дитини, що підтверджується довідкою від 25 лютого 2021 року керівника гуртка малювання "Художня майстерня", звітом успішності 2021 від 17 грудня 2021 року Альтернативної музичної шкоди "IROCKSTAR", довідкою від 20 січня 2022 року вих. № 01/2022/1 про те, що ОСОБА_3 відвідує гурток ментальної арифметики, довідкою від 05 квітня 2021 року № 5 про те, що ОСОБА_3 займається у Футбольному клубі ім. Вадима Сосніхіна у віковій категорії U-8, довідкою Громадського об`єднання "Асоціація дитячого плавання України" від 15 червня 2021 року.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 грудня 2021 року під час обстеження проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_3 та встановлено, що хлопчик гарно розвинений та дуже привітний, вільно висловлює свої думки, емоційний та має характер, навчається у школі № 80 у 4-Б класі м. Києва, додатково займається на гуртках: барабан, вокал, фортепіано, бадмінтон. Вивчає з батьком англійську та іспанську мови. Також у них є домашній улюбленець собака такса на ім`я " Рамона". Зі слів ОСОБА_3, йому комфортно проживати з батьком, хоче й далі проживати з останнім. За результатом обстеження зроблено висновок, що за місцем обстеження створено гарні умови для проживання, навчання, відпочинку та розваг малолітньої дитини.
У висновку про недоцільність відібрання дитини у батька та повернення малолітньої дитини до матері Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 24 січня 2022 року вих. № 105/01-83/В-140 вказано, що оскільки у дитини виявлено порушення прихильності до матері, дистанціювання від матері, присутній страх та небажання того, що матір може несподівано його забрати, то повернення дитини жити до матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини. Рекомендовано зустріч з матір`ю проводити за згодою та бажанням дитини, на безпечній для дитини території. За результатом роботи комісії Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки і піклування вважає, що відсутні підстави для відібрання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від його батька ОСОБА_1 та недоцільність повернення дитини до матері ОСОБА_2 .