ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/702/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Земельний Центр" (далі - Товариство, позивач) - Нагнибіда В.І. (адвокат),
відповідача - Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач, скаржник) - Логінова Т.Ю. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення АМК
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.09.2023 (головуючий - суддя Грамчук І.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 (головуючий - суддя Петухов М.Г., судді Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.)
у справі №924/702/23
за позовом Товариства
до Відділення АМК
про визнання недійсним і скасування рішення в частині.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Відділення АМК про визнання недійсним і скасування рішення Відділення АМК в частині, що стосується позивача.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Відділення АМК в частині, що стосується позивача, є неправомірним, оскільки, приймаючи вказане рішення відповідач: неправильно застосував норми матеріального права; не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; висновки Відділення АМК у рішенні не відповідають обставинам антимонопольної справи.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.09.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №924/702/23, позовні вимоги задоволені.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Відділення АМК, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Відділення АМК із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що спір у даних правовідносинах виник у зв`язку з оскарженням рішення Відділення АМК, яким визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів UA-2018-05-05-000314-с. Проте висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини другої статті 6 Закону в подібних правовідносинах, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та однакове матеріально-правове регулювання, відсутні станом на момент звернення Відділення АМК з касаційною скаргою.
4.2. Також, Відділення АМК у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що попередніми судовими інстанціями не враховані висновки, викладені Верховним Судом у таких постановах: від 13.03.2018 у справі №924/381/17; від 24.04.2018 у справі №924/380/17; від 12.06.2018 у справі №922/5616/15; від 24.01.2019 у справі №916/1734/17; від 19.02.2019 у справі №916/499/18; від 12.03.2019 у справі №914/843/18; від 12.03.2019 у справі №922/1531/18; від 05.08.2019 у справі №922/2512/18; від 13.08.2019 у справі №916/2670/18; від 10.10.2019 у справі №924/350/18; від 03.03.2020 у справі №907/284/19; від 05.03.2020 у справі №924/552/19; від 04.02.2021 у справі №910/17126/19; від 25.02.2021 у справі №910/1668/19; від 13.04.2021 у справі №921/120/20; від 11.06.2020 у справі №910/10212/19; від 22.07.2021 у справі №924/1096/21; від 27.01.2022 у справи №910/16243/20; від 02.06.2022 у справі №910/267/20; від 14.06.2022 у справі №910/1667/21; від 07.07.2022 у справі №910/9597/21; від 27.09.2022 у справі №910/9597/21; від 21.02.2023 у справі №910/18461/21; від 11.04.2023 у справі №910/21627/21; від 04.05.2023 у справі №910/21299/21; від 09.11.2023 у справі №924/1230/21; від 05.12.2023 у справі №924/1266/21, в частині необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень Відділення АМК, які стосуються спотворення результатів торгів у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. Від позивача відзив на касаційну скаргу до Суду не надійшов.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 19.05.2023 Адміністративною колегією Відділення АМК у справі №72/11-20 прийнято рішення №72/40-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), відповідно до якого:
- зокрема, Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом частини другої статті 6 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі в тендерній процедурі закупівлі, послуг "розробка технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в межах населеного пункту смт. Сатанів" (код ДК 021:2015: 71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), що проводились Сатанівською селищною радою за допомогою системи електронних закупівель "Рrоzоrrо", ідентифікатор закупівлі UА-2018-05-05-000314-с;
- за вчинення порушення, що зазначене у пункті 1 резолютивної частини Рішення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону накладено штраф, зокрема, на Товариство у розмірі 68 000 грн.
6.2. Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно зі змістом Рішення Відділенням АМК встановлено, що: відповідачі узгоджували свою поведінку під час участі в торгах, що, зокрема, підтверджується наступним: 1) синхронністю дій у часі, 2) реєстрацією на одному авторизованому майданчику, подачею тендерних пропозицій з однієї і тієї ж ІР-адреси, 3) використанням однієї і тієї ж ІР-адреси під час участі в аукціоні, 4) наявністю телефонних розмов між: Учасниками до/під час проведення торгів та іншим. При цьому, дії позивача та іншого учасника торгів визнано антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів UА-2018-05-05-000314-с внаслідок узгодження (координації) позивачем і учасником-2 своєї поведінки при підготовці до участі та участі у торгах шляхом обміну інформацією, що кваліфікується як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
6.3. Підставою для відкриття справи №72/11-20 стало повідомлення Управління захисту економіки у Хмельницькій області ДЗЕ НП України від 20.06.2019 №5888/39/121/01-2019 про ознаки вчинення позивачем та іншим учасником порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у публічних торгах. При цьому, у торгах UА -2018-05-05-000314-С також брав участь учасник-3.
6.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що як убачається із змісту Рішення, а саме розділу 4.1 "Встановлення антиконкурентних узгоджених дій", Відділення АМК, здійснивши аналіз тендерних пропозицій від Товариства та іншого виявило обставини, які свідчать, що учасники узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в торгах, а саме:
(1) синхронність дій у часі;
(2) спільне подання тендерних пропозицій (використання одного і того ж електронного майданчика, використання однієї і тієї ж IP-адреси);
(3) наявність телефонних розмов між Учасниками до/під час проведення процедури закупівлі;
(4) особливості подання документів учасниками (недоліки тендерної документації іншого учасника).
6.5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з такого.
6.5.1. Щодо синхронності дій учасників, які, на думку відповідача, виразилася у поданні учасниками тендерної пропозицій з невеликою різницею в часі (21 хвилина), ідентичний час входу в аукціон (12:25 год.), суд вказує, що такі дії самі по собі не можуть бути доказом вчинення учасниками антиконкурентних узгоджених дій, а мають оцінюватися в сукупності з іншими обставинами.
6.5.2. Відносно встановлення відповідачем спільного подання тендерних пропозицій, з підстав використання одного і того ж електронного майданчика та використання однієї і тієї ж IP-адреси, то суд вказує, що використання одного майданчика не є доказом узгоджених дій учасників справи, оскільки в протилежному випадку, до процедури проведення торгів слід допускати лише тих учасників, котрі використовують різні майданчики.
6.5.3. При цьому, використання однієї і тієї ж IP-адреси не є тотожним використанню одного і того ж комп`ютерного обладнання, а свідчить лише про використання однієї точки доступу до мережі Інтернет учасниками та не вказує про обмін учасниками інформацією між собою.
6.5.4. Крім того, в Рішенні відповідачем вказано, що використана учасниками торгів IP-адреса була надана у користування ТОВ "Кайлас-К", яке пов`язане відносинами контролю з позивачем, а фізично ТОВ "Кайлас-К" і позивач розміщені в офісах Бізнес-центру готелю Центральний м. Хмельницького.
6.5.5. Також, із Рішення вбачається, що таке використання адрес мало місце лише два дні поспіль 22.05.2018 та 23.05.2018 та не встановлений систематичний характер використання однієї і тієї ж точки доступу, як для подання звітності, використання в господарській діяльності або інших торгах, тощо.
6.5.6. Зокрема, із листа ДП "Прозорро" від 05.07.2019 №206/2006/03 вбачається, що під час інших торгів UA-2019-05-13-000427-a, позивач і інший відповідач антимонопольної справи використовували різні точки доступу до мережі Інтернет.
6.5.7. Тому, тимчасове дводенне використання однієї точки доступу до мережі Інтернет не вказує про вчинення учасниками антиконкурентних узгоджених дій.
6.5.8. Щодо обміну інформацією за допомогою телефонних розмов, суд вказує, що із встановлених відповідачем обставин, вони не можуть слугувати беззаперечним доказом обміну інформацією щодо торгів, як складової антиконкурентних узгоджених дій.
6.5.9. Відносно особливості подання документів учасниками, а саме, що інший відповідач антимонопольної справи надав у складі договору про закупівлю послуг вартість послуг з розробки технічної документації із землеустрою, щодо інвентаризації земель в межах населеного пункту смт. Сатанів без розшифровки статей витрат.
6.5.10. За такої поведінки іншого відповідача антимонопольної справи Відділення АМК зробив висновок, що вказаний суб`єкт господарювання був технічним учасником, оскільки, надання вартості послуг з розробки технічної документації із землеустрою, щодо інвентаризації земель в межах населеного пункту смт. Сатанів без розшифровки статей витрат не може вважатись випадковим збігом обставин. Також, Відділення АМК вказало, що інший відповідач у антимонопольній справі подавав тендерні пропозиції прикриття з метою забезпечення перемоги Товариства та свідчить про те, що у період підготовки та участі у процедурах закупівлі учасники діяли спільно та були обізнані про участь один одного у торгах.
6.5.11. Однак, такі висновки Відділення АМК щодо іншого учасника, як технічного, котрі наведені в Рішенні фактично є припущеннями, так як наявність недоліків в документації учасника не свідчить про його умисну участь в процедурі закупівлі, як технічного учасника, а лише є наслідком помилки в оформлені документів. В той же час, Відділенням АМК не встановлено обставин, що позивач та інший учасник брали участь у інших торгах, де один із учасників був би технічним.
6.5.12. Суд враховує, що відповідачем не встановлено використання у тендерних пропозиціях електронних документів, що мають однакові спільні метадані (схожість тексту, однакові помилки, тотожність властивостей електронного файлу документа).
6.15.13. Також відповідачем не встановлені обставини щодо пов`язаності позивача та іншого учасника господарськими відносинами, засновниками/учасниками/кінцевими бенефіціарними власниками, працівниками або довіреними особами.
6.16. Апеляційний господарський суд відмітив, що в цій справі, було встановлено, що відповідач встановив узгоджені антиконкурентні дії позивача та іншого учасника на підставі синхронності дій у часі, використання однієї і тієї ж IP-адреси, наявність телефонних розмов; недоліки тендерної документації іншого відповідача антимонопольної справи.
6.17. За наведеного, оцінюючи усі наведені обставини, наявні в матеріалах справи докази, у відповідності до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в цьому випадку синхронність дій в часі, використання однієї і тієї ж точки доступу, проведення телефонних розмов і твердження щодо технічної участі одного із учасників, за відсутності інших обставин, вказують на те, що висновок Відділення АМК про наявність узгоджених антиконкурентних дій між Товариством та іншим учасником базується на припущеннях, а не на доказах, котрі б у своїй сукупності беззаперечно підтвердили наявність узгоджених антиконкурентних дій між вказаними учасниками торгів.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №924/702/23 на підставі пунктів 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від позивача до Суду 18.03.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.
7.3. Суд протокольною ухвалою від 19.03.2024 долучив вказані пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пункті 4.1 цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано такі правові висновки:
- у частині необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень Відділення АМК, які стосуються спотворення результатів торгів у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності;
- у частині необхідності дослідження обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку, незалежно від фактично-доказової бази.
8.14. Предметом розгляду у даній справі є визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
8.15. Предметом розгляду справи №924/381/17 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.16. Предметом розгляду справи №924/380/17 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.17. Предметом розгляду справи №922/5616/15 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.18. Предметом розгляду справи №916/1734/17 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.19. Предметом розгляду справи №916/499/18 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.20. Предметом розгляду справи №914/843/18 було визнання частково недійсним та скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.21. Предметом розгляду справи №922/1531/18 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.22. Предметом розгляду справи №922/2512/18 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.23. Предметом розгляду справи №916/2670/18 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.24. Предметом розгляду справи №924/350/18 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.25. Предметом розгляду справи №907/284/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.26. Предметом розгляду справи №924/552/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.27. Предметом розгляду справи №910/17126/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.28. Предметом розгляду справи №910/1668/19 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.29. Предметом розгляду справи №921/120/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.30. Предметом розгляду справи №910/10212/19 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.31. Предметом розгляду справи №924/1096/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.32. Предметом розгляду справи №910/16243/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.33. Предметом розгляду справи №910/267/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.34. Предметом розгляду справи №910/1667/21 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.35. Предметом розгляду справи №910/9597/21 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.36. Предметом розгляду справи №910/18461/21 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.37. Предметом розгляду справи №910/21627/21 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.
8.38. Предметом розгляду справи №910/21299/21 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.