ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 242/4413/16-ц
провадження № 61-6070св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу держави України в особі Кабінету Міністрів України, в інтересах якого діє Міністерство юстиції України, на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 березня 2022 року у складі судді Черкова В. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Корчистої О. І., Мірути О. А.
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про відшкодування шкоди.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 він придбав житловий будинок на АДРЕСА_1 .
У липні 2013 року на земельній ділянці за вказаною адресою він збудував новий житловий будинок, а саме: виготовив проєкт, придбав будівельні матеріали, провів утеплення стін, облаштував кухню та ванну кімнату, встановив пластикові вікна, вхідні та прохідні двері, на що витратив 267 390,58 грн.
19 січня 2015 року під час обстрілу міста Авдіївки Донецької області його новий будинок був зруйнований.
Слідчий відділ Авдіївського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області відкрив кримінальне провадження № 12015050490000058 за частиною першою статті 115 КК України, відомості про що 19 січня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки внаслідок артилерійського обстрілу поранено військовослужбовця та пошкоджено належний позивачеві будинок.
Позивач вважав, що оскільки внаслідок артобстрілу будинок пошкоджений, то завдані йому матеріальні збитки повинні бути відшкодовані державою.
Позивач просив відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з Державного бюджету України через управління Державного казначейства в Донецькій області на його користь 267 390,58 грн матеріальних збитків, завданих терористичним актом.
07 лютого 2018 року у судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України 231 266,00 грн шкоди, завданої терористичним актом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на вішкодування матеріальних збитків, завданих терористичним актом під час проведення антитерористичної операції, на підставі статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), проте ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження розміру таких збитків.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, оскільки наданий позивачем звіт про оцінку розміру завданих збитків не є належним доказом факту руйнування будинку позивача та висновку про його часткову непридатність, бо зроблений оцінювачем без урахування об`єкта незавершеного будівництва за фотоматеріалами, які надав йому позивач та які не містять доказу про наявність незавершеного будівництва (матеріалів) саме на земельній ділянці, яка належить позивачеві.
Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2018 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що в порушення статті 214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) суди першої та апеляційної інстанцій не визначилися із заявленими підставами позову і їх зв`язком з його предметом, не встановили, які обов`язки за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) держава порушила та за порушення яких конвенційних зобов`язань позивач вимагає від держави компенсацію, належним чином не оцінили причини, зміст порушення та зумовлених ним наслідків для потерпілої, чи було з боку держави проведено об`єктивне й ефективне розслідування факту втручання у право позивача мирно володіти своїм майном, а також, чи доведено відповідачами дотримання негативного обов`язку не втручатися у вказане право.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 231 266,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач обґрунтував розмір завданої шкоди знищеного будинку Актом оцінки вартості відновлювального ремонту будинку та копіями товарних чеків і накладних на придбання будівельних матеріалів, в той час як частиною десятою статті 86 КЦЗ України передбачено, що розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна. Вимоги позивача про відшкодування шкоди за пошкоджене під час терористичного акту майно на підставі статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та статті 86 КЦЗ України є безпідставними. Разом з тим, позивач має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов`язків за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Позивач, зокрема, зазначив, що держава порушила вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Проте помилково вважає, що має право вимоги до держави про відшкодування за її рахунок шкоди, завданої пошкодженням (знищенням) внаслідок терористичного акту житла у розмірі реальної вартості житла. Також позивач, по суті, посилався на: відсутність компенсації завданої шкоди впродовж тривалого часу та невідновлення житла; відсутність спеціального порядку відшкодування за пошкоджене внаслідок терористичного акту житло. Зазначені доводи позивача суд визнав доведеними та обґрунтованими. Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення за рахунок держави грошової компенсації у розмірі 200 000,00 грн за пошкоджене майно, виходячи при цьому з наведених підстав та обґрунтування позову, а саме через відсутність компенсації завданої шкоди впродовж тривалого часу та невідновлення житла. Вирішуючи питання про задоволення позову, суд враховує постанову Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767, якою затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, однак вважає, що належним способом захисту прав позивача є стягнення грошової компенсації.
Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 січня 2023 року судові витрати у справі віднесено за рахунок держави.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 березня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміни у законодавстві, якими був запроваджений порядок здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, набули чинності 08 вересня 2020 року, а розпорядження щодо створення комісії з розгляду зазначених питань ухвалено Донецькою обласною державною адміністрацією, обласною військово-цивільною адміністрацією прийнято лише у жовтні 2020 року. З цим позовом до суду позивач звернувся у вересні 2016 року, коли у законодавстві України не було унормовано порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної пошкодженням будинку внаслідок терористичного акту. Крім того, після запровадження з 08 вересня 2020 року державою порядку здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, такий порядок позивачу роз`яснений не був, факт звернення останнього до відповідної комісії з розгляду зазначених питань не підтверджено. Справа неодноразова розглядалась судами різних інстанцій протягом 7 років. На час звернення до суду з цим позовом права позивача були порушені, юридичної основи для отримання за рахунок держави компенсації за шкоду, заподіяну у період проведення антитерористичної операції внаслідок пошкодження під час терористичного акту належного позивачу майна, у законодавстві України розроблено не було, а тому позивач у цій справі не мав іншого ефективного способу захисту порушених прав, аніж звернення до суду. Визначаючи розмір компенсації, суд першої інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, за принципом розумності та справедливості, використовуючи дискреційні повноваження та із урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з держави України на користь позивача грошової компенсації у розмірі 231 266,00 грн, яка є доведеною останнім.
Аргументи учасників
У квітні 2023 року до Верховного Суду від держави України в особі Кабінету Міністрів України надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів свого права на новий збудований будинок, який був зруйнований 19 січня 2015 року. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження введення новозбудованого об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку і набуття ним правового режиму нерухомого майна як об`єкта цивільного права. Сам факт знаходження будівельних матеріалів на земельній ділянці позивача не свідчить про те, що він є їхнім власником. Звіт незалежного оцінювача Гапотченко А. М. про оцінку розміру шкоди, завданої нерухомому майну - об`єкту незавершеного будівництва - житловому будинку на АДРЕСА_1 не міг прийматися до уваги з огляду на закінчення строку його дії. У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції вказав, що належить стягнути за рахунок держави грошову компенсацію у розмірі 200 000,00 грн, натомість у резолютивній частині стягнув компенсацію в іншому розмірі - 231 266,00 грн. Cуди попередніх інстанцій не встановили, що руйнування майна позивача відбулося саме внаслідок дій Держави України, тому справа не стосується права на відшкодування майнової шкоди, завданої саме відповідачем. Жодних причинно-наслідкових зв`язків між проведенням силами Держави України АТО та руйнуванням майна позивача суди не встановлювали. Обставин порушення державою негативного конвенційного обов`язку для відшкодування матеріальної шкоди (за порушення права власності, якщо саме держава знищила чи пошкодила майно особи) в позовній заяві ОСОБА_1 не зазначив. При цьому порушувати права та свободи громадян може не тільки держава Україна, навіть на території, де вона проводить АТО. Апеляційний суд не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 242/1186/18.
У травні 2023 року та лютому 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 надав відзиви на касаційну скаргу, в яких просить залишити оскаржені рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзиви мотивовані тим, що в усіх документах, які ОСОБА_1 надав суду, він наголошував на відсутності компенсації завданої йому шкоди впродовж тривалого часу та неможливості відновлення житла. Право приватної власності позивача порушено, належний будинок не з волі ОСОБА_1 став непридатним для подальшої експлуатації, що підтверджується актом обстеження будинку та актом про пожежу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 242/1186/18.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 12 жовтня 2012 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу набув у власність житловий будинок із надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 1410200000:04:011:0051, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 09 вересня 2013 року земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 1410200000:04:011:0051, за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_1
23 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Авдіївського міського відділу УМВС України в Донецькій області з заявою про проведення розслідування щодо пошкодження будинку внаслідок попадання снаряду 19 січня 2015 року, в результаті якого стіни, дах та вікна зазнали істотних пошкоджень.
23 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Авдіївського міського голови із заявою, в якій просив скласти акт про пошкодження будинку.
Відповідно до витягу з кримінального провадження від 19 січня 2015 року № 12015050490000058 Авдіївський міський відділ УМВС України в Донецькій області відкрив кримінальне провадження за частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, згідно з фабулою якого 19 січня 2015 року під час артилерійського обстрілу міста Авдіївки військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 командир роти ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження та було пошкоджено будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 .
Кримінальне провадження №12015050140000058, до якого були долучені матеріали за зверненням ОСОБА_1, передано за підслідністю до Управління Служби безпеки України в Донецькій області, та на момент розгляду цієї справи в судах першої й апеляційної інстанцій воно не завершене.
Згідно з листами департаменту фінансів Донецької обласної державної адміністрації від 11 квітня 2017 року № 02-02/22-611-4 і від 02 червня 2017 року № 02-02/22-984-4 допомога ОСОБА_1 на відновлення пошкодженого майна за адресою: АДРЕСА_1, з обласного та місцевого бюджетів не надавалася.
Відповідно до листа міської комісії з питань матеріальної допомоги громадянам Військово-цивільної адміністрації міста Авдіївки Донецької області від 10 травня 2017 року № 2 ОСОБА_1 до міської комісії з надання матеріальної допомоги громадянам за рахунок коштів міського бюджету не звертався.
Відповідно до акта попереднього обстеження об`єктів, які постраждали внаслідок проведення бойових дій на території міста Авдіївки, від 10 травня 2017 року робочою групою на підставі звернення ОСОБА_1 здійснене обстеження житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке постраждало внаслідок бойових дій на території міста Авдіївки.
У результаті обстеження встановлено: повне руйнування шиферного покриття та кроквяної конструкції даху житлового будинку, руйнування дерев`яного перекриття з дахом та стель, міжкімнатної перегородки між залом та спальнею, коридором та кухнею, оздоблювальних матеріалів у житлових кімнатах, пошкодження всіх міжкімнатних дверей, шести металопластикових віконних блоків, водопостачання, електропроводки та електролічильника, сантехприладів і вхідних дверей.
Згідно зі звітом про оцінку розміру шкоди, завданої нерухомому майну - об`єкту незавершеного будівництва - житловому будинку загальною площею 97,84 м2, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 231 266,00 грн, вартість будівельних матеріалів, виробів і конструкцій - 202 590,00 грн. Звіт складений у 2015 році без зазначення дати.
Відповідно до проєкту та локального кошторису на будівельні роботи індивідуального житлового будинку його вартість склала 241 394,00 грн.
Згідно з наданими позивачем квитанціями про купівлю будівельних матеріалів їх загальна вартість становила 271 895,22 грн.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до статті 56 КонституціїУкраїни кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19) зазначено, що "передбачене у статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, з огляду на відсутність відповідного закону не породжує легітимного очікування на отримання від Держави України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об`єкт нежитлової нерухомості незалежно від того, на якій території - під контрольній чи непідконтрольній Україні - мав місце вказаний акт.