ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 229/1727/21
провадження № 61-13188св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана адвокатом Єльчаніновою Іриною Олександрівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивований тим, що 2010-2011 роках він мав ділові стосунки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" (далі - ТОВ "Агроком"), одним з засновників якого був ОСОБА_2 . Вказане товариство потребувало фінансової допомоги. 05 квітня 2011 року він надав відповідачу позику у розмірі 50 000,00 доларів США з метою надання поворотної фінансової допомоги ТОВ "Агроком", про що відповідач видав письмове боргове зобов`язання. Відповідач запевнив його, зокрема, що після подолання товариством фінансових труднощів він зможе щороку виплачувати йому проценти за користування грошовими коштами. Позику надано строком на сім років, після чого відповідач зобов`язався повернути суму позики та додатково сплатити проценти за користування грошима, розмір яких за домовленістю сторін встановлено на рівні облікової ставки Національного банку України та які нараховуються щомісячно. Сума процентів за кожен наступний місяць розраховується виходячи з суми позики, збільшеної на суму нарахованих процентів за кожен минулий місяць. За невиконання або неналежне виконання зобов`язання відповідач несе відповідальність усім належним йому майном та майновими правами, на які за законодавством може бути звернено стягнення. Разом з тим, відповідач не виконав покладених на нього зобов`язань за договором позики.
ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 137 381,05 доларів США, яка складається з: суми позики за борговим зобов`язанням від 05 квітня 2011 року у розмірі 50 000,00 доларів США; проценти за користування позикою протягом семи років ? 76 037,66 доларів США; три проценти річних за порушення грошового зобов`язання ? 11 343,39 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 03 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на висновки експертизи та пояснення свідка ОСОБА_3, який пояснив, що у 2011 році товариство не потребувало додаткових фінансових надходжень у вигляді позики та у разі потреби, ? таке рішення приймалось б на загальних зборах, суд дійшов висновку, що боргове зобов`язання від 05 квітня 2011 року є недостовірним та не доводить факт отримання ОСОБА_2 позики в розмірі 50 000,00 доларів США, оскільки фактично підпис від імені ОСОБА_2 у борговому зобов`язанні від 05 квітня 2011 року виконаний ймовірно раніше листопада 2010 року, тобто підпис виконаний не у вказану в документі дату. Більше того, першочергово виконувався підпис від імені ОСОБА_2, після чого наносився друкований текст документа та відтиск печатки ТОВ "Агроком", що, на думку суду, підтверджує доводи відповідача про неукладання такого договору. Ураховуючи те, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів їх переконливість, а також не довів наявності обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, не довів факту укладення договору позики, факту передачі грошових коштів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 03 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05 квітня 2011 року в сумі 54 500,00 доларів США, з яких: сума позики - 50 000,00 доларів США; три відсотки річних - 4 500,00 доларів США.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово "позика", ключовим є зміст документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постановах від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14-ц, від 08 квітня 2021 року у справі №500/1755/17, від 22 вересня 2021 року у справі №761/29374/19 та від 16 лютого 2022 року у справі №520/19325/18.
Текст боргового зобов`язання від 05 квітня 2011 року засвідчено особистим підписом ОСОБА_2, який в суді фактично не заперечував, що підпис у борговому зобов`язанні виконаний ним особисто, але вважав, що сам документ не може бути належним доказом укладання договору позики, оскільки його печатний текст, печатка та особистий підпис нанесені в різний час, що підтверджується відповідним висновком експерта. Так, за результатами дослідження оригіналу боргового зобов`язання від 05 квітня 2011 року встановлено, що в ньому: відсутні ознаки штучного зістарювання документу; зміни в друкований текст документу не вносилися; реквізити виконувались в наступній хронологічній послідовності: першочергово виконувався підпис від імені ОСОБА_2, після чого наносився друкований текст документа та відтиск печатки ТОВ "ТОВ "Агроком"; відтиск печатки ТОВ "Агроком" нанесений не в той час яким датований документ, а в період з 25 листопада 2010 року до 08 грудня 2010 року; підпис у досліджуваному документі виконаний ймовірно раніше листопада 2010 року, тобто досліджуваний підпис виконаний не у вказану в документі дату.
Між тим, вказані доводи, на переконання колегії суддів, не є належним та допустимим доказом, що договір позики 05 квітня 2011 року між сторонами не укладався. Зокрема, наявність відтиску печатки ТОВ "ТОВ "Агроком" не є обов`язковою, оскільки договір укладався між фізичними особами. Розписка (боргове зобов`язання) за особистим підписом відповідача була надана суду позивачем у справі, як доказ укладення договору позики грошових коштів сторонами. Та обставина, що на аркуші паперу, на якому вже стояв підпис, друкувався текст боргового зобов`язання, не спростовує того, що підпис виконано саме ОСОБА_2 і це підтверджено висновком почеркознавчої експертизи. Доказів того, що договір позики має іншу правову природу, суду не надано.
Доводи про те, що позивачем використано бланк з печаткою та підписом відповідача, колегія суддів не приймає, оскільки факт проставлення підпису на чистому аркуші паперу та внесення на нього в подальшому друкованого тексту боргового зобов`язання, також не є прямим доказом того, що текст вносився без відома відповідача і що зобов`язання є підробленим. При цьому посилання на пояснення в суді першої інстанції свідка ОСОБА_3, співзасновника ТОВ "Агроком", щодо відсутності потреби фінансових надходжень ТОВ "Агроком", а у протилежному випадку необхідності вирішення вказаного питання колегіально на загальних зборах товариства, а таких зборів в 2011 році не проводилось, ? не є свідченням неукладення між сторонами у справі, як фізичними особами, оспорюваного договору позики.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав своїх обов`язків за договором позики, то вимоги в частині стягнення основної суми позики та трьох процентів річних підлягають задоволенню. Розраховуючи суму до стягнення за статтею 625 ЦК України апеляційний суд виходить з простроченої суми, яка становить 50 000,00 доларів США та періоду прострочення 1 095 днів, відтак на користь позивача з відповідача слід стягнути 4 500,00 доларів США - 3 % річних за користування позикою.
Відмовляючи у стягненні відсотків за користування позикою, апеляційний суд виходив із того, що конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника. З договору позики вбачається, що хоча ним і обумовлені проценти за користування коштами на рівні облікової ставки НБУ, але предметом договору були грошові кошти в іноземній валюті (доларах США), а не в національній валюті гривні.
Аргументи учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою та доповненням до касаційної скарги, у якій просив постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга та доповнення до касаційної скарги мотивовані тим, що враховуючи диспозитивність судового процесу та різну позицію сторін, судом була призначена судова технічна експертиза, за наслідком проведення якої складено висновок № 3460/3461/3462-21, в якому, серед іншого, достеменно встановлено, що в розписці від 05 квітня 2011 року реквізити виконувалися в наступній послідовності: першочергово виконувався підпис від імені відповідача (раніше листопада 2010 року), після чого наносився друкований текст документу та відтиск печатки ТОВ "Агроком" (в період з 25 листопада 2010 року до 08 грудня 2010 року). Отже, підпис в розписці від імені відповідача виконувався як мінімум за 25 календарних днів перед нанесенням на неї безпосередньо тексту та такий текст виконувався друкованим способом, тобто не власноручно. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Відповідач заперечував факт підписання розписки, зазначав, що викладені в ній умови не погоджував, грошові кошти не отримував.
У національному законодавстві не врегульована типова форма розписки, проте за звичаями ділового обороту реквізит "Підпис" розміщується завжди у кінці документа, під його основним змістом, тобто під текстом документа, для того, щоб зафіксувати дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливити спотворення його змісту. З огляду на те, що підпис від імені відповідача розміщений за 25 календарних днів перед нанесенням на неї безпосередньо змісту (тексту), який більш того виконувався друкованим способом, суд першої інстанції правильно застосував норми права та зробив висновок, що текст розписки відповідачем не схвалювався, умови договору позики ним не погоджувалися, тому не має підстав вважати, що позивач надав відповідачу грошові кошти у борг, а останній ? їх отримав. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц вказала, що коли сторони не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. ОСОБА_1 не спростовано, не доведено належними та допустимими доказами факт укладання договору позики та передачі коштів відповідачу. В свою чергу судом першої інстанції встановлені підстави, що свідчать про неукладення договору позики.
Апеляційний суд допустив також і процесуальні порушення. Зокрема, в процесі підготовки справи до розгляду судом були винесені ухвали, відповідно до яких апелянту були надані терміни для усунення недоліків, а саме для звернення з заявою із зазначенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надання доказів на підтвердження таких причин. Станом на 03 травня 2023 року недоліки не усунуто та не надано доказів вчинення дій, які б свідчили про виконання постановлених судом ухвал. Позивач посилався на те, що він доглядає за своєю матір`ю, проведення останній оперативного втручання, але жодного доказу на підтвердження того, що мати знаходиться з ОСОБА_1 (за межами України) не було надано. Крім того, недостатнім є посилання в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку всього лише на факт дії воєнного стану, адже наведене не є перешкодою для здійснення правосуддя та підставою для зупинення судового процесу. З огляду на наведене, ОСОБА_1 не довів, що мали місце обставини, що унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу. Крім того, позивач подає документи через систему "Електронний суд", що суттєво полегшує процес підготовки та подачі документів до суду учасникам справи. Також апеляційний суд з порушенням процесуальних норм ухвалою від 02 травня 2023 року зменшив розмір судового збору. При цьому, таке рішення ухвалено суддею-доповідачем одноособово. ОСОБА_1 на підтвердження підстав для зменшення розміру судового збору подав документи про фінансовий стан лише за останній квартал 2022 року, а не за 2022 рік. З матеріалів виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого листа у справі № 229/1727/21, вбачається, що у ОСОБА_1 наявні два транспортні засоби, відкриті рахунки в банківських установах, а отже він мав у своїй власності активи, якими може розпоряджатись та сплатити судовий збір.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, повернуто особі, яка її подала. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року відмовлено.
В ухвалі зазначено, що ОСОБА_2 як на підставу касаційного оскарження посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року в справі № 161/11436/21, від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц, від 28 березня 2018 року в справі № 520/8073/16-ц, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 629/5364/13-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 205/5292/15-ц, від 01 лютого 2023 року в справі № 201/11503/20, від 10 листопада 2022 року в справі № 990/115/22. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження.
17 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є.В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, справу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 54 500,00 доларів США боргу за договором позики. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до боргового зобов`язання від 05 квітня 2011 року ОСОБА_2, засновник ТОВ "Агроком", видав боргове зобов`язання на підтвердження укладення між ним та ОСОБА_1 договору позики та фактичне отримання ним від ОСОБА_1 грошей в сумі 50 000,00 доларів США, які будуть використані для надання поворотної фінансової допомоги ТОВ "Агроком". Гроші в сумі 50 000,00 доларів США отримав строком на 7 років, після чого зобов`язується повернути основну суму позики та додатково сплатити проценти за користування грошима, розмір яких встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. Нарахування процентів відбувається щомісячно з дня наступного за днем підписання цього зобов`язання. Сума процентів за кожен наступний місяць розраховується виходячи з суми позики збільшеної на суму нарахованих процентів за кожен минулий місяць нарастаючим підсумком. Зобов`язання зі сплати основної суми позики і процентів виникає одночасно, але може бути виконано ним достроково як повністю, так і частково, що підтверджується окремим письмовим документом. За невиконання або неналежне виконання цього зобов`язання ОСОБА_2 несе відповідальність усім належним йому майном та майновими правами, на які за законодавством може бути звернено стягнення.
Боргове зобов`язання також містить печатку ТОВ "Агроком" та підпис позичальника.
Висновком експертизи № 3460/3461/3462-21 за результатами проведення комплексної судової технічної експертизи документів у цивільній справі № 229/1727/21 від 22 квітня 2022 року (досліджуваний документ - оригінал боргового зобов`язання від 05 квітня 2011 року) визначено наступне:
1. У борговому зобов`язанні від 05 квітня 2011 року підпис від імені ОСОБА_2 виконаний пастою синього кольору з фіолетовим відтінком для кулькових ручок;
2. У борговому зобов`язанні від 05 квітня 2011 року відсутні ознаки штучного зістарювання документу;
3. У борговому зобов`язанні від 05 квітня 2011 року зміни в друкований текст документу не вносилися;
4. У борговому зобов`язанні від 05 квітня 2011 року реквізити виконувалися в наступній хронологічній послідовності: першочергово виконувався підпис від імені ОСОБА_2, після чого наносився друкований текст документу та відтиск печатки ТОВ "Агроком". Встановити послідовність виконання відтиску печатки ТОВ "Агроком" та друкованого тексту не надається можливим у зв`язку відсутністю їх взаємного перетину;
5. Відтиск печатки ТОВ "Агроком" у борговому зобов`язанні від 05 квітня 2011 року нанесені не в той час яким датований документ, а в період з 25 листопада 2010 року до 08 грудня 2010 року;