ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року
м. Київ
справа № 808/8622/15
адміністративне провадження № К/9901/41230/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Запорізькій області)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року ( Семененко М.О. ),
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (Судді: Чабаненко С.В., Іванов С.М., Шлай А.В.),
у справі № 808/8622/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Автомир"
до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Автомир" (далі - позивач, ТОВ "Восток Автомир") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач (враховуючи заяву про зміну предмета позову), просив суд:
-визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень - березень 2015 та скасувати наказ про проведення перевірки №314 від 10.06.2015;
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0000902203 та №0000892203 (т. 1 а.с. 3-14, т. 2 а.с. 144-146).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016, адміністративний позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 21.07.2015 №0000902203 та №0000892203. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 5 а.с. 34-46, а.с. 100-104).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій (в частині задоволених позовних вимог), відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Моторба", ТОВ "Інспайр - Трейд", ТОВ "КК "Щит-2" з поставки запасних частин із посиланням на лист Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України, в якому зазначено, що в період з 01.01.2014 по 06.07.2015 даний товар підприємствами ТОВ "Екоторг-С", ТОВ "Сом Актив", ТОВ "Моторба", ТОВ "Бура Груп", ТОВ "Інспайр - Трейд", ТОВ "Укр-Буд-Ка.Ком", ТОВ "Доріо груп", ТОВ "КК "Щит-2", ТОВ "Тріада Гранд" не імпортувався. Детальніше, доводи контролюючого органу базуються на відсутності сертифікатів якості на товар (придбаний у ТОВ "Моторба", ТОВ "КК "Щит-2"), недоліків товарно-транспортних накладних, а також наявній податковій інформації відносно ТОВ "Моторба" (відсутність за місцезнаходженням та не наданням останнім декларації з податку на прибуток та фінансової звітності за 2014 рік), а також податковій інформації ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 24.06.2015 №61/22-0315/38191803 з питань проведення фінансово-господарських операцій ТОВ "Консалтингова Компанія "Щит-2" з ТОВ "Інспайр-Трейд" при визначені сум податкового кредиту за лютий 2015 року; податковій інформації від 01.07.2015 р. № 66/22-0315/38191803 з питань проведення фінансово-господарських операцій ТОВ "Консалтингова Компанія "Щит-2" з ТОВ "Тріада Гранд", ТОВ "Моторба", ТОВ "Евробілд Компані" при визначенні сум податкового кредиту за березень 2015 року, відповідно до яких контролюючим органом встановлено відсутність реальності господарських операцій з придбання послуг.
До того ж, за доводами скаржника, акт наданих юридичних послуг ТОВ "КК "Щит-2" (на виконання умов договору від 09.02.2015 року № 2/02-15-18) не містить обсяг, а також конкретний зміст послуг; звіт про юридичні послуги надано лише в судовому засіданні, а у відповідності до податкових накладних, наданих ТОВ "КК "Щит-2" постачальником послуг, які фактично надані ТОВ "КК "Щит-2" позивачеві на виконання умов договору від 15.01.2015 року № 27/02-15-17, є ТОВ "Аквамарін Трейд", що свідчить про неможливість безпосереднього надання цих послуг позивачу ТОВ "КК "Щит-2". Посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 5 а.с. 110-118).
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які зводяться до незгоди контролюючого органу з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем в період з 12.06.2015 по 25.06.2015 у відповідності до наказу від 10.06.2015 року № 314 документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Восток Автомир" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень - березень 2015 року, складено акт перевірки № 1848/08-27-2203/34535386 від 30.06.2015, з висновками про порушення позивачем:
-пп.14.1.36, 14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 276 448,00 грн., в тому числі за січень 2015 на суму 113 298,00 грн, за лютий 2015 на суму 163 150,00 грн.; завищення від`ємного значення за березень 2015, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації) на суму 107 664,00 грн (т. 5 а.с. 37-68, 69).
На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0000902203 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 345 560,00 грн., в т.ч. за основним платежем 276 448,00 грн. та 69 112,00 грн. штрафні санкції (25%)(т. 1 а.с. 21,23);
- №0000892203 від 21.07.2015, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 107 664,00 грн (т. 1 а.с. 22).
Частково задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, за результатами оцінки наданих позивачем первинних документів, посилаючись на індивідуальну юридичну відповідальність платника податків, дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ "Моторба", ТОВ "Інспайр - Трейд", ТОВ "КК "Щит-2", ТОВ "РВС Трейд" на виконання укладених договорів. Окремі недоліки в первинних документах, а також відсутність Сертифікату якості на товар та наявність податкової інформації стосовно контрагентів позивача за висновками судів попередніх інстанцій не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції за умови документального підтвердження її здійснення сукупністю інших документів, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію. Також, суди попередніх інстанцій відхилили посилання контролюючого органу на інформацію, викладену в листі Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України, внаслідок не спростування останнім можливості імпортування товару в інший період або іншими особами, що не було досліджено контролюючим органом під час проведення перевірки, тоді, як придбання запасних частин на виконання укладених договорів із ТОВ "Моторба", ТОВ "Інспайр - Трейд", ТОВ "КК "Щит-2" підтверджено документально. Крім цього, суди попередніх інстанцій відхилили доводи контролюючого органу про неможливість безпосереднього надання юридичних послуг ТОВ "КК Щит-2" позивачу внаслідок їх попереднього придбання у ТОВ "Аквамарин", оскільки здійснення такої господарської діяльності чинним законодавством не заборонено та за умови реального отримання цих послуг замовником (позивачем), такі обставини не впливають на право позивача на формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ "КК Щит-2" (т. 5 а.с. 34-46, а.с. 100-104).
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).
Пунктом 200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
До того ж, пунктом 44.1 статті Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.