ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року
м. Київ
справа № 808/400/17
адміністративне провадження № К/9901/41349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій області)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 ( Нестеренко Л.О. ),
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (Судді: Чабаненко С.В., Баранник Н.П., Щербак А.А.),
у справі № 808/400/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет-Ком Сервіс"
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нет-Ком Сервіс" (далі - позивач, ТОВ "Нет-Ком Сервіс") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 січня 2017 року № 0000431407, № 0000441407, № 0000421407 (т. 1 а.с. 4-13).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 року адміністративний позов задоволено (т. 2 а.с. 149-153, 191-194).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ "Будпром-інвест" (субпідрядник), внаслідок неможливості самостійного надання останнім послуг по обслуговуванню об`єктів мережі доступу фіксованого зв`язку ПрАТ "Київстар" відповідно до договорів від 29.04.2016 року № 1/29/04/16, № 2/29/ 04/16, а також від 16.05.2016 року № 3/16/05/16, № 4/16/05/16. Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані відсутністю в актах виконаних робіт ТОВ "Будпром-інвест" за липень 2016 року місця складання, конкретизації робіт, а також використаних матеріалів, відсутності листування між ПрАТ "Київстар" та ТОВ "Нет-Ком Сервіс" щодо переліків працівників ТОВ "Будпром-інвест", якими виконувались роботи (засобів зв`язку з ними), а також відсутності документів на підтвердження надання доступу до об`єктів ПрАТ "Київстар". До того ж, скаржник посилався на наявну податкову інформацію з інформаційних систем та АРМів: ІС "Податковий блок", архіву електронної звітності, ЄРПН, щодо відсутності у ТОВ "Будпром-інвест" необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, а також придбання ТОВ "Будпром-інвест" в період з 01.07.2016 року по 31.08.2016 року лише ТМЦ (суміш ациклічна вуглеводнів стабілізована, продукти харчування (молоко, масло, сметана та інше), скло в асортименті, продукти харчування (курча бройлер, печінка, лапи курчат та інше), деетанпропанбутанізований конденсат), що свідчить про неможливість надання останнім послуг по обслуговуванню об`єктів мережі доступу фіксованого зв`язку. Також скаржником звернуто увагу на наявність кримінального провадження № 42016100000000291 від 24.03.2016 року за ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, в якому фігурує ТОВ "Будпром-інвест", що помилково не враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. Враховуючи викладене, посилаючись на зафіксовані актом перевірки порушення позивачем п. 198.1 статті 198, п. 200.1, 200.1 ПК України, а також порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 86 КАС України, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову (т. 2 а.с. 208-211).
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем в період з 12.12.2016 року по 16.12.2016 року документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет-ком сервіс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Будпром-інвест" (ЄДРПОУ 40398780) за період з 01.01.2016 року по 31.08.2016 року, складено акт перевірки № 138/08-29-14-02/36097508 від 23.12.2016 року, з висновками про порушення позивачем:
- п. 44.1, 44.2. ст. 44 р. II, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 р. III Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 186 907 грн., у т.ч.: за 3 квартал 2016 р. на суму 186 907 грн.;
- п.п. 14.1.36, п.н.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.. 200, п. 201.1, п.201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення залишку від`ємного значення за серпень у сумі 36 246 грн; заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 171 424 грн. в т.ч. по періодах: липень 2016 р. - 118 620 грн., серпень 2016 р. - 52 804 грн (т.1 а.с. 14-40).
На підставі акту перевірки відповідачем 25.01.2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000431407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 280 360,50 грн., в тому числі 186 907,00 грн. за основним платежем та 93 453,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 43);
- № 0000441407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 257 136,00 грн., в тому числі 171 424,00 грн. за основним платежем та 85 712,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 45);
- № 0000421407, яким ТОВ "Нет - Ком Сервіс" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36 246,00 грн. за звітний податковий період серпень 2016 р (т. 1 а.с. 41).
Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій, за результатами оцінки наданих позивачем первинних документів, посилаючись на індивідуальну юридичну відповідальність платника податків, дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ "Будпром-інвест" за перевіряємий період на виконання укладених договорів з позивачем. До того ж, суди дійшли висновку, що предметом податкової перевірки були господарські операції ТОВ "Нет-Ком Сервіс" з ТОВ "Будпром-інвест", а не господарські операції позивача з ПрАТ "Київстар", первинні документи відносно якого позивачем були подані лише з метою підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг у субпідрядника ТОВ "Будпром-інвест", тому відхилили доводи контролюючого органу в частині недоліків таких документів та відсутності додаткових доказів листування позивача із ПрАТ "Київстар". Крім цього, судами відхилені посилання скаржника на наявність кримінального провадження № 32016220000000152 від 15.06.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 204, ч.3 ст.212 КК України, в якому фігурує ТОВ "Будпром-інвест", внаслідок відсутності доказів, що останнє стосується господарських операцій позивача з його контрагентом, а також з огляду на відсутність вироку, яким встановлено фіктивність ТОВ "Будпром-інвест".
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (підпункт 201.10. статті 201 ПК України).