ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 800/330/17
Провадження № 11-171заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 800/330/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання незаконним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.10.2023 (головуюча суддя Бучик А. Ю., судді Берназюк Я. О., Гімон М. М., Кравчук В. М., Рибачук А. І.),
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому (з урахуванням заяви від 27.02.2018 про зміну предмета позову) просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач) від 04.07.2017 № 168/вс-17 про визнання його ( ОСОБА_1 ) таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
- зобов`язати Комісію в пленарному складі розглянути питання щодо визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
1.2. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято стосовно нього як кандидата, котрий взяв участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, оголошеному ВККС 07.11.2016. Вважає, що це рішення Комісії є незаконним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням принципу рівності та з проявом щодо нього ознак дискримінації порівняно з іншими конкурсантами (щодо яких також було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження у зв`язку з пропуском строку притягнення судді до відповідальності).
На підтвердження цього доводу позивач посилається на те, що жодних даних про притягнення його, ОСОБА_1, до відповідальності будь-якого виду немає. Що ж до рішення Вищої ради юстиції від 20.10.2015, у якому хоч і зроблено висновок про порушення ним як суддею Вищого адміністративного суду України норм процесуального права при постановленні ухвали від 09.07.2012 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 [це рішення згадується в негативному щодо нього висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) та в оскаржуваному рішенні ВККС на обґрунтування висновку про недостовірність його тверджень у пункті 22 розділу ІІ декларації доброчесності судді (твердження, що ним не здійснювалися вчинки, які можуть мати наслідком притягнення до дисциплінарної відповідальності)], але у притягненні його до дисциплінарної відповідальності відмовлено. У зв`язку із цим, як зауважує позивач, підстав для іншого твердження в декларації доброчесності судді немає. Аналогічні відомості зазначені у відповідному пункті декларації доброчесності й іншими суддями, щодо яких Вища рада юстиції відмовила у відкритті дисциплінарного провадження через закінчення строків притягнення судді до відповідальності і щодо яких ВККС як до учасників оголошеного конкурсу негативного висновку не зробила.
1.3. Позивач стверджує, що рішення ВККС від 04.07.2017 № 168/вс-17 прийнято з порушенням принципу обґрунтованості, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки Комісією не враховано конституційної гарантії щодо забезпечення судді житлом за місцем роботи та його (позивача) відповідне право.
На час видачі йому ордера на службову квартиру суперечки щодо неї не було; обставини, що свідчили про безпідставне відчуження квартири забудовником іншій особі, йому стали відомі під час оформлення права користування квартирою. Фактично він не набув права користування службовою квартирою (як зазначено й у висновку ГРД), а згодом звернувся із заявами про скасування рішень щодо надання йому квартири, на підставі яких були прийняті відповідні рішення.
Позивач покликається також на те, що службове житло було отримано й іншими суддями, до яких під час конкурсу не було зауважень, які предʼявлені йому.
1.4. Позивач доводить і те, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі закону, оскільки жодна норма не передбачає обов`язку кандидата на посаду судді надавати документальне підтвердження походження грошових коштів, які отримані іншими особами (у випадку позивача - його сестрою).
Про безоплатне користування частиною житлового будинку його сестри ОСОБА_3 він зазначив в електронній декларації. ОСОБА_3 не є членом його сім`ї, а тому непідтвердження її фінансової спроможності придбати будинок поставлено йому у вину безпідставно.
1.5. На переконання ОСОБА_1, оскаржуване ним рішення ВККС підлягає скасуванню також тому, що воно не відповідає принципу розсудливості та добросовісності, оскільки задекларовані ним земельні ділянки та грошові кошти (щодо яких ВККС зробила висновок про його неспроможність у достатній мірі пояснити фінансову можливість їх придбати) він отримав безоплатно на підставі закону (земельні ділянки) та у вигляді заробітної плати і спадку.
Висновок ВККС про його фінансову неспроможність для набуття статків є протиправним припущенням, яке не підтверджено належними доказами.
Усі задекларовані позивачем готівкові кошти, за його твердженням, відповідають його доходам, отриманим від трудової діяльності в період роботи на посаді судді з 2005 по 2014 роки та спадку; зокрема, його заробітна плата за вказаний період сумарно склала 2 969 609 грн.
1.6. Позивач звертає увагу, що рішення ВККС від 04.07.2017 № 168/вс-17 обґрунтоване обставинами, які зазначені у висновку, затвердженому ГРД 20.04.2017. Водночас рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2018 у справі № 826/2334/18 визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено ГРД 20.04.2017. Позивач стверджує, що Комісія за будь-яких обставин не повинна була враховувати зазначений висновок ГРД, адже він не був підписаний належним чином - у ньому відсутні дата складання та автор.
1.7. Наголошує ОСОБА_1 й на порушенні ВККС щодо нього статті 32 Конституції України, яке вбачає у втручанні в право на приватне життя.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд, КАС ВС) рішенням від 16.10.2023 у задоволенні позову відмовив.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 04.07.2017 № 168/вс-17, яким ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді, Комісія прийняла у пленарному складі за внутрішнім переконанням її членів, з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03.11.2016 № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16). Оскаржуване позивачем рішення ВККС містить мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, інформації ГРД та пояснень її представника, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді.
2.3. Суд зазначив, що в межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді з урахуванням мети і завдань його проведення обов`язком (повноваженням) Комісії є з`ясування й оцінка всіх аспектів життя та діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.
Комісія, враховуючи її правовий статус, повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006 (схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013.
2.4. Касаційний адміністративний суд виснував, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними. Оцінювання кандидатів відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, обставини, що свідчать про недоброчесність кандидата на посаду судді, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності виходячи із загальноприйнятих уявлень до цього поняття, особливо, якщо йдеться про суддю.
Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
2.5. Застосувавши підхід Європейського суду з прав людини щодо оцінки правомірності рішень Комісії під час реалізації дискреційних повноважень, відповідно до якого суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів (рішення у справах Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus, Putter v. Bulgaria), а також висновки Великої Палати Верховного Суду в постановах від 13.05.2020 у справі № 9901/212/19 та від 20.05.2020 у справі № 9901/257/19, зроблені з урахуванням цього підходу, суд першої інстанції зазначив, що висновок про непідтвердження ОСОБА_1 в конкурсній процедурі здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді Комісія зробила на підставі оцінювання конкретних обставин, встановлених щодо позивача в цій процедурі. Позивач ці обставини не заперечує, однак не згоден з оцінкою, яку їм надала Комісія.
2.6. Суд першої інстанції, перевіряючи обґрунтованість оскаржуваного рішення, взяв до уваги, що Комісія критично оцінила висновок ГРД щодо позивача, відхиливши частину фактів, на які було посилання в цьому висновку як на доказ невідповідності кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (ухвалення рішень щодо мирних зібрань). Із частиною інших обставин, зазначених у висновку ГРД, Комісія погодилася, вважаючи, що вони в сукупності свідчать про невідповідність позивача як кандидата на посаду судді Верховного Суду критерію доброчесності. Згідно з висновком суду першої інстанції, під час оцінювання кандидата на відповідність критерію доброчесності Комісія не повинна доводити обґрунтованість сумнівів у доброчесності кандидата. Достатньо, щоб сумнів мав об`єктивну основу та ґрунтувався на фактах (був обґрунтованим). Спростування обґрунтованого сумніву покладається на учасника конкурсу.
2.7. Оцінивши доводи позивача, суд першої інстанції виснував, що викладені в рішенні ВККС від 04.07.2017 № 168/вс-17 висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними, вони підтверджені доказами і не є помилковими щодо фактів. Оцінюючи ці обставини в сукупності, Комісія, як і ГРД раніше, дійшла висновку, що кандидат ОСОБА_1 не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді. За оцінкою суду першої інстанції такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.
2.8. Відхилив суд першої інстанції й довід позивача про дискримінацію щодо нього в конкурсній процедурі (у різному ставленні ВККС до нього порівняно з іншими кандидатами), зазначивши, що оцінювання кандидата є персональним, комплексним і враховує всі обставини в сукупності. Окремі схожі обставини в досьє різних кандидатів необов`язково призводять до однакових рішень, оскільки Комісія враховує ще й інші факти, які стосуються конкретної особи та можуть істотно відрізнятися.
2.9. Що ж до твердження позивача, що немає правової норми, якою був би установлений обов`язок кандидата на посаду судді документально підтвердити походження грошових коштів, які отримані третіми особами [у випадку з позивачем - сестрою], Касаційний адміністративний суд вказав, що специфіка конкурсу покладає саме на кандидата, який зацікавлений в отриманні посади судді, обов`язок надати переконливі пояснення (а за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів у його доброчесності.
2.10. Відхиляючи довід позивача, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 у справі № 826/2334/18 визнано протиправним та скасовано затверджений ГРД 20.04.2017 висновок про невідповідність його як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення конкурсу висновок був чинним, підлягав включенню до суддівського досьє та дослідженню під час конкурсних процедур. За висновком суду, подальше скасування висновку ГРД не є обставиною, яка може безумовно свідчити, що прийняте відповідачем стосовно позивача за наслідками конкурсу рішення є протиправним.
3. Короткий зміст апеляційної скарги
3.1. ОСОБА_1 не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду від 16.10.2023, подав апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову в повному обсязі.
3.2. Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо підстав скасування зазначеного рішення суду, позивач мотивує тим, що воно не відповідає таким вимогам закону, як обґрунтованість та вмотивованість судового рішення, оскільки в ньому викладені лише загальні формулювання стосовно правомірності оскаржуваного рішення відповідача. Згідно з доводами позивача жодних посилань на конкретні докази, їх оцінку, мотиви, з яких докази прийняті судом чи відхилені, як того вимагає стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у рішенні суду першої інстанції не наведено.
3.3. Позивач в апеляційній скарзі також стверджує, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що призвело до порушення його процесуальних прав.
3.4. Ще одним доводом в апеляційній скарзі є посилання ОСОБА_1 на тривалий розгляд справи судом.
3.5. Інші доводи позивача з приводу його незгоди з рішенням суду першої інстанції стосуються обставин, на які покликається ВККС у рішенні від 04.07.2017 № 168/вс-17. Ці доводи за змістом та спрямованістю подібні до зазначених позивачем у позовній заяві, які наведено вище.
4. Рух апеляційної скарги
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15.11.2023 відкрила апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 30.11.2023 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на апеляційну скаргу (надійшов до Великої Палати Верховного Суду 01.12.2023) ВККС стверджує, що наведені в скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
5.2. Комісія зазначає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та надав правильну юридичну оцінку цим обставинам, ухваливши законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
5.3. Наголошує, що в спірному рішенні ВККС докладно викладені фактичні обставини, які мали значення для оцінювання ОСОБА_1 в конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад судді Верховного Суду і які, зрештою, стали підставою для прийняття рішення щодо позивача, а також правові підстави та мотиви саме такого рішення.
5.4. ГРД не реалізувала свого права подати відзив на апеляційну скаргу позивача.
6. Обставини справи
6.1. Суд установив, що з 20.03.2008 ОСОБА_1 є суддею Вищого адміністративного суду України.
6.2. Рішенням Комісії від 07.11.2016 № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
6.3. 01.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді КАС ВС за спеціальною процедурою призначення.
6.4. Рішенням Комісії від 05.12.2016 позивача було допущено до участі в конкурсі.
6.5. Рішенням ВККС від 11.01.2017 № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі в конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .
6.6. Згідно з умовами проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду позивач проходив кваліфікаційне оцінювання як суддя.
6.7. За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" в межах процедури конкурсу до КАС ВС ОСОБА_1 набрав 159 балів та був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
6.8. Проведення співбесіди за результатами дослідження досьє під час кваліфікаційного оцінювання кандидата ОСОБА_1 призначено до розгляду на 28.04.2017.
6.9. 20.04.2017 ГРД затвердила висновок про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Висновок ГРД ґрунтується на таких обставинах:
- суддя Мойсюк М. І. у складі колегій суддів Вищого адміністративного суду України (ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2014, 30.09.2014, 18.11.2014) залишив у силі судові рішення судів попередніх інстанцій про заборону мирних зібрань [Громадській раді "Конгрес українців Севастополя" біля пам`ятника Тарасу Шевченку в м. Севастополі 24.08.2011; Профспілці підприємців м. Харкова, Харківській обласній організації "Ми - Харків`яни", Харківській обласній організації політичної партії "Народна самооборона", Харківській обласній організації політичної партії "Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" на майдані Свободи в м. Харкові 09.08.2011; проведення мітингу та безстрокової акції протесту на майдані Свободи в м. Харкові 10.08.2011]. Застосування суддею ОСОБА_1 норм права без урахування рішення Європейського суду з прав людини у справі "Верєнцов проти України" (рішення стало остаточним 11.07.2013), згідно з висновком ГРД, є проявом свавілля або грубою недбалістю та може свідчити про залежність ОСОБА_1 від виконавчої влади;
- у декларації доброчесності судді за 2016 рік ОСОБА_1 підтвердив, що не здійснював вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Однак правдивість такого твердження спростовується рішенням Вищої ради юстиції від 20.10.2015, яким було констатовано порушення цим кандидатом норм процесуального права при здійсненні правосуддя, що може свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку. Підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності згідно із зазначеним рішенням Вищої ради юстиції слугувала та обставина, що встановлений законом строк застосування дисциплінарного стягнення сплинув;
- кандидат ( ОСОБА_1 ) вчиняв дії, спрямовані на отримання службового житла у м. Києві, за наявності серйозних сумнівів, що він потребував поліпшення житлових умов. На обґрунтування таких сумнівів у висновку ГРД наведено інформацію про матеріальні статки ОСОБА_1 та членів його сім`ї, отриману з досьє цього кандидата, а саме: з поданої ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015 та 2016 роки відомо, що він та члени його сім`ї володіють готівковими коштами в сумах 1 250 000 грн та 1 350 000 грн (в 2015 та 2016 роках відповідно), земельною ділянкою в Обухівському районі Київської області, квартирою площею 69 кв. м у м. Львові, автомобілем "Toyota Camry" (придбано в 2011 році за 317 913,00 грн), а також значною кількістю іншого нерухомого майна. ГРД дійшла висновку, що наведені обставини щодо статків позивача свідчать про те, що він мав об`єктивну можливість придбати житло за власний рахунок і що, вчинивши дії, спрямовані на отримання службового житла, позивач допустив недоброчесну поведінку.
Окрім того, у висновку ГРД наведено інформацію, що кандидат ( ОСОБА_1 ) за 2016 рік задекларував право користування будинком площею 376 кв. м у АДРЕСА_1, який належить на праві власності його сестрі ОСОБА_3 і який був придбаний у 2015 році за 1 700 770 грн, тоді як дохід ОСОБА_3 за 2012-2016 роки склав 245 699 грн.
6.10. Рішенням ВККС від 04.07.2017 № 168/вс-17 кандидата ОСОБА_1 визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в КАС ВС.
6.11. За результатами голосування (9 проти 3) Комісія дійшла висновку, що доводи ГРД про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики частково знайшли підтвердження під час процедури кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду.
6.12. Такими, що знайшли підтвердження, ВККС визнала доводи ГРД у висновку від 20.04.2017 щодо невідповідності фактичним обставинам тверджень позивача в пункті 22 розділу ІІ декларації доброчесності судді, щодо його недобросовісної поведінки, пов`язаної з отриманням службової квартири за наявності достатнього для придбання житла рівня матеріального забезпечення, а також щодо користування житловим будинком у АДРЕСА_1 без надання переконливих пояснень стосовно фінансової спроможності сестри ( ОСОБА_3 ) придбати цей будинок.
6.13. Так, Комісія визнала твердження ОСОБА_1 в пункті 22 розділу ІІ декларації доброчесності судді за 2015 рік (хоча у висновку ГРД вказано декларацію доброчесності судді за 2016 рік, докази у справі підтверджують, що фактично йдеться про декларацію доброчесності судді, подану ОСОБА_1 за 2015 рік 01.12.2016) [твердження: "Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності"] недостовірним, урахувавши, що в рішенні Вищої ради юстиції від 20.10.2015 встановлено порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права, що призвело до порушення права особи на перегляд судових рішень і що може свідчити про ознаки дисциплінарного проступку. Підставою ж для відмови у відкритті дисциплінарного провадження Вища рада юстиції визнала ту обставину, що передбачений законом строк, протягом якого застосовується дисциплінарне стягнення до судді, сплинув.
У зв`язку із цим ВККС констатувала прояв позивачем недоброчесності та відзначила, що цей прояв мав місце у прямій суперечності з поданою ним декларацією доброчесності судді, що підтверджується рішенням Вищої ради юстиції від 20.10.2015.
6.14. Щодо висновку ГРД про недобросовісну поведінку ОСОБА_1, пов`язану з отриманням службової квартири та користуванням житловим будинком в АДРЕСА_1, Комісія в рішенні від 04.07.2017, пославшись на пункт 4.7 Бангалорських принципів поведінки суддів та Кодекс суддівської етики, зазначила, що суддя має бути обізнаний про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру та вживати розумні заходи з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї родини; на суддю покладено обов`язок докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.
Дослідивши досьє позивача та його пояснення з приводу отримання службової квартири, Комісія оцінила ці пояснення (твердження) як суперечливі та зробила висновок, що це вказує на недостатнє сприйняття кандидатом обов`язку демонструвати бездоганну поведінку у всіх сферах життя та діяти так, щоб підтримувати впевненість суспільства у чесності носіїв судової влади.
Комісія врахувала інформацію від Національного антикорупційного бюро України, згідно з якою протягом 2012-2016 років дохід ОСОБА_3 становив лише 245 699 грн, тоді як вартість будинку, придбаного нею в 2015 році, становила 1 700 770 грн.
Комісія констатувала, що позивач не заперечував факту користування житловим будинком, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3, однак підтверджуючих документів стосовно права користування цим житлом не надав. Так само як і не зміг пояснити походження коштів на купівлю будинку його сестрою.
У рішенні від 04.07.2017 також зазначено, що кандидат і члени його сім`ї є власниками досить великої кількості готівкових коштів та майна. Фінансову спроможність для набуття цих статків позивач у достатній мірі пояснити не зміг, а лише зауважив, що більшу їх частину отримав у спадок.
6.15. Дослідивши досьє ОСОБА_1 та його пояснення щодо кожної з обставин, які стали підставою для висновку ГРД про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія виснувала, що зазначені вище обставини дають підстави для обґрунтованого сумніву в сприйнятті та утвердженні кандидатом фундаментальних засад професійної етики та доброчесності суддів.
7. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування при вирішенні спору в цій справі
7.1. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
7.2. Згідно із частиною першою статті 79 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
7.3. Щодо Верховного Суду (як вищого суду в системі судоустрою відповідно до частини другої статті 17 Закону № 1402-VIII) пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що він створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.
7.4. Частиною другою статті 81 Закону № 1402-VIII передбачено, що на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону [1) має стаж роботи на посаді судді не менше десяти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше десять років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше десять років].
7.5. Частинами першою та другою статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частина перша статті 85 Закону № 1402-VIII).
Комісія за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі (пункт 4 частини п`ятої статті 81 зазначеного Закону).
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).
7.6. Згідно з пунктом 11 частини четвертої статті 85 Закону № 1402-VIII суддівське досьє має містити інформацію [зокрема] щодо дотримання суддею правил професійної етики: а) відповідність витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки судді правилам суддівської етики.
7.7. Відповідно до пунктів 16 та 17 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Дослідження досьє здійснюється членом Комісії, визначеним для підготовки до розгляду і доповіді справи щодо проведення кваліфікаційного оцінювання стосовно відповідного судді або кандидата на посаду судді.
7.8. Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів:
оголошення доповіді за результатами дослідження досьє;
надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію;
послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді.
Під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (абзац третій пункту 20 розділу III Положення № 143/зп-16).
7.9. Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що Комісія ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Рішення ВККС про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом (пункт 36 розділу III Положення № 143/зп-16).
7.10. Рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина третя статті 88 Закону № 1402-VIII).
7.11. Застосувавши наведені вище норми права у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВККС від 04.07.2017 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (відповідає критерію правомірності рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень згідно із частиною першою статті 19 Конституції України, пунктом 1 частини другої статті 2 КАС).
7.12. Так, рішення прийнято Комісією відповідно до її повноважень, визначених законом, за результатами дослідження досьє ОСОБА_1 та проведення співбесіди як передбаченого законом етапу кваліфікаційного оцінювання в конкурсній процедурі на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду. При дослідженні досьє Комісія дала оцінку висновку ГРД щодо кандидата, який був доданий до досьє, що відповідає нормам статті 87 Закону № 1402-VIII.