ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2024 року
м. Київ
справа № 203/1752/23
провадження № 51-6989км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Дніпровський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції стосовно
ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та 26 вересня 2023 року ухвалив свій вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 28 жовтня 2022 року приблизно об 11 годині, керуючи технічно справним автомобілем BMW 530і, реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_8, їхав у лівій смузі для руху у світлий час доби по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю просп. Олександра Поля в м. Дніпрі з боку вул. Володимира Антоновича в напрямку просп. Пушкіна, проїзна частина якого має по три смуги для руху в кожному напрямку.
Під час руху водій ОСОБА_7, проявляючи протиправну самовпевненість, здійснюючи рух із перевищенням максимально допустимої в населеному пункті швидкості, а саме рухаючись зі швидкістю не менше ніж 78 км/год, маючи можливість об`єктивно виявити пішохода ОСОБА_9, який перетинав проїзну частину просп. Олександра Поля в м. Дніпрі справа наліво по ходу руху автомобіля у не відведеному для цього місці, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, у результаті чого в указаний час в районі будинку АДРЕСА_2 здійснив наїзд передньою частиною автомобіля BMW 530і на ліву бічну поверхню тіла пішохода ОСОБА_9 .
Своїми діями водій авто ОСОБА_7 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, пп. "б" п. 2.3, пунктів 12.3, 12.4, пп. "б" п. 12.9 Правил дорожнього руху.
Порушення ним приписів п. 12.4 і пп. "б" 12.9 Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, які в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22:00 в приміщенні КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня І. І. Мечнікова" ДОР від поєднаної травми голови, грудної клітки та кінцівок із численними переломами кісток скелета, яка ускладнилася розвитком травматичного шоку і набряку головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа.
Дії ОСОБА_7 у вищезазначеній частині кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду стосовно нього. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не виконав вимог ч. 2 ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки у вироку не навів належних та достатніх мотивів призначення йомудодаткового покарання, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Зауважує, що апеляційний суд, усупереч вимогам КПК, не перевірив належним чином обставин, які мають істотне значення для призначення додаткового покарання засудженому відповідно до положень статей 50, 65 КК, та своє рішення про додаткове покарання обґрунтував лише тим, що він щонайменше чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Зазначає про те, що суд не взяв до уваги його заняття волонтерством та виконання ним завдань як водія.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Захисник підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Як визначено положеннями ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.
Доводи засудженого, наведені ним у касаційній скарзі, про недотримання судом апеляційної інстанції вимог статей 50, 65 КК та необґрунтоване призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів уважає безпідставними.
Вказані доводи за своїм змістом стосуються питання призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.