ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
справа № 165/621/20
провадження № 51-5141 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020030050000128 від 7 лютого 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Чорників Володимир-Волинського району Волинської області, мешканки АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_6, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 1 серпня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 30 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 126 КК до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.
На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного судом покарання.
Згідно з вироком ОСОБА_6 було визнано винуватою у тому, що вона 6 січня 2020 року приблизно о 19 годині, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, з мотивів особистих неприязних відносин, в ході словесного конфлікту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, реалізовуючи свій злочинний намір щодо спричинення тілесних ушкоджень, умисно нанесла один удар долонею правої руки в обличчя ОСОБА_8, чим завдала фізичного болю і не спричинила тілесних ушкоджень.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 1 серпня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу Волинського апеляційного суду від 1 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що судом апеляційної інстанції:
- перераховано докази, що покладені в основу вироку місцевого суду, однак не надано їм належної юридичної оцінки як кожному окремо, так і в сукупності;
- не звернуто увагу на те, що показання потерпілої та свідків суперечать одні одним та письмовим доказам;
- порушено вимоги статей 23, 358 КПК та залишено в силі необґрунтований вирок суду першої інстанції, чим, на думку захисника, порушено засади безпосередності дослідження доказів, а відтак і право на справедливий судовий розгляд, презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та право на захист, у зв`язку з чим вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Також захисник посилається на те, що постанова слідчого, якою перекваліфіковано кримінальне правопорушення з ч. 1 ст. 125 на ч. 1 ст. 126 КК, про що внесені відомості до ЄРДР, кримінальним процесуальним законодавством не передбачена, оскільки, як зазначає захисник, зміна кваліфікації здійснюється не постановою слідчого, а на підставі положень ст. 214 КПК.
Водночас вказує, що:
- обвинувальний акт повертався для проведення дізнання кримінального проступку, однак після його повернення доказів вчинення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, здобуто не було, оскільки слідчих дій для підтвердження цього не проводилось, заяви від ОСОБА_8 після повернення обвинувального акта в органи дізнання не надходило, у зв`язку з чим вважає, що дізнання за ст. 126 КК розпочато і проведено незаконно;
- обвинувачення щодо нанесення побоїв долонею в обличчя не підтверджується письмовими доказами, відповідно до яких удар був нанесений кулаком в ділянку носа, та вважає, що цими доказами спростовуються і показання свідка - працівника поліції про те, що було чути звук ляпаса.
Водночас, захисник зазначає, що показання не доводять "поза всяким розумним сумнівом" винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку).
Зауважує, що характеризуючі особу ОСОБА_6 документи вказують, що вона є дбайливою матір`ю, яка добросовісно піклується про здоров`я та добробут дітей, а тому, коли останні опиняються у загрозливому для життя становищі, це викликає у неї психологічний стрес і намагання усунути будь-які загрози для них, що, на думку захисника, підтверджує знаходження ОСОБА_6 в стані сильного душевного хвилювання, а також крайньої необхідності (ст. 39 КК), у зв`язку з чим остання, враховуючи небезпеку для здоров`я дитини, була змушена відбирати її, застосовуючи примусові дії.
Відтак, захисник уважає, що, враховуючи положення статей 25, 36, 39 КК, місцевий суд мав постановити виправдувальний вирок, а суд апеляційної інстанції скасувати обвинувальний. З огляду на зазначене, на переконання захисника, судом апеляційної інстанції допущено порушення ст. 413 КПК, а саме не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Також захисник вказує, що стороною захисту в суді першої інстанції було заявлено клопотання про приєднання звукозапису конфлікту, в задоволенні якого було відмовлено, а тому, на переконання адвоката, залишилися нез`ясованими обставини, що підтверджують показання засудженої, мотив її дій, провокуюча поведінка потерпілої (ст. 91 КПК), у зв`язку з чим вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що показання обвинуваченої не підтверджуються іншими доказами.
На зазначену касаційну скаргу прокурор ОСОБА_9, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, подала заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність зазначених у скарзі захисника доводів, просить ухвалу Волинського апеляційного суду від 1 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.
Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги захисника про те, що обвинувачення щодо нанесення побоїв долонею в обличчя не підтверджується письмовими доказами, відповідно до яких удар був нанесений кулаком в ділянку носа, та вважає, що цими доказами спростовуються і показання свідків - поліцейської, яка ніби чула звук ляпаса, не можуть бути предметом касаційного розгляду.
У своїй касаційній скарзі захисник посилається на незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, вважає, що таке рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Відповідно до матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, в цілому зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань:
- потерпілої ОСОБА_8, яка вказувала, що 6 лютого 2020 о 19 год на АДРЕСА_2 винесла дитину ОСОБА_10 та ОСОБА_11, і під час передачі сина обвинуваченій ОСОБА_6 нанесла їй один удар кулаком правої руки в ліву сторону голови. Зазначила, що обличчя в неї було відкрите. Пояснила, що отримала шок, відчувала біль, дискомфорт. Викликали поліцію. Після цього удару, коли сіла в машину, то в неї з носа потекла кров. Пояснила, що очевидцями події були ОСОБА_12, який знаходився на задньому сидінні автомобіля ОСОБА_10 та двоє поліцейських ОСОБА_13 відділення, прізвище одного з яких ОСОБА_14 . Вказала, що вночі після побиття себе погано почувала, її нудило, боліла голова, в зв`язку з чим вона 7 лютого 2020 року звернулася до лікарні;
- свідка ОСОБА_15, відповідно до яких, він зазначив, що біля будинку ОСОБА_16 нанесла ОСОБА_17, коли остання пішла віддавати сина. Пояснив, що він сидів на задньому сидінні автомобіля ОСОБА_18 . Коли ОСОБА_19 повернулася в машину, то в неї з носа потекла кров. Вона говорила, що в неї крутиться голова, розказувала, що їй нанесла удар ОСОБА_20 (Кузнєцова). Підтвердив, що коли передавали дитину, то були присутні поліцейські ОСОБА_13 . Пізніше на виклик приїхали поліцейські з ОСОБА_21 ;
- свідка ОСОБА_22, відповідно до яких, він зазначив, що 6 лютого 2020 року приблизно о 19.00 на АДРЕСА_2, ОСОБА_23 почала віддавати дитину, і в цей час ОСОБА_6 нанесла їй один удар кулаком в обличчя. Після цього ОСОБА_19 сіла в автомобіль, і в неї почалася кровотеча з носа. Пояснив, що під час інциденту біля будинку знаходились два працівники ОСОБА_13 відділення поліції. Пояснив, що в його автомобілі перебував ОСОБА_24, він, ОСОБА_25 (Троць) ОСОБА_19 і малолітній син ОСОБА_26 . Він вийшов з транспортного засобу з місця водія, з правої сторони від нього з передньої частини автомобіля стояла ОСОБА_6, напроти нього були працівники ОСОБА_13 відділення поліції, ззаду від автомобіля з лівої сторони пішла ОСОБА_19 з малолітнім сином на руках. Коли вона наблизилася, то ОСОБА_6 провокувала конфлікт, нецензурно висловлювалася на адресу ОСОБА_8, висловлювала невдоволення, а коли ОСОБА_19 простягла дитину, то ОСОБА_6 правою рукою нанесла потерпілій удар. Дитина опинилась у мами, і ОСОБА_6 з сином та старшою дочкою пішла в будинок. Зазначив, що він особисто не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . З приводу того, що ОСОБА_6 пошкодила його автомобіль, звертався до Іваничівського відділу поліції. Після отримання удару від ОСОБА_11, у ОСОБА_19 було почервоніння на обличчі, текла кров з носа. Написали з цього приводу заяву в поліцію і під ранок 7 лютого 2020 року стан ОСОБА_19 погіршився, в неї була блювота і запаморочення;
- свідка ОСОБА_27, відповідно до яких, він зазначив, що як поліцейський, на той час, ОСОБА_13 відділення перебував у групі на чергуванні. Надійшло повідомлення про пошкодження транспортного засобу. Заявник ОСОБА_28, повідомив, що колишня співмешканка розбила скло його автомобіля. Сказав, що виїжджає на АДРЕСА_2 . Зазначив, що сварилися між собою за дитину. Ще була дружина ОСОБА_10, до якої ОСОБА_6 кричала, щоб вона віддала їй дитину. ОСОБА_29 обійшла автомобіль, і віддала дитину. Тоді ОСОБА_30 нанесла удар рукою дружині ОСОБА_10, і було чути звук ляпаса. Підтвердив, що удар був нанесений долонею руки в обличчя. Був характерний звук - ляск. Свідок наголосив, що бачив це на власні очі, зокрема, як ОСОБА_19 передала ОСОБА_31 дитину, а ОСОБА_32 нанесла ОСОБА_19 один удар. Пояснив, що у їх службовому авто горіли фари і двигун працював. Показав, що дитина вже була в ОСОБА_31, як вона нанесла удар ОСОБА_19 . Підтвердив, що в цей час знаходився на вулиці на відстані 2 м від ОСОБА_31 та ОСОБА_19 . Очевидцем події був також ОСОБА_22 Ствердно сказав, що бачив і чув, як ОСОБА_6 нанесла удар ОСОБА_25 (Троць) Надії.