ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 940/1198/21
провадження № 61-18539 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неживка Ігоря Вікторовича, на рішення Тетіївського районного суду Київської області
від 29 травня 2023 року у складі судді Мандзюка С. В. та постанову
Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц.. Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру
у Київській області), ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу
та скасування його державної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням виконавчого комітету Галайківської сільської ради Тетіївського району Київської області
від 03 листопада 2000 року № 44 затверджено список на додаткове збільшення розмірів земельних ділянок для працівників соціальної сфери села Софіполь Тетіївського району Київської області. До цього списку входила вона (позивач)
як учитель Галайківської ЗОШ І-ІІ ст. Також указаним рішенням ініційовано питання перед Київською обласною радою про збільшення розміру земельних ділянок, що передаються.
Рішенням Київської обласної ради двадцять третього скликання від 05 грудня
2001 року № 305-18-ХХІІІ "Про регулювання земельних відносин на території області" погоджено збільшення до 2 гектарів розмірів земельних ділянок,
які надаються громадянам для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до додатку № 5 їй надано додатково в постійне користування 2,00 га. Про виділення земельної ділянки свідчить запис у земельній кадастровій книзі
№ 899 і у погосподарській книзі № 5 за 2016-2023 роки.
Позивач указувала, що вона постійно користувалася цією земельною ділянкою
та, маючи намір отримати її у власність, звернулася до компетентних органів.
Розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації від 12 січня
2006 року № 22 надано дозвіл Галайківській сільській раді на розробку проєкта
із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Галайківської сільської ради за межами населеного пункту. Згідно з додатком
до розпорядження (список громадян-працівників соціальної сфери) їй виділено земельну ділянку площею 2,00 га.
На підставі вказаного розпорядження вона звернулася до приватного підприємства "Земля" (далі - ПП "Земля") для виготовлення проєкта землеустрою. Доки виготовлявся проєкт землеустрою право розпорядження земельною ділянкою було передано до Головного управління Держземагенства
у Київській області, у зв`язку з чим 11 березня 2014 року вона звернулася
із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки, однак отримала відмову, мотивовану тим, що вказана земельна ділянка включена до інвентаризації.
16 листопада 2018 року вона звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про виділення їй у власність земельної ділянки, проте отримала відмову, з тих підстав, що вказана земельна ділянка перебуває
у власності (користуванні) третіх осіб.
Для з`ясування зазначеної інформації вона звернулась до ПП "Земля",
яке розробляло проєкт землеустрою, і 08 серпня 2019 року підприємство повідомило її, що неможливо продовжити виготовлення проєкта землеустрою,
так як земельна ділянка, на яку вона претендувала, передана у власність інших громадян. Згодом позивач дізналася, що спірна земельна ділянка передана
у власність ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру Київській області № 10-7356/15-18-сг, виданого 13 серпня 2018 року, право власності зареєстровано 26 вересня 2018 року.
Позивач зазначала, що з 2001 року вона постійно користується спірною земельною ділянкою, вчасно сплачує податки. Натомість, ГУ Держгеокадастру
у Київській області не врахувало її право постійного користування, що призвело
до порушення її прав.
Крім того, позивач указувала, що вона понесла витрати зі сплати судового збору
в розмірі 908,00 грн та планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі
10 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним
наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13 серпня 2018 року
№ 10-7356/15-18-сг у частині, що стосується передання у власність
ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3224681200:05:017:0032, та скасувати його державну реєстрацію, а також стягнути понесені нею судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката
Кузьменка Є. А., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі
№ 940/1198/21. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неживка І. В., залишено
без задоволення. Рішення Тетіївського районного суду Київської області
від 29 травня 2023 року та додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2023 року залишено без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що право користування на земельну ділянку,
яку зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2, позивачу ніколи
не належало, оскільки зазначена земельна ділянка останній у встановленому законом порядку не надавалася. При цьому межі земельної ділянки, якою позивач, з її слів, користувалася з 2001 року, не встановлювалися. Позивач не довела,
що відповідна земельна ділянка має кадастровий номер, а інформація щодо неї внесена до Державного земельного кадастру. Тому відсутні підстави вважати,
що ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку, право
на користування якою належало позивачу.
Суди надали правову оцінку поданим сторонами доказам, застосували відповідні норми ЦК України та ЗК України, а також урахували відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Крім того, суд зазначив, що позивачем обрано неефективний спосіб судового захисту, оскільки заявлені вимоги, з урахуванням обґрунтувань позову, не можуть забезпечити ефективний захист та відновлення порушеного права.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції вірно виходив із того,
що відповідачем доведено факт понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, який є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, він відповідає критерію реальності таких витрат, розумності.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками погодився, відхиливши доводи позивача у цій частині. При цьому про неспівмірність таких витрат інша сторона
у визначений процесуальним законом спосіб не заявляла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Неживок І. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; а також судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 3, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 09 січня 2024 року, відкрито касаційне провадження
у вказаній справі.Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Неживка І. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 116 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян, передаються у власність лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом, у зв`язку
з чим зроблено помилкові висновки по суті спору. Рішення про виділення позивачу земельної ділянки, площею 2 га, для ведення підсобного господарства
не скасовано, її право на отримання в натурі земельної ділянки та оформлення необхідних документів не припинялося, тим більше, що з 2001 року вона безперешкодно користується спірною земельною ділянкою.
Вважає, що визнання оскаржуваного наказу недійсним, та скасування його реєстрації, забезпечить належний захист прав позивача, на подальше вільне користування земельною ділянкою. Це дасть їй можливість реалізувати своє право на отримання даної ділянки у власність. Крім того, згідно з розпорядженням Тетіївської районної державної адміністрації від 12 січня 2006 року № 22 саме Галайківська сільська рада повинна була розробити проєкт землеустрою, тому вини позивача щодо не розроблення такого проєкта немає. У силу своєї необізнаності, позивач не стимулювала органи місцевого самоврядування виготовити проєкт землеустрою та була переконана, що на законних підставах,
а саме на підставі рішення Київської обласної ради від 05 грудня 2001 року користувалась виділеною їй земельною ділянкою, за що добросовісно сплачувала податки.
Заявник у касаційній скарзі вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 Перехідних положень ЗК України.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Неживка І. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.