ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/989/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Балачій Олени В`ячеславівни
на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 (суддя Васянович А. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (головуючий суддя Демидова А.М., судді Владимиренко С. В., Ходаківська І.П.)
у справі № 925/989/22
за позовом Черкаської міської ради
до 1) Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни і 2) фізичної особи-підприємця Балачій Олени В`ячеславівни
про скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна з одночасним припиненням речових прав,
(у судове засідання з`явився представник позивача - Слинько М. Г.)
СУТЬ СПОРУ
1. Суть позовних вимог Черкаської міської ради (далі - Черкаська міськрада, позивач) зводиться до порушення прав останньої як власника земельної ділянки, на якій розміщено тимчасову споруду, у зв`язку зі здійсненням реєстрації права власності на неї як на об`єкт нерухомого майна за Балачій Оленою В`ячеславівною (далі - ФОП Балачій О. В., відповідачка-2).
2. Верховний Суд у цій справі розглядав касаційну скаргу ФОП Балачій О. В., яка не погоджувалась із висновком судів щодо часткового задоволення позову з підстав порушення правил юрисдикції господарських судів щодо розгляду даного спору.
3. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально викладено нижче.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
4. Черкаська міськрада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни (далі - державний реєстратор Андрущенко І. С., відповідач-1) та ФОП Балачій О. В. про скасування рішення державного реєстратора Андрущенко І. С. за індексним № 54468840 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торговельний павільйон) загальною площею 50,1 кв.м, розташоване у АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188128071101 з одночасним припиненням речових прав Балачій О. В. на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний об`єкт.
5. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішення про державну реєстрацію за відповідачкою-2 права власності тимчасової споруди як нежитлової будівлі (нерухомого майна) прийнято державним реєстратором із грубим порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для його скасування. При цьому, реєстрація тимчасової споруди як об`єкта нерухомого майна порушує інтереси та права територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міськради як власника земельної ділянки, на якій розміщено нежитлову будівлю.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торговельний павільйон) загальною площею 50,1 кв.м, розташоване у АДРЕСА_1 . У задоволенні решт позивних вимог відмовлено.
7. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка-2 для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення не надала державному реєстратору документів, перелік яких визначений у законі, і які б свідчили про виникнення права власності саме на нерухоме майно та надавали б реєстратору законні підстави для здійснення державної реєстрації відповідного речового права на об`єкт за нею. Зазначені обставини, згідно із висновком суду, свідчать, що державна реєстрація права власності проведена реєстратором за відсутності обов`язкових і необхідних документів. Відтак, тимчасова споруда не могла бути зареєстрована державним реєстратором як об`єкт нерухомого майна.
8. У задоволенні позовної вимоги про одночасне припинення речових прав Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торговельний павільйон) та закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний об`єкт, суд відмовив, вказавши, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження припиняються. Отже, речові права Балачій О. В. на спірне нежитлове приміщення як на об`єкт нерухомого майна припиняються в силу прямої вказівки закону, і для цього не потрібно окремого судового рішення.
9. Клопотання відповідачки-2 про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір у цій справі належить до юрисдикції цивільного, а не господарського суду, місцевий господарський суд відхилив. При цьому, суд погодився з доводами позивача, що спірна нежитлова споруда може використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для особистих та/або побутових потреб фізичної особи.
10. За наслідком апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ФОП Балачій О. В. на рішення суду першої інстанції від 17.04.2023 з підстав порушення правил суб`єктної та предметної юрисдикції, постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без змін з тих же підстав.
11. При цьому апеляційний суд врахував, що відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
12. Відповідно до пункту 1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Відповідно до пунктів 2.1-2.2 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди (додаток 1). Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди.
13. У свою чергу, відповідно до пункту 1.4 Порядку, замовник - суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити тимчасову споруду на підставі паспорта прив`язки.
14. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у пояснювальній записці до проєкту спірної тимчасової споруди зазначено, що за призначенням об`єкт відноситься до громадських, зокрема, павільйон для продажу продтоварів (розділ І. Загальні положення). Також зазначається, що тимчасова споруда розрахована для торгівлі продовольчими товарами (розділ II. Архітектурно-будівельні рішення).
15. З огляду на що, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нежитлове приміщення (торговельний павільйон), право власності на яке зареєстровано за Балачій О. В. на підставі паспорту прив`язки від 28.08.2020 ТС № 930, може використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності, що виключає її застосування для власних особистих та/або побутових потреб
16. Отже, в частині питання щодо визначення юрисдикції спору суд апеляційної інстанції виснував, що, оскільки (1) нежитлове приміщення (торговельний павільйон) за функціональним призначенням може використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для особистих та/або побутових потреб фізичної особи, (2) а право власності на таке нежитлове приміщення (торговельний павільйон) зареєстровано за Балачій О. В. на підставі паспорту прив`язки, виданого останній саме як фізичній особі-підприємцю, спір у цій справі належить до юрисдикції господарського суду.
Касаційна скарга
17. Не погодившись із прийнятими у справі рішеннями, ФОП Балачій О. В. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
18. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржниця посилається на порушення судами приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 401/3856/16-ц та від 25.02.2020 у справі № 916/385/19.
19. Скаржниця наголошує, що нежитлове приміщення (торговельний павільйон) набуто нею у власність як фізичною особою, а докази використання останньою як суб`єктом господарювання такого нежитлового приміщення для здійснення господарської діяльності - відсутні.
20. При цьому вказує на неврахування судами обставин передачі нею нежитлового приміщення за договором позички від 01.03.2022 у тимчасове безоплатне користування іншій фізичній особі, що унеможливлює висновок про мету одержання прибутку від укладення такого правочину.
21. Отже, на переконання скаржниці, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є такими, що виникли під час здійснення відповідачкою-2 господарської діяльності, а відтак провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
22. Також, як на підставу для скасування судових рішень у цій справі, скаржниця посилається на норму пункту 6 частини першої статті 310 ГПК України, згідно з якою судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
Відзив
23. Черкаська міськрада подала відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
24. Позивач, зокрема, вказує, що тимчасова споруда на яку відповідачкою-2 зареєстровано право власності на підставі паспорту прив`язки від 28.08.2020 ТС № 930 може використовуватись виключно для здійснення підприємницької діяльності, що виключає її застосування для власних особистих та/ або побутових потреб, а отже і виключає цивільний характер спірних правовідносин.
25. Державний реєстратор Андрущенко І. С. не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. 29.05.2020 Балачій О. В. звернулася до Управління планування та архітектури департаменту містобудування та Центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою вх. № 01-27/26823 про визначення відповідності намірів розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 (в комплексі із зупинкою громадського транспорту).
27. Листом-повідомленням від 21.07.2020 вих. № 01-27/26823 Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - Управління планування та архітектури) повідомило, що не заперечує можливість розміщення існуючого торговельного павільйону в комплексі із зупинкою громадського транспорту по АДРЕСА_1.
28. 25.08.2020 Балачій О. В. звернулася до Управління планування та архітектури із заявою вх. № 01-28/47368 про оформлення (переоформлення) паспорту прив`язки тимчасової споруди.
29. 28.08.2020 Управління планування та архітектури оформило ФОП Балачій О. В. паспорт прив`язки тимчасової споруди за № 930.
30. Державним реєстратором Андрущенко І. С. прийнято рішення за індексним від 07.10.2020 № 54468840 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торговельний павільйон) загальною площею 50,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 38559211, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188128071101.
31. За доводами позивача, Балачій О. В. не надавалося містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорта на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Крім того, зазначена земельна ділянка відповідачці-2 не надавалася у власність або користування для забудови.
32. Згідно з листом Управління планування та архітектури від 09.09.2022 № 4032 жодному об`єкту нерухомого майна не присвоювалася адреса: АДРЕСА_1 .
33. У подальшому Балачій О. В. звернулася до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради як розпорядника земель м. Черкаси із заявою від 30.08.2022 вх. № 01-06/28034 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, 39/2, орієнтовною площею 0,0064 га під торговельний павільйон.
34. Згідно з проєктом тимчасової споруди павільйон представляє собою стаціонарну тимчасову споруду, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, виконується з полегшених конструкцій та встановлюється без влаштування фундаментів. За призначенням об`єкт відноситься до громадських, зокрема, павільйон - для продажу продтоварів, зупинка для очікування транспорту, не є об`єктом масового перебування людей.
35. Відповідно до акта від 22.09.2022 в ході перевірки встановлено, що за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 39/2, розміщена тимчасова споруда (зупиночний комплекс), яка складається з торговельного павільйону та накриття. Інші окремо розташовані споруди за вказаною адресою відсутні. Орієнтовні розміри торговельного павільйону становлять: довжина - 5,4 м, ширина - 2,8 м. Тимчасова споруда виготовлена з металу без улаштування фундаменту.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
36. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. З урахуванням визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, перегляд постанови суду апеляційної інстанції здійснюється виключно в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
38. Судові рішення у справі оскаржуються ФОП Балачій О. В. з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
39. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ФОП Балачій О. В. оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил юрисдикції господарського суду щодо розгляду цього спору та не зазначає інших підстав, з яких вона не погоджується із висновками місцевого господарського суду.
Щодо суті касаційної скарги
40. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
41. Відповідачка-2 вважає, що спір у цій справі належить розглядати за правилами не господарського, а цивільного судочинства.
42. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
43. Звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді необхідно встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, у пункті 6.8 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, у пункті 23 постанови Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 920/225/22, у пункті 5.12 постанови Верховного суду від 24.05.2023 у справі № 920/336/22.
44. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
45. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).
46. За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
47. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.
48. Водночас, за змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
49. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).