ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7960/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 (суддя Селівон А. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Пономаренко Є. Ю., Шапран В. В.)
у справі № 910/7960/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром"
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Ростислав Олександрович і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" і 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед",
про визнання незаконним і скасування наказу,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кузьменко В. С., третьої особи-3 - Тута І. В.)
ВСТУП
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (далі - ТОВ "Цукорпром", позивач) звернулося з цим позовом до суду, посилаючись на неправомірне прийняття Міністерством юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач) наказу про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс", третя особа-3) на рішення приватного нотаріуса щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем.
2. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні позовних вимог, дійшовши висновку про недоведеність позивачем допущених Мін`юстом порушень пункту 2 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 5, 6 Порядку розгляду скарг на рішення, бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, на які позивач посилався в обґрунтування неправомірності висновку Мін`юсту щодо підстав для задоволення скарги ТОВ "ФК "Поліс".
3. Посилаючись на відсутність підстав для задоволення Мін`юстом скарги ТОВ "ФК "Поліс" у зв`язку із непорушенням державним реєстратором вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем, останній звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення і постанову.
4. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо обґрунтованості порушень державним реєстратором вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як підстави для задоволення Мінюстом скарги ТОВ "ФК "Поліс".
5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
6. ТОВ "Цукорпром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Мін`юсту, в якій, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову, просило визнати незаконним і скасувати наказ Мін`юсту від 02.06.2020 № 1840/5 (зі змінами і доповненнями) "Про задоволення скарги"; (2) зобов`язати Мін`юст поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи та реєстраційні дії, які були скасовані на підставі наказу Мін`юсту від 02.06.2020 № 1840/5 (зі змінами та доповненнями) "Про задоволення скарги".
7. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставину того, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням пункту 2 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки на момент його прийняття відбулась державна реєстрація права власності на нерухоме майно за іншою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед"), ніж зазначено у оскаржуваному рішенні.
8. У позовній заяві позивач також вказував на те, що Мін`юст мав відмовити ТОВ "ФК "Поліс" у задоволенні скарги у зв`язку із пропуском останнім строку на звернення зі скаргою, що на думку позивача свідчить про порушення відповідачем пунктів 5, 6 Порядку розгляду скарг на рішення, бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
10. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з обставин того, що:
- ТОВ "ФК "Поліс", вважаючи порушеними свої зареєстровані права іпотекодержателя на нерухоме майно, правомірно звернулося зі скаргою б/н від 11.02.2019 (вх. №4432-33-20 від 11.02.2019) за захистом речових прав до Мін`юсту з дотриманням визначеного законом строку;
- подані ТОВ "Цукорпром" приватному нотаріусу для реєстрації прав власності на нерухоме документи не містили заяви-згоди іпотекодержателя, яким є ТОВ ФК "Поліс", а приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу не здійснив пошук інформації відносно того, чи існують обтяження щодо нерухомого майна, попри існування запису про іпотеку щодо нерухомого майна у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав за № 29908545 та запису № 29909281 про заборону на відчуження спірного нерухомого майна за відсутності згоди іпотекодержателя;
- на момент прийняття наказу відповідачем право власності на спірний об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1980013663101 було зареєстровано за ТОВ "Цукорпром";
- незначні відмінності в описі нерухомого майна не були перешкодою для з`ясування приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу наявності відомостей щодо зареєстрованих обтяжень та заборон відносно нерухомості.
11. Отже, суди дійшли висновку, що встановивши наявність в діях державного реєстратора порушень вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Мін`юст прийняв обґрунтоване рішення, оформлене наказом № 1840/5 (до якого 16.06.2020 наказом № 2000/5 внесені зміни в частині дати вчинення реєстраційної дії за № 5006890 - з 12.06.2019 на 06.12.2019), про часткове задоволення скарги ТОВ "ФК "Поліс" та скасування рішення приватного нотаріуса Бондаренка Р. О. від 06.12.2019 за № 50068890.
Касаційна скарга
12. Не погодившись із прийнятими судами рішеннями ТОВ "Цукорпром" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. У касаційній скарзі скаржник зазначає про ухвалення судами рішень з неправильним застосуванням положень статей 2, 3, 12, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також скаржник посилається на викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 06.11.2019 у справі № 826/3731/18, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 26.09.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 висновки щодо віднесення даного спору до юрисдикції господарського суду, який мав здійснити захист саме цивільних прав позивача як добросовісного набувача відповідного нерухомого майна, який покладався на відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про права інших осіб щодо такого нерухомого майна.
14. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували того, що за відсутності у третьої особи у цій справі - ТОВ "ФК "Поліс" прав іпотекодержателя нерухомого майна, згода останнього на відчуження такого нерухомого майна не потребувалась, а отже майно, у момент переходу права власності на нього до позивача, не було обтяженим іпотекою/заборонами, а відомості, що містились у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідали відомостям, що містились в документах, на підставі яких до спеціального розділу було внесено записи про іпотеку та заборону на користь ТОВ "ФК "Поліс".
15. Отже, на думку скаржника, на час вчинення спірної реєстраційної дії у приватного нотаріуса були відсутні підстави для зупинення чи відмови у проведенні реєстрації переходу права власності на нерухоме майно до ТОВ "Цукорпром".
16. При цьому обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 19-22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пункту 2 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
17. Окрім цього, зазначаючи також підставою для перегляду судових рішень у цій справі пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України (пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України), скаржник посилається на те, що апеляційний суд фактично відмовив у встановленні обставин, що мають значення для справи стосовно добросовісності позивача як набувача права власності на спірне нерухоме майно.
Позиція інших учасників справи
18. Мін`юстом подано відзив на касаційну скаргу ТОВ "Цукорпром". Оскільки такий відзив було подано поза межами строку, встановленого ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024, останній долучається до матеріалів справи однак залишається без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 ГПК України (див. пункти 14-24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).
Рух касаційної скарги
19. Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату-керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.03.2024 № 32.2-01/436 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7960/20 у зв`язку із запланованим відрядженням судді Волковицької Н. О.
20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 вказану судову справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Могил С. К., Краснов Є. В.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
21. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а також з підстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
23. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
24. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
25. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
26. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
27. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
28. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
29. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
30. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку із скасуванням Мін`юстом рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренка Р. О. від 06.12.2019 № 50068890, яке полягає у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 51) за ТОВ "Цукорпром", та порушенням, на думку позивача, спірним наказом Мін`юсту його права власності на спірне нерухоме майно.
31. При цьому позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті правомірності вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. оскаржуваних дій щодо реєстрації за ТОВ "Цукорпром" права власності на нерухоме майно з реєстраційним номером 1980013663101 (нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд.51), за умови відсутності правових підстав для розгляду скарги ТОВ "ФК "Поліс", за результатами розгляду якої і було скасовано зазначене вище рішення приватного нотаріуса від 06.12.2019 за № 50068890.
32. В контексті наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів враховує, що надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме щодо реєстрації права власності на нерухоме майно входить до юрисдикції господарського суду, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі).
33. При цьому сам скаржник не оспорює висновків судів попередніх інстанцій в частині правильного віднесення юрисдикції з розгляду цього спору до господарського суду, а отже посилання у касаційній скарзі на інші постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 06.11.2019 у справі № 826/3731/18, від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 в частині цитування наведених у цих постановах загальних висновків щодо правил віднесення спорів до юрисдикції адміністративного суду, є декларативними і такими, з яких не вбачається порушення судами у цій справі норм законодавства щодо юрисдикції розгляду цього спору.
34. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін`юсту, його територіальних органів або до суду.
35. Згідно з частиною другою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Мін`юст розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
36. Згідно з положенням пункту 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1 128 (далі - Порядок № 1128) за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
37. Таким чином, колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції при розгляді скарги на дії державного реєстратора речових прав не вирішує спору про право цивільне, а здійснює перевірку законності дій/бездіяльності державних реєстраторів при вчиненні реєстраційних дій вимогам реєстраційного законодавства.
38. З цих підстав також відхиляються доводи скаржника про наявність чи відсутність у ТОВ "ФК "Поліс" прав іпотекодержателя, оскільки відомості про такі права були зареєстровані за ТОВ "ФК "Поліс" на момент вчинення реєстраційної дії. Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 192847814 від 12.12.2019 актуальна інформація зі спеціального розділу про іпотеку: номер запису про іпотеку 29908545, дата реєстрації 17.01.2019, іпотекодержатель - ТОВ "ФК "Поліс". При цьому згідно з даними з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №211627321 від 05.06.2020) актуальна інформація зі спеціального розділу про заборону на нерухоме майно - номер запису про обтяження - 34616961 (перенесено із запису 29909281), дата реєстрації 17.01.2019, обтяжувач - ТОВ "ФК "Поліс".
39. Верховний Суд звертає увагу на те, що питання добросовісності набувача прав на нерухоме майно не входять до предмету доказування у цій справі (з урахуванням висновків, якими керувалися суди поепердніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення)
40. За таких обставин, посилання скаржника на висновки Верховного Суду (в тому числі і Великої Палати Верховного Суду), викладені у постановах від 26.09.2019 у справі № 669/927/16-ц (спір щодо визнання недійсними договорів оренди землі ), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (спір щодо визнання недійсними торгів), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (спір щодо визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (спір щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад), від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 (спір щодо оскарження рішення міської ради про передачу в оренду земельної ділянки) в частині обґрунтування доводів про недоведеність ТОВ "ФК "Поліс" підстав виникнення прав іпотекодержателя спірного нерухомого майна, а також щодо добросовісності набуття позивачем права власності на майно за договором про внесення додаткового вкладу на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегією суддів відхиляються, оскільки такі обставини підлягають встановленню у спорі з іншим складом сторін та з інших підстав.
41. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, підставою для вчинення 06.12.2019 реєстраційної дії за № 50068890 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. щодо речового права за TOB "Цукропром" були, крім поданої позивачем заяви про державну реєстрацію права власності, посвідчений цим же приватним нотаріусом 02.12.2019 договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" та TOB "Цукропром", внесені зміни до цього договору та акт приймання передачі нерухомого майна до Статутного капіталу ТОВ "Цукорпром".
42. Суди встановили, що на підставі прийнятого приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06.12.2019 за № 50068890 відкрито новий розділ на об`єкт нерухомого майна з присвоєнням йому реєстраційного номеру 1980013663101 та зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Цукорпром", номер запису про право власності 34505039.