ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 915/458/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
та представників:
позивача - Мокан О. О. (в режимі відеоконференції),
відповідача - Жука Ю. В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023, додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023
у справі № 915/458/23
за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі"
про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2023 року Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - ДП "Миколаївський морський торговельний порт", позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марконі" (далі - ТОВ "Марконі", відповідача) 1 359 759,67 грн за договором стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи "BARECON 89" від 07.06.2013 № 15-П (далі - договір від 07.06.2013 № 15-П), з яких 1 084 835,59 грн - основна заборгованість, 274 924,08 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 07.06.2013 № 15-П, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню разом із пенею.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 (суддя - О. Г. Смородінова) у задоволенні позову відмовлено.
ТОВ "Марконі" звернулося до господарського суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що у зв`язку із розглядом цієї справи у суді першої інстанції ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 76 157,00 грн, що підтверджується долученими до заяви документами, та які (витрати) підлягають стягненню з позивача на його користь згідно з ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).
Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 (суддя - О. Г. Смородінова) стягнуто з ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на користь ТОВ "Марконі" 59 532,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (головуючий суддя - С. В. Таран, судді - К. В. Богатир, Л. В. Поліщук) залишено без змін рішення суду першої інстанції від 26.07.2023 та додаткове рішення цього ж суду від 08.08.2023.
У листопаді 2023 року до апеляційного господарського суду від ТОВ "Марконі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останнє просило стягнути з ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на його користь 48 125,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вказана заява мотивована тим, що відповідачем при перегляді цієї справи у апеляційному господарському суді було понесено витрати на професійну правничу допомогу, які з огляду на норми процесуального законодавства підлягають стягненню з позивача у відповідній сумі.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 (головуючий суддя - С. В. Таран, судді - К. В. Богатир, Л. В. Поліщук) заяву ТОВ "Марконі" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на користь ТОВ "Марконі" 24 062,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти заяви ТОВ "Марконі" відмовлено.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2013 між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (судновласник) та ТОВ "Марконі" (фрахтувальник) було укладено договір стандартного бербоутного чартеру Балтійської та міжнародної морської ради (БІМКО) проформи "BARECON 89" № 15-П зі строком дії шість місяців з пролонгацією у випадку відсутності претензій сторін.
Відповідно до п. 1 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П судновласник передає фрахтувальнику за обумовлену плату (бербоут-чартерна ставка) у користування на строк, встановлений даним аддендумом, судно згідно з додатком № 1 до договору від 07.06.2013 № 15-П.
Згідно з п. 3 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П судно розуміється як об`єкт з усіма механізмами і обладнанням до нього, включаючи двигуни, електростанцію, радіостанцію, рятувальні засоби, завантажувально-розвантажувальні механізми, навігаційні та вимірювальні прилади, інше суднове обладнання, протипожежні, рятувальні і захисні засоби, аварійне постачання і інструменти, які є невід`ємною частиною судна відповідно до його проекту і вимог класифікаційної спілки.
Бербоут-чартерна ставка складає за місяць 7 100 дол. США (у гривневому еквіваленті станом на 07.06.2013 - 56 750,30 грн). Розрахунки здійснюються в гривні за курсом НБУ на день виставлення рахунку. Бербоут-чартерна ставка вказана без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму бербоут-чартерної ставки здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Бербоут-чартерна ставка сплачується фрахтувальником з моменту підписання акта приймання-передачі судна в чартер. Доходи, отримані фрахтувальником від експлуатації судна, є його власністю і не впливають на розмір бербоут-чартерної ставки за договором (п. п. 4, 5 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П).
Згідно з п. 10 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П з моменту передання судна в бербоут-чартер фрахтувальник експлуатує судно від свого імені відповідно до умов договору та чинного законодавства України.
У п. 13 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П узгоджено, що фрахтувальник зобов`язаний повернути судно судновласнику в порту Миколаїв на дозволеному портовою владою причалі. Повернення судна оформлюється актом повернення судна із бербоут-чартеру. Форма акта надається фрахтувальником. Акт підписується уповноваженими представниками судновласника і фрахтувальника. Повернення судна здійснюється у строк, зазначений у боксі 20 ч. 1 договору.
За умовами п. 15 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П виявлені протягом дії цього договору будь-які невідповідності судна вимогам регістру судноплавства України та інших органів нагляду за безпекою судноплавства фрахтувальник зобов`язаний усунути власними коштами у встановлені строки.
Пунктом 17 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П встановлено, що фрахтувальник на весь період бербоут-чартеру здійснює власними коштами страхування судна на користь судновласника від морських ризиків, ризику від відповідальності фрахтувальника перед третіми особами з наступним наданням судновласнику копій договорів і документів, що підтверджують оплату страхових платежів. Фрахтувальник продовжує договори страхування таким чином, щоб протягом всього строку бербоут-чартеру судно було застраховане.
Відповідно до п. п. 18, 20 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П будь-які конструктивні зміни судна, здійснені фрахтувальником за згодою судновласника, а також без такої згоди стають власністю судновласника, а грошові кошти, витрачені на їх здійснення, відшкодуванню фрахтувальнику не підлягають. Поточні ремонти судна фрахтувальник виконує власними силами або із залученням спеціалізованих підприємств.
Фрахтувальник приймає на себе зобов`язання з експлуатації судна відповідно до положень системи управління безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті по управлінню безпечною експлуатацією суден і попередженню забруднення та виконує вимоги Міжнародного кодексу по охороні суден і портових засобів (п. 29 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П).
За п. п. 35, 41 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П при формуванні екіпажу судна фрахтувальник надає перевагу працівникам ДП "Миколаївський морський торговельний порт". Фрахтувальник зобов`язується прийняти на роботу за переведенням 57 працівників портового флоту ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на умовах, не гірших, ніж у судновласника.
Бербоут-чартерна ставка, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Пеня сплачується окремими платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок основного платежу (п. 37 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П).
У п. 38 аддендуму до договору від 07.06.2013 № 15-П узгоджено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо воно стало наслідком природних явищ, дії зовнішній об`єктивних факторів та інших обставин непереборної сили і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на невиконання договору.
За умовами ст. 9 ч. ІІ стандартного бербоут-чартеру "БЕРКОН 89" судно має протягом терміну дії чартеру перебувати у повному володінні та в абсолютному розпорядженні для всіх цілей фрахтувальників та в усіх відношеннях під їх повним контролем. Фрахтувальники зобов`язані утримувати судно, його механізми, котли, пристрої та запасні частини у належному відремонтованому стані та у доброму робочому стані відповідно до звичайної комерційної експлуатаційної практики та, крім того, що передбачено у ст. 13(1), забезпечити наявність на борту судна класифікаційних документів з терміном дії, який не сплив, для збереження класу, зазначеного в боксі 10, та інших необхідних свідоцтв, дійсних протягом всього часу. Фрахтувальники зобов`язані вживати негайних заходів для необхідного ремонту в межах розумного терміну. Якщо не погоджено інше, у разі виникнення необхідності вдосконалення, конструктивних змін або придбання коштовного нового обладнання для подальшої експлуатації судна через нові класифікаційні вимоги або обов`язкові правила вартістю понад 5% від вартості морського страхування судна, як зазначено в боксі 27, величина, на яку ставка бербоут-чартерної плати має бути змінена, та пропорція, на яку згадана вартість підлягає розподілу між зацікавленими сторонами, з метою досягнення справедливого розподілу її між судновласниками і фрахтувальниками з урахуванням, крім іншого, тривалості строку бербоут-чартера, що залишився, по даному чартеру, повинна за відсутності згоди бути передана до арбітражу згідно зі ст. 26. Фрахтувальники зобов`язані внести і підтримувати фінансове забезпечення або зобов`язання щодо збитків від забруднення моря нафтою іншими речовинами на вимогу будь-якого уряду, включаючи федеральні, штатні або муніципальні, або інші підрозділи або органи, для того, щоб судно могло без сплати штрафу або збору законно входити, залишатися в будь-якому порту або виходити з нього, з будь-якого місця, територіальних або прилеглих вод будь-якої країни, штату або округу при виконанні чартеру без будь-яких затримок. Це зобов`язання застосовується незалежно від того, чи запроваджена така вимога законодавчим шляхом таким урядом або його відділів або органом. Фрахтувальники зобов`язані досягти і підтримувати всі домовленості через гарантію або інакше, дивлячись за необхідністю, для задоволення таких вимог виключно за рахунок фрахтувальників, а останні звільняють судновласників від відповідальності за будь-які наслідки (у тому числі за втрату часу) у разі неможливості прийняття таких заходів судновласниками (пп. (а). Фрахтувальники зобов`язані власним коштом укомплектувати екіпаж, харчування, судноплавство, експлуатацію, постачання, бункерування і ремонт судна у будь-який час протягом терміну дії чартеру, і оплачують власним коштом всі збори та витрати будь-якого роду і характеру, у будь-якому випадку їх використання та експлуатації судна за даним чартером, включаючи будь-які місцеві та іноземні загальні муніципальні та/або державні податки, у тому числі будь-які податки та/або збори на бербоут-чартерну плату. Капітан, командний склад та екіпаж судна є службовцями фрахтувальників у будь-якому разі, навіть якщо вони з якоїсь причини призначені судновласниками. Фрахтувальники щодо командного та рядового складу екіпажу підпорядковуються законам країни прапора судна (пп. (b). Протягом терміну дії цього чартеру судно має зберігати свою назву, як зазначено у боксі 5 (пп. (с). Фрахтувальники не повинні робити жодних конструктивних змін на судні або змін у механізмах, котлах, допоміжному обладнанні або запасних частинах до них без отримання на це у кожному разі дозволу судновласників. Якщо судновласники дозволяють це, фрахтувальники повинні на вимогу судновласників привести судно в його колишній стан до закінчення строку чартеру (пп. (d).
Статтею 10 ч. ІІ стандартного бербоут-чартеру "БЕРКОН 89" передбачено, що фрахтувальники сплачують судновласникам плату за бербоут-чартер судна на умовах люмпсум за календарну добу, як зазначено в боксі 21, починаючи з дати та години здачі судна фрахтувальникам, та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину доби. Оплата бербоут-чартера триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власникам (пп. (а). Виплата плати за бербоут-чартер, за винятком першого та останнього платіжних місяців, якщо застосовується пп. (с) цієї статті, провадиться відповідно до умов, зазначених в аддендумі (пп. (b). Плата за бербоут-чартер за перший та останній платіжні місяці, якщо вони становлять не повний місяць, розраховується пропорційно числу повної та неповної доби у конкретному календарному місяці, та виплата проводиться відповідно (див. аддендум) (пп. (с). У разі загибелі або зникнення судна оплата припиняється з дня його загибелі або від часу отримання останньої звістки про нього. Будь-яка плата за бербоут-чартер, видана авансом, регулюється відповідно (пп. (d). Будь-яка затримка з виплатою бербоут-чартерної плати дає судновласникам право на отримання відсотків за ставкою згідно з боксом 22. Якщо ж бокс 22 не заповнений, то за існуючою ринковою ставкою в тій країні, де розташована головна контора судновласників (пп. (f).
Фрахтувальники не мають права переуступати цей чартер або здавати судно в суббербоут-чартер (ст. 20 ч. ІІ стандартного бербоут-чартеру "БЕРКОН 89").
Згідно з додатком № 1 до договору від 07.06.2013 № 15-П судном, яке судновласник передає фрахтувальнику, виступає буксир "Докер".
Судами встановлено, що 12.06.2013 позивач передав, а відповідач - прийняв буксир "Докер" у технічно несправному стані, про що свідчить наявний у матеріалах справи відповідний акт.
Між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору від 07.06.2013 № 15-П, а саме: від 29.12.2015 № 1, в якій сторони, зокрема, узгодили зміну строку дії чартеру з 07.12.2015 по 07.12.2018 та бербоут-чартерної ставки (8 165 дол. США за місяць); від 25.01.2018 № 2, якою збільшено бербоут-чартерну ставку (9 459,95 дол. США за місяць); від 19.03.2018 № 3, відповідно до якої збільшено строк дії чартеру до 31.12.2030 включно; від 06.02.2019 № 4, згідно з якою збільшено бербоут-чартерну ставку (9 707,80 дол. США за місяць); від 20.02.2020 № 5, в якій змінено бербоут-чартерну ставку (9 708,12 дол. США за місяць); від 05.04.2021 № 6, якою передбачено збільшення бербоут-чартерної ставки (9 721,92 дол. США за місяць).
На виконання договору від 07.06.2013 № 15-П, між сторонами було підписано акти наданих послуг (виконаних робіт), відповідно до яких загальна сума бербоут-чартерної ставки щодо буксиру "Докер" становить 1 084 835,59 грн (зокрема, акти від 31.05.2022 № 07971973 на суму 60 945,91 грн за період з 24.02.2022 - 28.02.2022; від 31.05.2022 № 07981973 на суму 341 296,56 грн за березень 2022 року; від 31.05.2022 № 07991973 на суму 341 296,56 грн за квітень 2022 року; від 31.05.2022 № 08001973 на суму 341 296,56 грн за травень 2022 року.
На підставі вищенаведених актів наданих послуг (виконаних робіт) ДП "Миколаївський морський торговельний порт" виставило відповідачу рахунки для оплати від 31.05.2022 № 07971973 на суму 60 945,91 грн; від 31.05.2022 № 07981973 на суму 341 296,56 грн; від 31.05.2022 № 07991973 на суму 341 296,56 грн, від 31.05.2022 № 08001973 на суму 341 296,56 грн.
Відповідач звертався до позивача з листом від 25.07.2022, яким повідомив, що з початку військової агресії російська федерація фактично блокує порти України на вхід/вихід та здійснює мінування Чорного моря, у зв`язку із чим було закрито роботу більшості морських портів України, що фактично унеможливлює виконання відповідачем зобов`язань за договором від 07.06.2013 № 15-П на час дії таких обставин. Крім того, у листі відповідач зауважив на тому, що на даний час на території України (зокрема, на території Миколаївської області) агресором ведуться активні бойові дії, що унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності в акваторії морського порту Миколаїв та за його межами, оскільки становлять реальну загрозу життю і здоров`ю мешканців України та працівників підприємства. Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, повідомляв про неможливість виконання прийнятих на себе зобов`язань зі сплати бербоут-чартерної ставки за договором, а також просив звільнити його від обов`язку сплати бербоут-чартерної ставки до офіційного закінчення форс-мажорних обставин та відновлення можливості використання майна за відповідним договором.
У відповідь на вказаний лист, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" зазначило, що укладений між сторонами договір фрахту (бербоут-чартеру) є договором перевезення, а не договорами оренди, а чинне законодавство та умови договору не передбачають правових підстав для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати платежів, нарахованих згідно з таким договором.
У претензіях від 29.12.2022 № 06/608, від 05.08.2023 № 06/384 позивач просив ТОВ "Марконі" сплатити заборгованість за договором від 07.06.2013 № 15-П.
У відповіді від 25.02.2023 № 11-п на претензію, відповідач повідомив про те, що розпорядженнями капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1 заборонено рух всіх суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул; відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону; заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу. Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, зазначив, що останнє з 24.02.2022 позбавлене можливості використовувати буксир "Докер" через ведення військових дій на території держави та на відсутність підстав для оплати виставлених позивачем рахунків, оскільки заборгованість за договором від 07.06.2013 № 15-П відсутня.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження відсутності у відповідача обов`язку щодо сплати заборгованості, останній надав такі документи: податкові консультації Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 02.10.2013 № 1370/10/14-03-06-33; експертний висновок незалежної фахової науково-правової експертизи від 22.02.2023 № 05/7.1/23-021, проведеної щодо правових норм, що регулюють правовідносини перевезення та найму (оренди) в інституційній моделі ЦК України та субінституту правовідносин фрахтування (чартеру) в розумінні Кодексу торговельного мореплавства України, а також змісту договірних норм, зокрема, за договором від 07.06.2013 № 15-П; висновок Торгово-промислової палати України від 09.03.2023 № 653/1.2 щодо унеможливлення виконання зобов`язань, в тому числі, за договором від 07.06.2013 № 15-П, спричиненого обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, з якого вбачається, що у період, за який позивач просить сплати рахунки за використання суден, відповідні судна, у тому числі і буксир "Докер", перебували у акваторії Миколаївського морського порту та не могли бути використані відповідачем.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що укладений між сторонами договір від 07.06.2013 № 15-П за своєю правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу та, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується неможливість використання відповідачем з 24.02.2022 буксиру "Докер", переданого йому позивачем на підставі цього договору, що в силу ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є обставиною для звільнення ТОВ "Марконі" від сплати нарахованої йому позивачем плати та пені за цим договором за період з 24.02.2022 по травень 2022 року (включно).
Не погоджуючись із ухваленими у справі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення правової природи договору фрахтування судна у бербоут чартер, зокрема, про те, чи є він договором перевезення у сфері торговельного мореплавства чи є договором оренди морського транспортного засобу у розумінні ЦК України. Скаржник вважає, що договір бербоутного чартеру є саме договором морського перевезення, що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій.
Посилається на рішення суду першої інстанції у справі № 915/459/23, яким позовні вимоги ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до ТОВ "Марконі" про стягнення заборгованості зі сплати сум бербоут-чартерної ставки та пені було задоволено з урахуванням, серед іншого, того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма - ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України, а не загальна норма - ч. 6 ст. 762 ЦК України. Стверджує і про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2020 у справі № 924/233/18, від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20.
На думку скаржника судами попередніх інстанцій не враховано умови договору від 07.06.2013 № 15-П, а також ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та порушено норми процесуального права - ст. ст. 73, 74, 76, 77, 236 ГПК України.
Мотивує касаційну скаргу тим, що судами встановлено обставини що мають суттєве значення - факт неможливості використання відповідачем майна із незалежних від нього причин на підставі недопустимих доказів, зокрема: розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15, № 15/1; висновку Торгово-промислової плати України від 09.02.2023 № 653/1.2 (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Вказує на необґрунтованість неприйняття апеляційним господарським судом клопотання позивача від 09.10.2022 № 06/995. Посилається також на лист ТОВ "Марконі" від 25.04.2022 № 67п, яким підтверджується здійснення господарської діяльності відповідачем шляхом перевантаження вантажів саме за допомогою буксира.
У касаційній скарзі також просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від області від 08.08.2023 та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Стверджує про неврахування судами попередніх інстанцій при ухвалені додаткового рішення, залишеного без змін постановою апеляційного господарського суду від 20.11.2023, висновку Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладеного у справах № 915/237/18, № 905/1795/18, № 922/2685/19, № 922/1964/21, № 755/9215/15-ц, № 910/21570/17, № 921/2/18, № 910/2170/18, № 909/116/19, № 910/15621/19, № 915/1654/19, № 910/12876/19, № 911/2737/17 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). На думку скаржника, судами не надано належної оцінки доказам, наданим відповідачем на підтвердження понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та не враховано того, що відповідна фіксована сума гонорару є необґрунтованою, не відповідає принципу реальності таких витрат, є непропорційною та неспівмірною щодо складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
ДП "Миколаївський морський торговельний порт" також оскаржує до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 та просить її скасувати, ухваливши нове рішення.
Посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову без урахування висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суд щодо застосування ст. 126 ГПК України, викладених у постановах від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 21.07.2020 справі № 915/1654/19, від 07.07.2021 справі № 910/12876/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17. Зазначає про те, що стягнута судом апеляційної інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною щодо ринкових цін адвокатських послуг, не пропорційна складності справи, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг та становити надмірний для нього тягар. Стверджує про те, що Адвокатське об`єднання "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ" (далі - АО "ЛІГАЛ ГРАН.ТТ", адвокатське об`єднання) надає правову допомогу ТОВ "Марконі" ще у 5 аналогічних справах, що свідчить про те, що за одну і ту ж саму послугу адвокатське об`єднання отримує 5 разів однакову суму гонорару. Посилається на порушення судом ст. ст. 73, 74, 76, 77, 236 ГПК України; погіршення свого фінансового стану та на те, що ця справа має виняткове значення для нього.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023 з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а в частині оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 у справі № 915/458/23 - з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що прийнято ухвалу від 31.01.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2024 розгляд касаційних скарг ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023, додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2023 об`єднано в одне касаційне провадження та відкладено розгляд справи до 19.03.2024.
Відповідач у відзивах на касаційні скарги просить їх залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав, наведених у відзивах.
У зв`язку із запланованим відрядженням судді Волковицької Н. О., за розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.03.2024 № 32.2-01/432 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/458/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.03.2024 касаційні скарги ДП "Миколаївський морський торговельний порт" на вказані судові рішення передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Щодо оскарження позивачем постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2023, то необхідно зазначити таке.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 зазначив про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібні висновки містяться у п. 7.8 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21).
Статтею 912 ЦК України, яка міститься у гл. 64 ЦК України "перевезення", визначається правова природа договору чартеру (фрахтування).
Так, за ст. 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства (ст. 1 цього Кодексу).
За ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).
Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в п. 1 цієї статті; 3) інші письмові докази (ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України).
За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами (ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України).
Згідно з ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.
Відповідно до ст. 206 Кодексу торговельного мореплавства України, яка має назву "суборенда" фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави.
У ст. ст. 207, 208 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу. Фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з цих документів, зокрема, з коносаментів або інших перевізних документів (ст. 209 Кодексу торговельного мореплавства України).
За ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.
Врахувавши вказані вище норми матеріального права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення відмінних між собою договорів, зокрема, ст. 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), а ст. 203 цього Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).
Приписами 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).