ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/683/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
розпорядник майна ТОВ "Діадема Батерфляй": Савченко Б.Г.,
ТОВ "Есве Девелопмент": Замніус А.Ю.,
ТОВ "Таміра": Данилів М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (колегія суддів у складі: Склярук О.І. - головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 (попереднє засідання) в частині кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" (суддя Аюпова Р.М.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 про відхилення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" (суддя Аюпова Р.М.)
у справі №922/683/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст вимог кредитора
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадема Батерфляй" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.
2. 22.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному вебпорталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство Боржника.
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Есве Девелопмент" (далі - Кредитор) 24.04.2023 подало до господарського суду заяву з грошовими вимогами до Боржника (далі - Заява) у розмірі 8829803,38 грн.
4. Заяву мотивовано тим, що Кредитор на підставі угод про заміну кредитора від 04.09.2017 і від 22.01.2018 набув право вимоги до Боржника за укладеним між ним та Іноземним підприємством "Малахіт" договором позики від 04.01.2016 на суму 10826508,19 грн, зобов`язання за яким Боржник виконав лише частково.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. Між Боржником (позичальник) та Іноземним підприємством "Малахіт" (кредитор) укладено договір позики від 04.01.2016 (далі - Договір позики), за яким Боржнику надано грошові кошти в розмірі 10826508,19 грн.
6. 01.03.2017 між ІП "Малахіт" і Боржником укладено додаткову угоду про розірвання Договору позики з 01.03.2017. У пункті 3 зазначеної угоди сторони домовились, що з моменту набрання нею чинності зобов`язання сторін за Договором позики припиняються.
7. Кредитор до Заяви додав копії угоди про заміну кредитора від 04.09.2017 і угоди про заміну кредитора від 22.01.2018, а також акт звірки взаєморозрахунків.
8. Згідно з пунктами 3.2 додаткової угоди від 04.09.2017 і додаткової угоди від 22.01.2018 первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору усі документи, що пов`язані з основним договором.
9. Кредитор не надав суду копії Договору позики та/або копії акта приймання-передачі документів до додаткової угоди від 04.09.2017 і додаткової угоди від 22.01.2018.
10. ІП "Малахіт" стверджує, що не передавало Договір позики, який наразі зберігається в архіві підприємства.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 відмовлено в задоволенні Заяви, відхилено грошові вимоги Кредитора до Боржника повністю.
12. Ухвалу мотивовано тим, що Кредитор не підтвердив належними доказами обставини набуття ним прав за Договором позики.
13. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 за наслідками попереднього засідання визначено визнані судом вимоги, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника (зокрема з урахуванням відхилення вимог Кредитора зазначеною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2023).
14. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 залишено без змін ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 про відмову в задоволенні Заяви та відхилення грошових вимог Кредитора до Боржника, а також ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 (попереднє засідання) в оскаржуваній частині.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, а також послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, щодо застосування положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України в разі, коли договір відступлення права вимоги укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
16. Кредитор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2023, ухвалену за результатами попереднього засідання, в частині його кредиторських вимог, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2023 про відмову в задоволенні його кредиторських вимог, а також постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, визнати повністю його кредиторські вимоги до Боржника у розмірі 8829803,38 грн з віднесенням їх до четвертої черги задоволення з правом вирішального голосу, 5368,00 грн з віднесенням їх до першої черги задоволення (судовий збір у цій справі).
17. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
18. Кредитор посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.10.2023 у справі №757/2873/21-ц, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 20.03.2019 у справі №61-7378св18, щодо застосування статей 512, 514, 516 Цивільного кодексу України.
19. З огляду на обставини укладення додаткової угоди від 04.09.2017 і додаткової угоди від 22.01.2018, Кредитор стверджує, що станом на момент подання Заяви він є кредитором за Договором позики.
20. На думку Кредитора, при відхиленні його грошових вимог до Боржника суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 512, 514 Цивільного кодексу України, оскільки розірвання договору не припиняє зобов`язання його сторін, які виникли до моменту розірвання договору.
21. Кредитор зауважує, що Боржник визнає перехід відповідних прав вимоги до Кредитора та виконував обов`язки перед ним, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом звірки, а також визнанням Боржником апеляційної скарги Кредитора.
22. Кредитор наголошує, що за змістом статей 512, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитора і таке виконання є належним.
23. Також Кредитор вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 73, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
24. Кредитор зазначає, що документи на підтвердження виконання Боржником зобов`язань перед ІП "Малахіт" станом на 01.03.2017 відсутні; оригінал додаткової угоди від 01.03.2017 під час розгляду справи суду не надавався; особа, яка була директором Боржника станом на 01.03.2017, факт укладення та підписання додаткової угоди від 01.03.2017 про розірвання Договору позики заперечує; а до листопада 2016 року власником Боржника був кінцевий бенефіціар Іноземного підприємства "Малахіт".
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
25. Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" подало клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кредитора на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки викладені в перелічених у касаційній скарзі постановах висновки стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
26. Водночас ТОВ "Таміра" вважає, що доводи Кредитора фактично зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції наявних у справі доказів, що не відповідає вимогам частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
27. Розпорядник майна Боржника подав відзив на касаційні скарги, в якому, зокрема, просить залишити без задоволення касаційну скаргу Кредитора.
28. Відзив у зазначеній частині мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій правильно врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, та дійшли слушного висновку про те, що заміна кредитора за Договором позики не відбулася.
29. При цьому розпорядник майна Боржника заперечує проти доводів Кредитора про те, що розірвання Договору позики не припинило зобов`язань сторін, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.12.2023 у справі №917/1593/22. Водночас розпорядник майна Боржника вважає нерелевантними до правовідносин у цій справі висновки, викладені у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.
30. Крім того, розпорядник майна Боржника заперечує проти доводів Кредитора про визнання Боржником своїх зобов`язань перед Кредитором та зауважує, що Кредитор не надав жодних доказів на підтвердження перерахування грошових коштів Боржником на його користь з метою часткового виконання Договору позики; а Боржник і Кредитор є заінтересованими особами щодо один одного в розумінні статті 1 КУзПБ (одна й та сама особа є керівником Боржника і одночасно підписантом Кредитора).
31. Боржник 20.03.2024 подав письмові пояснення щодо касаційної скарги Кредитора, в яких просить скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення частині скасувати, визнати повністю та включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Кредитора у розмірі 8829803,38 грн з віднесенням їх до четвертої черги задоволення з правом вирішального голосу, 5368,00 грн з віднесенням їх до першої черги задоволення (судовий збір у цій справі).
32. Зазначені письмові пояснення по суті є відзивом на касаційну скаргу, який не підлягає прийняттю до розгляду відповідно до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки поданий після закінчення встановленого судом терміну для його подання.
33. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
34. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
35. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення в частині відмови у визнанні грошових вимог Кредитора до Боржника, обґрунтованих наявністю невиконаних зобов`язань за Договором позики. Під час розгляду зазначених грошових вимог перед судами постало питання, зокрема, щодо переходу до Кредитора прав вимоги за Договором позики з урахуванням розірвання цього договору до укладення відповідних угод про зміну кредитора.
36. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
37. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
38. Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
39. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).